Постанова
Іменем України
27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 724/1837/19
провадження № 61-8201св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Аутомотів Електрік Україна»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області, у складі судді Гураль Л. Л., від 02 липня 2020 року, додаткове рішення цього ж суду від 21 липня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Височанської Н. К., Лисака І. Н., Литвинюк І. М., від 16 квітня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Аутомотів Електрік Україна» (далі -
ТОВ «Аутомотів Електрік Україна») про нарахування та стягнення невиплаченої заробітної плати за надурочний час, заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, скасування наказу про звільнення з роботи, розірвання трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, виправлення запису в трудовій книжці, відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимог ОСОБА_1 мотивовані тим, що наказом № 685
від 07 листопада 2018 року її було прийнято на посаду електромонтажника-схемника виробничого відділу ТОВ «Аутомотів Електрік Україна»,
а 24 листопада 2018 року між сторонами укладений строковий трудовий договір.
У червні 2019 року вона проходила лікування у лікаря, який 02 липня
2019 року видав довідку для переведення її на іншу посаду з метою уникнення контакту з ізоляційною трубкою, що викликало в неї хворобу шкіри.
Із 01 липня 2019 року на товаристві введено 9-ти годинний робочий день. Відповідач вимагав від працівників надання згоди на залучення до надурочних та нічних робіт згідно відповідного зразка. Позивач такої згоди не надала. Будь-яких змін до трудового договору у зв`язку з переходом
на 9-ти годинний робочий день не вносилося.
01 вересня 2019 року згідно наказу № 936-п ОСОБА_1 переведено на посаду оператора автоматичних та напівавтоматичних ліній верстатів та установок.
Із 13 по 24 вересня 2019 року вона проходила стаціонарне лікування в травматологічному відділенні НКП «Хотинська районна лікарня», а
23 вересня 2019 року надіслала відповідачу рекомендованим листом заяву про звільнення.
25 вересня 2019 року ОСОБА_1 здала лікарняний лист у відділ кадрів та подала заяву, написану 23 вересня 2019 року про звільнення з роботи
із 25 вересня 2019 року у зв`язку з порушенням відповідачем трудового законодавства у сфері надурочних робіт та оплати праці.
Після тривалої розмови з директором та юристом підприємства, вона відмовилася звільнятися за угодою сторін та у своїй заяві надала строк
1 день для отримання розрахунку при звільненні, видачі трудової книжки та копії наказу про звільнення.
26 вересня 2019 року прибула на підприємство, де її попросили написати пояснення відсутності на роботі 25 вересня 2019 року, а також видали документи і наказ про звільнення з посади оператора автоматичних та напівавтоматичних ліній верстатів та установок за прогул без поважних причин.
Вважала, що відповідач при переведенні її з 8-годинної на 9-годинну робочу зміну порушив вимоги статей 50, 59 КЗпП України, оскільки не дотримався передбаченої законодавством перерви між змінами, що призвело до відпрацювання 1,5 години надурочного часу в кожну зміну, які повинні оплачуватися в подвійному розмірі.
Відповідач не провів атестацію робочих місць на предмет шкідливих чинників, контакту з небезпечними хімічними речовинами.
В розрахункових листках по заробітній платі за період з листопада
2018 року вказано суми, які підлягали виплаті. В листопаді 2019 року вона отримала довідку в банку, з якої вбачається, що на її картковий рахунок надійшла заробітна плата не в повному обсязі. А отже відповідач при звільненні не в повному обсязі виплатив заробітну плату, яку нарахував.
У зв`язку з вказаними порушеннями відповідачем норм трудового законодавства вона звернулася із заявою про звільнення з роботи
з 25 вересня 2019 року. Згідно статті 44 КЗпП України відповідач повинен в такому разі при звільненні виплатити вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку.
Оскільки відповідач не виплатив їй при звільненні заборгованість по заробітній платі, що включає в себе також оплату надурочних та нічних годин в подвійному розмірі, вихідну допомогу, то з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України.
Крім того, діями відповідача їй спричинена моральна шкода. Вона разом з чоловіком виховує і утримує неповнолітню дитину, однак позбавлена можливості достатньо часу проводити зі своїми ми близькими. Наднормова праця за низьку оплату свідчить про недобросовісність відповідача. Також наднормова праця виснажила її психологічно, вона стала роздратованою із-за недосипань та нехватки відпочинку. При прийомі на роботу відповідач не попередив її про шкідливі умови праці.
