Постанова
Іменем України
27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 627/189/17
провадження № 61-6272св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Краснокутська районна державна адміністрація Харківської області, ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 24 вересня 2020 року у складі судді Вовк Л. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Бурлака І. В., Хорошевського О. М.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу, розпорядження, договору оренди землі та державної реєстрації права оренди земельної ділянки.
Короткий зміст позовних вимог
В березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру), яке є правонаступником Головного управління Держземагентства у Харківській області (далі - ГУ Держземагентства у Харківській області), Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Краснокутська РДА), ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу, розпорядження, договору оренди землі та державної реєстрації права оренди земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі державного акта на право постійного користування землею серії Б № 074721 від 15 грудня 1992 року, він є постійним користувачем земельних ділянок на території Качалівської, Китченківської та Костянтинівської місцевих рад Краснокутського району Харківської області.
Частину загальної земельної ділянки, що перебуває у його користуванні, було сформовано в окрему земельну ділянку, присвоєно їй кадастровий номер 6323582200:02:001:0588 та передано в оренду на 49 років ОСОБА_2 .
Між тим, його право постійного користування земельними ділянками не припинялося, він не давав відповідної згоди на вилучення з його користування земельної ділянки та надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або на передачу її в оренду.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд:
- визнати недійсним розпорядження Краснокутської РДА від 17 серпня 2011 року № 243 в частині надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,4112 га на території Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області;
- визнати недійсним наказ ГУ Держземагентства у Харківській області від 06 лютого 2015 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду» в частині надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6323582200:02:001:0588 ОСОБА_2 ;
- визнати недійсним договір оренди землі від 16 березня 2015 року, який укладений між ОСОБА_2 та ГУ Держземагентства у Харківській області;
- визнати недійсною державну реєстрацію права оренди землі, яка зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі вказаного договору оренди землі від 16 березня 2015 року, номер запису про інше речове право 9052528, дата державної реєстрації 16 березня 2015 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 11 травня 2018 року, яке залишене без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 30 серпня 2018 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що на момент видачі спірного розпорядження Краснокутської РДА від 17 серпня 2011 року № 243 про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою земельна ділянка не була сформована та внесена до бази даних Державного земельного кадастру Національної Кадастрової Системи (НКС), відносилась до земель державного фонду та у встановленому законодавством порядку у користування позивача не надавалась.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 11 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 30 серпня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що права позивача на користування земельними ділянками, які зазначені у додатках № 1 та № 2 до державного акта Б № 0747221, який виданий 15 грудня 1992 року, не виникли, у тому числі у зв`язку з тим, що рішення про надання цих земельних ділянок прийняті пізніше ніж видано зазначений державний акт.
Разом з тим, відмовляючи у позові ОСОБА_1 з підстав відсутності права на користування земельною ділянкою, яка зазначена у додатку № 3, з підстав відсутності права користування земельною ділянкою в порушення положень статті 263 ЦПК України доказам, наявним у справі на підтвердження цієї частини позовних вимог оцінки не надали та не встановили на підставі належних доказів (у тому числі шляхом призначення землевпорядної експертизи за клопотанням заінтересованих сторін у справі) чи перетинаються земельна ділянка площею 7,2688 га, яка зазначена у державному акті ЯК № 193364 від 30 жовтня 2012 року, виданому ОСОБА_1 за кадастровим номером 6323582200:02:001:0552, та земельна ділянка, надана ОСОБА_2 за кадастровим номером 6323582200:02:001:0588, площею 2,4112 га; чи відповідає державний акт, виданий ОСОБА_1 , змісту рішення про надання цієї земельної ділянки; чи була ця земельна ділянка вільна на час надання її ОСОБА_2 (у випадку перетину меж земельних ділянок або накладення земельних ділянок одна на одну).
Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 24 вересня 2020 року, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року,позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що права позивача на користування земельними ділянками, які зазначені в додатках № 1 та № 2 до державного акта серії Б № 074721, виданого 15 грудня 1992 року, не виникли, в тому числі у зв`язку з тим, що рішення про надання цих земельних ділянок прийняті пізніше ніж видано зазначений державний акт. Одна частина земельної ділянки площею 2,4112 га не була позивачем належним чином оформлена та в установленому порядку зареєстрована, отже ГУ Держгеокадастру мало право передати цю земельну ділянку в оренду на 49 років ОСОБА_2 . Проведеною під час розгляду справи експертизою не було встановлено існування накладення земельної ділянки із кадастровим номером 6323582200:02:001:0588 на земельну ділянку з кадастровим номером 6323582200:02:001:0552.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Краснокутського районного суду Харківської області.
30 червня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 372/4581/14-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі № 460/762/16-ц та інших.
В касаційній скарзі зазначається, що суди попередніх інстанції не звернули увагу на те, що ОСОБА_1 з 1992 року обробляв земельні ділянки, у тому числі земельну ділянку, яка зазначена у додатку № 3 до державного акта, сплачував земельний податок і мав намір приватизувати, зокрема спірну земельну ділянку в порядку, передбаченому законом. Отже, рішеннями судів попередніх інстанцій порушено право позивача мирно володіти своїм майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_1 відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії Б № 074721, який зареєстрований 15 грудня 1992 року за номером № 29, на території Качалівської сільської ради Краснокутського району Харківської області (в межах населеного пункту) набув у постійне користування земельну ділянку площею 1,56 га з цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства (т. 1 а. с. 19).
Рішенням Краснокутської районної Ради народних депутатів Харківської області від 25 листопада 1993 року ОСОБА_1 додатково отримав у постійне користування земельну ділянку площею 28,39 га, яка розташована на території Костянтинівської селищної ради (додаток № 2 до вказаного державного акта) (т. 1 а. с. 21).
Іншим рішенням Краснокутської районної Ради народних депутатів Харківської області від 25 листопада 1993 року ОСОБА_1 додатково отримав у постійне користування земельну ділянку площею 4,86 га, яка розташована на території Китченківської сільської ради (додаток № 3 до державного акта) (т. 1 а. с. 22).
На підставі заяви ОСОБА_2 , згідно з розпорядженням Краснокутської РДА від 04 серпня 2011 року № 243, в редакції зі змінами, внесеними розпорядженням від 06 червня 2012 року № 192, ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною загальною площею 185,4426 га, в тому числі 152,9053 га ріллі за межами населених пунктів на території Костянтинівської селищної ради та 32,5373 га ріллі на території Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області, та дозвіл на виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земель для подальшого надання земельних ділянок в оренду із земель запасу сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства (т. 1 а. с. 9).
В подальшому наказом ГУ Держземагентства від 06 лютого 2015 року № 235-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_2 , надано останньому в оренду земельні ділянки, які розташовані за межами населеного пункту на території Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області, в тому числі 2,4112 га з кадастровим номером 6323582200:02:001:0588, за рахунок земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) для ведення фермерського господарства, строком на 49 років (т. 1 а. с. 27).
16 березня 2015 року між ГУ Держземагентства (орендодавцем) та ОСОБА_2 (орендарем) укладений договір оренди землі, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 6323582200:02:001:0588, площею 2,4112 га, землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля), на строк 49 років (т. 1 а. с. 14).
Відповідно до висновку земельно-технічної експертизи від 13 травня 2020 року № 3774, проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса, встановити існування накладення земельної ділянки із кадастровим номером 6323582200:02:001:0588, що була передана в оренду ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі від 16 березня 2015 року та земельної ділянки, належної ОСОБА_1 на праві постійного користування на підставі державного акта на право постійного користування землею серії Б № 074721 від 15 грудня 1992 року з додатками, виданими на підставі рішення ХІІ сесії ХХІ скликання Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області від 29 грудня 1992 року, за координатами поворотних точок меж цих земельних ділянок відповідно до даних документації із землеустрою та інформації про ці земельні ділянки, яка міститься в Державному земельному кадастрі не надається можливим за відсутності каталогів координат кутів спірних земельних ділянок у єдиній системі координат (т. 3 а. с. 191-208).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.