Постанова
Іменем України
20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 569/7129/21
провадження № 61-2337св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Головне управління Національної поліції в Рівненській області, Департамент патрульної поліції,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на його користь 250 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди; стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Рівненській області на його користь 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
З підстав, зазначених у позові, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рівненський міський суд Рівненської області рішенням від 19 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю позовних вимог.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Рівненський апеляційний суд ухвалою від 10 лютого 2022 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 жовтня 2021 року.
Ухвала апеляційного суду мотивована відсутністю поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 11 лютого 2022 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Рівненського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року та направити справу до апеляційного суду для подальшого розгляду.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі № 260/1888/20, від 02 серпня 2021 року у справі № 914/1191/20; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
На обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що 19 жовтня 2022 року міський суд відмовив у задоволенні позову, однак на засіданні було проголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення, при цьому суд зазначив, що повний текст рішення буде надіслано учасникам справи у передбачений законом термін. Однак повний та скорочений текст рішення суду не було вручено позивачу та його представнику ні в день проголошення рішення, ні на дату подання апеляційної скарги - 05 січня 2022 року. Однак апеляційний суд указаного не врахував.
В оскаржуваному рішенні апеляційний суд помилково встановив дати відрядження позивача та ремонту комп`ютера, зазначивши, що відрядження та ремонт відбувалися з 19 до 28 жовтня 2021 року, адже він повернувся з відрядження та забрав ноутбук з ремонту 28 грудня 2021 року, на підтвердження чого надав відповідні докази.
13 червня 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив Головного управління Національної поліції в Рівненській області на касаційну скаргу, мотивований тим, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку при постановленні оскаржуваної ухвали, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального і процесуального права, які могли б бути підставою для її скасування, тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
13 червня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, посилався на те, що наведені заявником причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки вони не підтверджують факт поважності пропуску заявником строку на апеляційне оскарження.
Проте вказаний висновок є передчасним з огляду на таке.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Право на ефективний судовий захист передбачає, що сторони цивільного судочинства повинні мати змогу реалізувати право подати апеляцію з того моменту, коли вони фактично поінформовані про самі судові рішення, що можуть порушувати їх законні права чи інтереси (RYAZANTSEV v. RUSSIA, N 21774/06, § 53, від 10 березня 2011 року).
Питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати
заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, пункт 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр
Шевченко проти України», рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»).