Постанова
Іменем України
21 липня 2022 року
м. Київ
справа № 686/15167/21
провадження № 61-3228св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 листопада 2021 року у складі судді Продана Б. Г. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 лютого 2022 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що вона є власником спірної квартири. ОСОБА_2 зареєстрований у цій квартирі як член сім`ї власника, адже є батьком позивача, однак понад рік не проживає у квартирі.
Оскільки відповідач добровільно знятись з реєстрації у квартирі позивача відмовляється, позивач несе неправомірні витрати за комунальні послуги, які батьком не відшкодовуються.
Ураховуючи наведене і те, що вона не може повноцінно розпорядитись своєю власністю, вона просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 15 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що посилання позивача на те, що ОСОБА_2 не проживає у спірній квартирі понад рік без поважних причин, не доведені належними і допустими доказами.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Хмельницький апеляційний суд постановою від 02 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 листопада 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.Доводи апеляційної скарги про наявність у відповідача іншого постійного місця проживання та право користування ним є необґрунтованими та недоведеними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 листопада 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 лютого 2022 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 та від 04 липня 2018 року у справі № 353/1096/16; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
На обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що постанова апеляційного суду є незаконною, постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції не в повному обсязі дослідив належним чином зібрані у справі докази, а саме: акт № 191 «Про підтвердження місця проживання фізичної особи»; закордонний паспорт ОСОБА_1 з відміткою про перетин кордону; договір купівлі-продажу квартири ОСОБА_1 від 22 квітня 2015 року; довідку Хмельницького міського центру зайнятості від 07 грудня 2021 року № 8088. Вказані докази мають важливе значення для правильного вирішення спору, а тому їх неврахування вказує на те, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з порушенням статті 263 ЦПК України.
17 червня 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, який мотивований законністю і обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень. До спірної квартири він вселився на законних підставах як член сім`ї власника, ця квартира є його єдиним житлом в яке він не може потрапити через відсутність у нього ключів від замка у нових дверях, а позивач не має часу впродовж понад півтора року їх надати.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
14 червня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 .
Згідно з довідкою № Ш-03-25977 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб у квартирі АДРЕСА_1 з 30 червня 2016 року зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 21 липня 2016 року - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 21 липня 2016 року - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 23 червня 2017 року - ОСОБА_2 .
У період з 03 липня 2017 року до 26 грудня 2019 року ОСОБА_2 працював на Державному підприємстві Міністерства оборони України «Українська дорожньо-транспортна компанія «ВОЄНКОНВЕРС-43» (м. Хмельницький), у зв`язку з характером роботи відповідач періодично з`являвся та ночував у спірній квартирі.
10 листопада 2017 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 зареєстровано шлюб.
У березні 2021 року позивач замінила вхідні двері та замки до квартири АДРЕСА_1 , ключі від замка нових вхідних дверей батьку не дала, у зв`язку з чим він неодноразово звертався до органів поліції із заявами про те, що не може потрапити до спірної квартири, забрати свої речі і документи.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.