ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2022 року
м. Київ
справа №380/6837/20
адміністративне провадження № К/9901/31803/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Служби безпеки України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року (суддя Крутько О.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року (судді: Обрізко І.М., Іщук Л.П., Онишкевич Т.В.) в справі №380/6837/20 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з адміністративним позовом до Служби безпеки України (далі - відповідач, СБ України) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку в сумі 181328,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Служби безпеки України. Проте, у день звільнення позивача відповідачем не здійснено із ним повного розрахунку, зокрема, не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за невикористані дні відпустки як учаснику бойових дій, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно та одноразову грошову допомогу. Указану бездіяльність оскаржено у судовому порядку, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у справі №380/2635/20 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо не проведення із ОСОБА_2 повного розрахунку при звільненні, - невиплату на день виключення зі списків (16 грудня 2019 року) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, одноразової грошової допомоги при звільненні та не нарахування та не виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік. Зобов`язано Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошової компенсацію за усі невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення, яке становить 24690,00 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44. В задоволенні позовних вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки у кількості 70 днів та стягнення зі Служби безпеки України на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 17 грудня 2019 року по день подання позовної заяви 03 квітня 2020 року у сумі 88235,50 грн відмовлено.
Вказані кошти надійшли на картковий рахунок позивача 24 грудня 2019 року у сумі 61578,13 грошова компенсація за неотримане речове майно, 17 січня 2020 року у сумі 316155,45 грн сума одноразової допомоги та 27 липня 2020 року у сумі 56855,92 грн грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки. Таким чином, днем фактичного розрахунку із позивачем при звільненні є 27 липня 2020 року. Отже, враховуючи вимоги статті 117 КЗпП України, відповідач повинен виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 17 грудня 2019 року по 26 липня 2020 року. Із посиланням на норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) ОСОБА_1 просить задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року задоволено позов.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців, зокрема затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за невикористане речове майно, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення), не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, відтак застосуванню підлягає Кодексу законів про працю України.
Право позивача на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні підлягає захисту за період з 17 грудня 2019 року до дня повної виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, тобто до 26 липня 2020 року.
Суд звернув увагу на те, що розмір недоплаченої позивачу суми на час звільнення складав 434589,50 грн. Тобто, розмір недоплаченої суми є більшим, ніж розмір суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, відтак, немає підстав для зменшення розміру належної до стягнення суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, який складає 180518,50 грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у справі № 380/6837/20 та прийнято постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто зі Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 17 грудня 2019 року по 27 липня 2020 року включно в розмірі 31771, 26 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Апеляційний суд, ураховуючи, правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04 вересня 2020 у справі №260/348/19 щодо визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні та з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду наведених у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц указав, що при розгляді цієї справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини, за яких установлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
Згідно з довідкою №21/2/2-294 від 28 лютого 2020 року, виданої Службою безпеки України, позивачу за два останні повні місяці нараховано та виплачено грошового забезпечення за жовтень 2019 року (24690,00 грн) та за листопад 2019 року (24690,00 грн). Відтак, розмір середньомісячного грошового забезпечення позивача становить 24690 грн.
Показник середньоденного грошового забезпечення позивача становить 809,5 грн (49380,00 : (31 день (жовтень 2019 року) + 30 днів (листопад 2019 року)) = 809,50 грн.
За період з 17 грудня 2019 року по 26 липня 2020 року було 223 календарних дні, а тому, середній заробіток за час затримки розрахунку становить 180518,50 грн (809,50 х 223).
Істотність частки компенсації за несвоєчасний розрахунок у порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 434589,5 грн/24690 грн = 17,6.
Відтак, враховуючи принцип справедливості та співмірності, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача з військової служби за період з 17 грудня 2019 року по 27 липня 2020 року, який підлягає стягненню, становить 31771,26 грн (17,6% від суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку).
