Постанова
Іменем України
21 липня 2022 року
м. Київ
справа № 759/14855/18
провадження № 61-2462св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Київська міська рада,
третя особа - Приватне підприємство «ГЕОС»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Київської міської ради, третя особа - Приватне підприємство «ГЕОС», про відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом визнання недійсним рішення та державного акта на право власності на земельну ділянку
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Басараб Наталії Володимирівни на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 червня 2021 року у складі судді П`ятничук І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, уточнивши позовні вимоги, просив відновити стан земельної ділянки АДРЕСА_1 , загальною площею 0,10 га, який існував до порушення прав, шляхом визнання недійсним рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 503/3337 про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, площею 0,06 га, на АДРЕСА_1 , та виданого на його підставі 17 травня 2011 року на ім`я ОСОБА_2 державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 028977, площею 0,0619 га, за вказаною адресою.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що рішенням Київської міської ради від 22 серпня 2007 року № 317/2151 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га на АДРЕСА_1 та передано йому у приватну власність цю земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Рішенням Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,06 га на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та 17 травня 2011 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0619 га. 12 червня 2008 року він як суміжний землекористувач в офісі Приватного підприємства «ГЕОС» (далі - ПП «ГЕОС») підписав акт встановлення меж, де площа земельної ділянки ОСОБА_2 була визначена 0,06 га. Проте межі земельної ділянки на місцевості не встановлювалися, межові знаки в натурі нікому не передавалися. 25 липня 2018 року він звернувся до Комунального підприємства «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі» для виготовлення технічної документації для реєстрації за ним права власності на земельну ділянку площею 0,10 га на АДРЕСА_1 . При виїзді на місцевості з`ясувалося, що конфігурація земельної ділянки ОСОБА_2 (координати) на АДРЕСА_1 накладається на його земельну ділянку, у зв`язку з чим його ділянка зменшилась на 0,02 га. На думку позивача, право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,06 га порушує його права як користувача земельної ділянки у зв`язку з допущеними помилками в технічній документації на земельну ділянку ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Святошинський районний суд міста Києва рішенням від 04 червня 2021 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, оскільки Київська міська рада, приймаючи рішення від 01 жовтня 2007 року № 503/3337, діяла у порядку та у межах, передбачених законом. Крім того, ОСОБА_2 використала своє право на отримання земельної ділянки у передбаченому законом порядку.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 27 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , залишив без задоволення. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 червня 2021 року залишив без змін.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Водночас апеляційний суд виходив з того, що посилання позивача на те, що земельна ділянка відповідача в межах, які визначені державним актом на право власності на землю, накладається на належну йому земельну ділянку, є безпідставними та не підтверджуються наявними у справі доказами.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У лютому 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Басараб Н. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року частково і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень вказує те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 362/884/16.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд розглянув справу без належного повідомлення позивача та його представника. Скарга містить доводи про безпідставність висновків судів про недоведеність позовних вимог, оскільки в матеріалах справи є докази на підтвердження того, що при виготовленні ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою були допущені помилки, які призвели до зменшення розміру земельної ділянки ОСОБА_1 . Скарга також містить доводи про те, що висновок експерта Українського центру судових експертиз за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 29 травня 2020 року № 2-29/05, на який посилалися суди як на підставу відмови у задоволенні позову, є неповним, оскільки експерт не врахував, що загальна площа земельних ділянок, які перебувають у власності позивача, становить 0,2412 га, а не 0,2186 га, як це зазначив експерт у своєму висновку.
У червні 2022 року Київська міська радаподалавідзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки ці судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
02 червня 2022 року справа 759/14855/18 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Апеляційний суд встановив, що рішенням Київської міської ради від 22 серпня 2007 року № 317/2151 ОСОБА_1 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 та передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Рішенням Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 503/3337 ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,06 га на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд.
17 травня 2011 року Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) видало ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0619 га на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівельних споруд.
Із матеріалів справи відомо, що 12 червня 2008 року в приміщенні ПП «ГЕОС» ОСОБА_4 підписав акт здачі-прийомки перенесених в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, переданої у приватну власність для обслуговування житлового будинку і господарських споруд, де площа земельної ділянки ОСОБА_2 визначена у розмірі 0,06 га.
Згідно з висновком експерта від 29 травня 2020 року № 2-29/05 за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи площа та межі земельних ділянок сторін у справі за фактичним використанням не відповідають площі та межам відповідно до площі, переданої у власність згідно з рішенням Київської міської ради ОСОБА_2 (0,06 га), а саме земельна ділянка, яка перебуває у фактичному користуванні, становить 0,0517 га, тобто зменшилася на 0,0102 га.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до статті 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частини друга, четверта, п`ята статті 128 ЦПК України).