Посилаючись на вказані обставини, остаточно сформулювавши позовні вимоги, просила суд:
- нарахувати їй невиплачену заробітну плату на час звільнення в загальному розмірі 51 081,39 грн (3 279,99 грн за надурочний час та 47 801,40 грн вихідної допомоги) та стягнути з ТОВ «Аутомотів Електрік Україна» на її користь невиплачену заробітну плату в розмірі 42 272,08 грн (2 640,32 грн заробітної плати за роботу в надурочний час, 1 151,64 грн заборгованості по заробітній платі та 38 480,12 грн вихідної допомоги) без сплати податків з цієї суми;
- нарахувати середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 26 вересня 2019 року по день прийняття рішення суду в розмірі 44 614,64 грн та стягнути з ТОВ «Аутомотів Електрік Україна» на її користь 35 914,78 грн без сплати податків і зборів;
- скасувати наказ ТОВ «Аутомотів Електрік Україна» № 1070-П від 26 вересня 2019 року про її звільнення з роботи з 26 вересня 2019 року за пунктом 4 статті 40 КЗпП України;
- розірвати з 25 вересня 2019 року трудовий договір, укладений між нею та ТОВ «Аутомотів Електрік Україна», у зв`язку з невиконання товариством трудового законодавства;
- зобов`язати ТОВ «Аутомотів Електрік Україна» внести виправлення в її трудовій книжці про зміну дати та причин звільнення, а саме запис
від 26 вересня 2019 року «Звільнена згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин. Наказ № 1070-п від 26 вересня 2019 року» на запис 25 вересня 2019 року «звільнена згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України в зв`язку з невиконанням законодавства про працю ТОВ «Аутомотів Електрік Україна»;
- стягнути з ТОВ «Аутомотів Електрік Україна» на її користь моральну шкоду в розмірі 4 173 грн.
Короткий зміст оскаржених судових рішень
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 02 липня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Додатковим рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області
від 21 липня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 3 073,60 грн. У задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовлено.
Суд першої інстанції не встановив таких порушень трудового законодавства, які б були достатньою підставою для звільнення позивача за частиною третьою статті 38 КЗпП України.
Заява ОСОБА_1 про невиконання відповідачем законодавства про працю була необґрунтованою та такою, що не підлягала задоволенню, а тому позивач за відсутності інших підстав для звільнення повинна була стати до роботи 25 вересня 2019 року. Оскільки ОСОБА_1 не вийшла на роботу
25-26 вересня 2019 року без поважних причин, відповідачем правомірно було її звільнено на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
За відсутності підстав для звільнення позивача відповідно до
частини третьої 38 КЗпП України, не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення вихідної допомоги.
Суд встановив, що позивач не залучалася до роботи в надурочний час.
На момент звільнення позивача залишилися невиплаченою допомога з тимчасової непрацездатності в розмірі 3 095,47 грн, виплата якої проводиться за рахунок Фонду соціального страхування України, а роботодавець не може нести відповідальність за її несвоєчасну сплату.
Відмовляючи у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходив з недоведеності їх розміру.
При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 повинна була сплатити судовий збір за вимоги про скасування наказу, зміну дати та підстави звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, який з урахування того, що в задоволенні позову відмовлено, підлягає стягненню на користь держави.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 16 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 02 липня 2020 року залишено без задоволення. Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 02 липня
2020 року залишено без змін.
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ «Аутомотів Електрік Україна» на додаткове рішення Хотинського районного суду Чернівецької області
від 21 липня 2020 року задоволено частково. Додаткове рішення Хотинського районного суду Чернівецької області 21 липня 2020 року скасовано.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за подання позову до суду в розмірі 2 305,20 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Аутомотів Електрік Україна»
7 000 грн в рахунок відшкодування витрат на оплату правничої допомоги.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 457,80 грн.
Апеляційний суд виходив з того, що після зміни режиму роботи позивач своїми діями фактично погодилась з істотними змінами умов праці і продовжувала працювати протягом двох з половиною місяців.
ТОВ «Аутомотів Електрік Україна» не була порушена нормативна тривалість робочого часу ОСОБА_1 .