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У поданій касаційній скарзі відповідач посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Підставою касаційного оскарження судових рішень позивач вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: застосування судами норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі №6/113цс16, від 17 березня 2017 року у справі №6-259цс17, постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №711/4010/13, від 25 липня 2018 року у справі №552/993/17, від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15ц, від 21 вересня 2020 року у справі №225/5266/18, від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, від 30, від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач звертає увагу на неспівмірність заборгованих сум в порівнянні з сумою, яку позивач просить стягнути в якості середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує про необґрунтованість доводів відповідача, зазначених у касаційній скарзі, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Служби безпеки України.
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2022 року адміністративну справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
12 серпня 1998 року по 16 грудня 2019 року ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Служби безпеки України.
Наказом першого заступника Голови Служби безпеки України від 06 грудня 2019 року №1700-ос, ОСОБА_1 звільнено з військової служби за підпунктом "а" пункту 61 та підпунктом "а" (за станом здоровя) пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у запас Служби безпеки України, виключивши його зі списків особового складу, з урахуванням часу на здавання посади, з 16 грудня 2019 року.
22 червня 2015 року ОСОБА_1 видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 і з цього часу він набув статусу учасника бойових дій та право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Станом на день звільнення 16 грудня 2019 року Службою безпеки України ОСОБА_1 не виплачені належні йому виплати, в тому числі виплати компенсаційного характеру, зокрема, одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби та грошова компенсація вартості за неотримане речове майно.
Указані виплати Службою безпеки України здійснені на користь ОСОБА_1 по безготівковому перерахунку на його картковий рахунок в установі банку:
24 грудня 2019 року - в сумі 61578,13 грн, що становить суму грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (сума зазначена з відрахуванням податків) та 17 січня 2020 року - в сумі 316155,45 грн, що становить суму одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби (сума зазначена з відрахуванням податків).
Окрім того, станом на день звільнення 16 грудня 2019 року, ОСОБА_1 . Службою безпеки України не нарахована та не виплачена грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.
ОСОБА_1 у лютому 2019 року звернувся до Служби безпеки України із листом, в якому просив нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 роки, тобто за 70 днів (14 днів х 5 = 70), виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення, а також виплатити середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України.
Листом від 10 березня 2020 року №21/3/1-С-23/5 Служба безпеки України відмовила ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та виплаті середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні, оскільки компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, чітко не передбачена законодавством, а відтак, при звільненні ОСОБА_1, не було достатніх правових підстав для її виплати.
Позивач уважаючи протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо не проведення із ним повного розрахунку при звільненні, - невиплату на день виключення зі списків (16 грудня 2019 року) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, одноразової грошової допомоги при звільненні та не нарахування та не виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік звернувся із позовом до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у справі №380/2635/20 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо не проведення із ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні, - невиплату на день виключення зі списків (16 грудня 2019 року) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, одноразової грошової допомоги при звільненні та не нарахування та не виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік. Зобов`язано Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за усі невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення, яке становить 24690,00 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44. У задоволенні позовних вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки у кількості 70 днів та стягнення зі Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 17 грудня 2019 року по день подання позовної заяви - 03 квітня 2020 року у сумі 88235,50 грн відмовлено.
Станом на день звільнення 16 грудня 2019 року Службою безпеки України, ОСОБА_1 не виплачені належні йому виплати, в тому числі виплати компенсаційного характеру, зокрема, одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби та грошова компенсація вартості за неотримане речове майно, грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки.
Указані виплати, Службою безпеки України здійснені на користь ОСОБА_1 по безготівковому перерахунку на його картковий рахунок в установі банку:
24 грудня 2019 року - в сумі 61578,13 грн, що становить суму грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;
17 січня 2020 року - в сумі 316155,45 грн, що становить суму одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби;
27 липня 2020 року в сумі 56855,92 грн, що становить суму грошової компенсації за усі невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 роки.
Позивач уважає, що оскільки виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, грошової компенсації вартості за неотримане речове майно відповідачем у день її звільнення не проведено, то відповідно до статті 117 КЗпП України, він має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку. Наведене і зумовило позивача звернутись до суду з цим позовом.