Постанова
Іменем України
20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 757/27034/19-ц
провадження № 61-2413св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 лютого 2021 року у складі судді Матійчук Г. О. та постанову Київського апеляційного суду від 12 січня 2022 року у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Голуб С. А., Таргоній Д. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовна заява обґрунтована тим, що 11 серпня 2015 року ОСОБА_2 взяв
у неї в борг 62 000,00 дол. США, а 12 серпня 2015 року - 8 000,00 євро,
із зобов`язанням повернути вказані суми грошових коштів до 31 грудня
2015 року, про що власноручно написав відповідні розписки.
Відповідач повернув частину коштів у загальній сумі 2 000,00 дол. США
за розпискою від 11 серпня 2015 року та в загальній сумі 500 євро за розпискою від 12 серпня 2015 року.
Сума основної заборгованості за розпискою від 11 серпня 2015 року становить 60 000,00 дол. США, а за розпискою від 12 серпня 2015 року - 7 500,00 євро.
Вона неодноразово в усному порядку зверталась до відповідача з вимогою повернути їй позичені гроші, однак він на такі вимоги не реагував
та від повернення залишку боргу ухиляється. Позивач вважає, що на підставі частини першої статті 1048 ЦК України вона має право на одержання
від відповідача процентів від суми позики на рівні облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ) до визначеного дня повернення позики - 31 грудня 2015 року, а також трьох процентів річних від суми позики
за весь час прострочення - відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Посилаючись на порушення відповідачем зобов`язань щодо своєчасного повернення грошових коштів, з урахуванням зменшеного розміру позовних вимог, позивач просила суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 72 528,22 дол. США, з яких 60 000,00 дол. США - сума основного боргу, 5 761,75 дол. США - проценти за користування позикою,
6 766,47 дол. США - 3 % річних, та в розмірі 9 092,56 євро, з яких 7 500,00 євро - сума основного боргу, 736,88 євро - проценти за користування позикою,
855,68 євро - 3 % річних, та витрати зі сплати судового збору в розмірі
9 605,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 січня
2022 року, позов задоволено. Стягнено з ОСОБА_2 на користь
ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 72 428,22 дол. США, з яких:
60 000,00 дол. США - сума основного боргу, 5 761,75 дол. США - проценти
за користування позикою, 6 766,47 дол. США - 3 % річних. Стягнено
з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 9 092,56 євро, з яких: 7 500,00 євро - сума основного боргу, 736,88 євро - проценти
за користування позикою, 855,68 євро - 3% річних. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку,
що відповідач не заперечує і визнає факт написання власноруч розписок
від 11 та від 12 серпня 2015 року про отримання у борг обумовленої суми грошових коштів в іноземній валюті та надання цих розписок позивачу, однак
не надав належних і допустимих доказів на підтвердження повного погашення боргу у визначений строк - до 31 грудня 2015 року, що свідчить про порушення умов взятого на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення суми позики,
а тому з нього на користь позивача підлягає стягненню основна сума заборгованості, проценти за визначений у договорі період користування коштами на рівні облікової ставки НБУ та 3 % річних за весь період прострочення виконання грошового зобов`язання.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У лютому 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення
в частині нарахування відсотків на підставі частини першої статті 1048 ЦК України та 3 % річних у порядку статті 625 ЦК України скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди залишили поза увагою, що у випадку отримання позики в іноземній валюті без обумовленої сторонами такої складової грошового зобов`язання, як розмір і порядок сплати процентів від суми позики, положення частини першої статті 1048 ЦК України та статті 625 ЦК України не можуть бути застосовані.
Суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц, від 28 березня 2018 року
у справі № 444/9519/12, постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-2667цс16.
Оскільки рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду оскаржені в частині нарахування відсотків на підставі частини першої статті 1048 ЦК України та 3 % річних у порядку статті 625 ЦК України,
то з урахуванням статті 400 ЦПК України оскаржувані судові рішення
в частині стягнення тіла позики не є предметом касаційного перегляду.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 757/27034/19-ц, витребувано її з Печерського районного суду м. Києва.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
11 та 12 серпня 2015 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено договори позики на суму 62 000,00 дол. США та 8 000,00 євро відповідно, про
що відповідач написав (склав) розписки, копії яких наявні в матеріалах справи.
За змістом зазначених розписок відповідач взяв у борг у позивача вказані суми грошових коштів в іноземній валюті та зобов`язався повернути їх у строк
до 31 грудня 2015 року.
У судовому засіданні суду першої інстанції, у відзиві на позовну заяву та в заяві про застосування строку позовної давності ОСОБА_2 підтвердив факт отримання коштів на суму 62 000,00 дол. США та 8 000,00 євро від ОСОБА_1 за розписками, які він власноручно написав, та визнав, що за умовами наданої позики він повинен був повернути борг до 31 грудня 2015 року.
22 грудня 2016 року відповідач частково повернув позивачу сума боргу
у розмірі 600,00 дол. США за розпискою від 11 серпня 2016 року та в розмірі 80,00 євро за розпискою від 12 серпня 2016 року, що сторони засвідчили своїми підписами.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 21 червня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню
з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Суди встановили, що предметом договору позики були кошти в іноземній
валюті - доларах США та євро, а розмір процентів сторонами не був визначений.
Облікова ставка НБУ є основною процентною ставкою, одним із монетарних інструментів, за допомогою якого НБУ встановлює для суб`єктів грошово-кредитного ринку України орієнтир за вартістю коштів на відповідний період,