Відповідачем не було дотримано вимог статті 59 КЗпП України і перерва між змінами ОСОБА_1 була менша за подвійну тривалість робочого часу в зміну. Разом з тим, чинним законодавством не передбачено у зв`язку із даним порушенням рахувати недоотриманий час перерви як надурочний робочий час і проводити його оплату в подвійному розмірі.
На момент звільнення ОСОБА_1 з роботи у товариства була відсутня заборгованість по виплаті їй заробітної плати.
Виплата лікарняних за рахунок Фонду соціального страхування України після дати звільнення працівника не порушує вимог статті 116 КЗпП України.
Врахувавши встановлену апеляційним судом обставину порушення
ТОВ «Аутомотів Електрік Україна» права позивача на перерву між змінами, передбачену статтею 59 КЗпП України, колегія суддів вважала, що
ОСОБА_1 мала право на подачу заяви про звільнення у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, проте ОСОБА_1 повинна була переконатися в отриманні роботодавцем такої заяви.
Встановивши, що ОСОБА_1 25 вересня 2019 року більше трьох годин була відсутня на робочому місці без поважних причин, колегія суддів дійшла висновку про правомірність звільнення позивача за пунктом 4
частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з вчиненням нею прогулу.
Вимога про виплату вихідної допомоги і стягнення моральної шкоди є похідною від вирішення вимоги про скасування наказу про звільнення, зміну підстав та формулювання звільнення.
Загальний розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання до суду позовної заяви у цій справі складав 2 305,20 грн, який у зв`язку з відмовою в задоволенні позову ОСОБА_1 підлягає стягненню в дохід держави.
Колегія суддів, виходячи із критеріїв розумності, складності справи та з урахуванням заперечень з боку представника позивача, вважала за можливе стягнути з ОСОБА_1 та користь ТОВ «Аутомотів Електрік Україна» 7 000 грн понесених відповідачем та документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
В поданій у травні 2021 року касаційній скарзі на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 02 липня 2020 року, додаткове рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 21 липня
2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 квітня
2021 року ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
13 травня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу у цивільній справі № 724/1837/19 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 02 липня
2020 року, додаткове рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 21 липня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 квітня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У липні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржені судові рішення, суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного суду від 16 січня 2019 року у справі
№ 582/1001/15-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі № 182/7775/15-ц, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16, від 03 грудня 2019 року у справі № 1440/1965/18, від 13 червня 2018 року у справі № 761/34161/17-ц, від 15 листопада 2018 року № 761/18805/17,
від 11 липня 2019 року № 761/39962/16-ц, від 17 липня 2019 року у справі
№ 640/14146/16-ц, від 28 квітня 2020 року у справі № 824/146/19,
06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 522/17845/15-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 753/6673/17, від 22 січня 2020 року у справі № 607/18964/18, від 08 травня 2019 року у справі № 160/7887/18, у постанові Верховного суду України від 06 серпня 2008 року у справі № 61-15914св07.
Встановивши укладення трудового договору за частиною другою статті 23 КЗпП України, суди замість положень частини другої статті 39-1
КЗпП України помилково застосували положення частини першої
статті 39-1 КЗпП України
Суди не перевірили чи відображені істотні зміни умов праці в укладеному між сторонами трудовому договорі, не дали правової оцінки переведенню позивача на іншу посаду без змін в трудовому договорі, неправомірному введенню відповідачем підсумованого обліку робочого часу.
Апеляційний суд, посилаючись на вимоги статті 61 КЗпП України, мав врахувати відсутність профспілкової організації та колективного трудового договору.
Суд надав неправильну оцінку діям відповідача в розрізі статей 57, 142 КЗпП України та не перевірив дотримання роботодавцем вимог статті 141 КЗпП України.
Апеляційний суд не врахував, що графік роботи в дві зміни по 9 годин не відповідає карті умов праці. Також розрахована тривалість робочого тижня не відповідає графіку роботи на 3-й квартал 2019 року в цілому, оскільки період підсумованого обліку робочого часу становив квартал.
Суд невірно витлумачив статтю 59 КЗпП України, оскільки міжзмінний відпочинок і тривалість робочої зміни корелюють між собою. Замість встановлення надмірної тривалості робочої зміни суд констатував скорочення міжзмінного відпочинку.
Суди не врахували всіх обставин, які існували на час подання позивачем заяви про звільнення: стаціонарне лікування, фізична неспроможність працювати згідно недійсного протиправного графіку. Не враховано, що після подання заяви про звільнення за частиною третьою статті 38
КЗпП України і за наявності порушень трудового законодавства, вказаних в цій заяві, роботодавець не має права самостійно змінювати юридичну кваліфікацію підстав звільнення працівника.
Суди не врахували, що відповідач порушив вимоги статті 43 Конституції України, не дотримувався вимог статей 148, 149 КЗпП України та при звільненні позивача посилався на юридично нікчемні акти. Наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності вчинено на невідповідному бланку, підстава звільнення (відсутність на роботі
25-26 вересня 2019 року) не відповідає фактичним обставинам звільнення, а прогул зміни 26 вересня 2019 року зафіксовано до її закінчення всупереч статті 148 КЗпП України.
Апеляційний суд вказав на прогул понад 3 години 25 вересня 2019 року, однак не це слугувало підставою звільнення. Суди не встановили спричиненої відповідачу шкоди та не врахували імперативну дію статті 9 КЗпП України до неправомірних умов праці, запроваджених самостійно роботодавцем.
Суди не перевірили яку саме роботу мала виконувати позивач згідно умов трудового договору і чи саме цієї роботи вимагав відповідач.
Апеляційний суд прийняв до уваги надані відповідачем неналежно засвідчені докази відсутності заборгованості з виплати заробітної плати позивачу та встановивши наявність порушень відповідачем трудового законодавства і конституційного права позивача на відпочинок, не врахував цього при розподілі судових витрат.
Вважає передчасним і неправильним стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу. Надані адвокатом договір і рахунок не свідчать про дійсну домовленість сторін про погодинну оплату.
Вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, оскільки при ухваленні судових рішень у справі суди встановили обставини, які мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів та не дослідили зібрані у справі докази.
Крім того, в автоматичному розподілі справи в суді апеляційної інстанції брав участь суддя, щодо якого раніше було задоволено заяву про самовідвід.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2021 року ТОВ «Аутомотів Електрік Україна» подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, доводи якого не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки всупереч вимог частини четвертої статті 395 ЦПК України до відзиву не додані докази надсилання його копії ОСОБА_1 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
08 листопада 2018 року між ТОВ «Аутомотів Електрік Україна» та ОСОБА_1 укладено строковий трудовий договір, за умовами якого ОСОБА_1 прийнято на роботу у виробничий відділ на посаду електромонтажника-схемника (далі - трудовий договір).
Відповідно до пункту 1.3 трудового договору, -договір є строковим на підставі частини другої статті 23 КЗпП України з урахуванням інтересів працівника (про що вказано ним в заяві про прийняття на роботу), який укладається на строк 6 місяців з дня його укладення.
Пунктом 2.1 трудового договору визначено, що він укладається
з 08 листопада 2018 року по 08 травня 2019 року строком на шість місяців.
Наказом № 10 від 26 квітня 2019 року внесено зміни до Правил внутрішнього трудового розпорядку та затвердженого графіку робочого часу на ІІІ квартал 2019 року, згідно якого перша зміна по ТОВ «Аутомотів Електрік Україна» розпочинала роботу о 06:00 год, закінчувала - о 15:45 год, а друга зміна розпочинала роботу о 15:45 год, а закінчувала - о 01:30 год.
Із 01 липня 2019 року на підприємстві введено 9-ти годинний робочий день та визначено графік роботи І та ІІ змін.
На підставі наказу № 936-п від 01 вересня 2019 року ОСОБА_1 була переведена на посаду оператора автоматичних та напівавтоматичних ліній верстатів та установок.
Після внесення змін до графіку робочого часу, ОСОБА_1 , продовжувала працювати на ТОВ «Аутомотів Електрік Україна».
У ТОВ «Аутомотів Електрік Україна» запроваджено підсумований облік робочого часу працівників.
Відповідно до пункту 6.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку
(далі - Правила) тривалість робочого часу працівників ТОВ «Аутомотів Електрік Україна» становить не більше норми годин облікового періоду, затвердженим Кабінетом Міністрів України в розрахункових нормах тривалості робочого часу для працівників виробництва та 40 годин на тиждень з двома вихідними днями: у суботу і неділю для адміністративного персоналу та для працівників виробництва змінний графік роботи (4 дня робочих і 2 дні вихідних).
Для працівників основного виробництва встановлений наступний змінний режим роботи (пункт 6.2.2 Правил):