ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2022 року
м. Київ
справа № 580/1444/19
адміністративне провадження № К/9901/14370/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року (суддя Трофімова Л.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року (судді: Безименна Н.В., Аліменко В.О., Єгорова Н.М.) у справі № 580/1444/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення коштів і моральної шкоди,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася з адміністративним позовом до Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації (далі -, відповідач, "Управління"), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просила:
- визнати протиправним і скасувати акт індивідуальної дії - наказ Управління від 24 травня 2018 року №22к;
- визнати протиправним акт індивідуальної дії - наказ відповідача від 30 травня 2018 року №25к;
- визнати протиправним і скасувати акт індивідуальної дії - наказ Управління від 4 червня 2018 року №26к;
- визнати протиправним і скасувати акт індивідуальної дії - наказ відповідача від 18 червня 2018 року №30к;
- стягнути з Управління на користь позивачки премію у розмірі 50% від окладу і надбавку за високі досягнення у праці у розмірі 45% від окладу за травень і червень місяці, що не виплачені ОСОБА_2 у сумі 3274,15 грн;
- стягнути з відповідача на користь позивачки 70 000 грн моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю дій Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації при винесенні оскаржуваних наказів та при проведенні дисциплінарних проваджень стосовно позивача. Крім того, позивачем вказано на неправомірність дій щодо не нарахування та невиплати їй премії у розмірі 50% від окладу та надбавки за високі досягнення у праці у розмірі 45% від окладу за травень та червень місяці 2018 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Управління щодо ненарахування на користь позивачки надбавки за високі досягнення у праці у розмірі 45% за травень і червень 2018 року;
- зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 надбавку за високі досягнення у праці в розмірі 45% за травень і червень 2018 року;
- стягнуто з Управління на користь позивачки 3872,00 грн моральної шкоди.
Верховний Суд постановою від 21 січня 2021 року у справі №580/1444/19 скасував постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року та направив справу на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції Верховний Суд зазначив, що позивач не була належним чином повідомлена про день, час та місце судового розгляду та судом не було враховано наявність клопотання позивача щодо участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року залишено без змін.
Вказані судові рішення мотивовані тим, що оскаржувані накази відповідача про відсторонення позивачки від виконання посадових обов`язків від 24 травня 2018 року №22к, від 4 червня 2018 року №26к і від 18 червня 2018 року №30к є правовими актами одноразового застосування, що вичерпали свою дію фактом їх виконання, закритими дисциплінарними провадженнями і скасуванням відповідачем свого ж наказу від 30 травня 2018 року №25 про застосування до ОСОБА_1 догани у зв`язку з його незаконністю, а тому не можуть бути додатково визнані протиправними і скасованими, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Щодо вимог позивача про стягнення премії, то суди дійшли висновку, що премія у квітні, травні та червні 2018 року позивачці не виплачувалася з підстав перебування її у квітні 2018 у відпустці, тоді як у інші періоди нарахування премії правомірно не здійснювалося, оскільки премія не належить до складових основної заробітної плати, а є додатковою виплатою, не є обов`язковою і преміювання залежить від подання, підготовленого керівником за оцінкою результатів роботи державного службовця.
Водночас суди дійшли висновку, що відповідач не надав обґрунтувань щодо ненарахування або причин позбавлення позивачки щомісячної надбавки за високі досягнення у праці у травні-червні 2018 року. Чинних рішень про застосування до позивачки дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни та відповідних наказів, що можливо було б оцінити як підставу позбавлення надбавки не надано, наказів про позбавлення позивачки надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у травні - червні 2018 року відповідач не приймав. Задовольняючи позовні вимоги у цій частині суди вирішили обрати належний спосіб захисту порушеного права ОСОБА_1 : визнати протиправними дії Управління щодо ненарахування позивачці надбавки за високі досягнення у праці, оскільки вона не була нарахована, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача такої надбавки є передчасною.
Щодо моральної шкоди, то суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд дійшов такого висновку: відкриття дисциплінарних проваджень, що у подальшому були припинені, оголошення догани та її скасування, невиплата у зв`язку із цим надбавок мало наслідком моральні переживання і страждання ОСОБА_1, тому суди вирішили, що розумним розміром відшкодування моральної шкоди є 3872 грн із розрахунку одного місячного прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1921 грн) за кожен місяць, коли стосовно позивачки відкривалися і закривалися дисциплінарні провадження і ОСОБА_1 безпідставно не нараховувалася надбавка за високі досягнення у праці у травні й червні 2018 року.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій скаржниця вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, зазначивши підставами касаційного оскарження судових рішень пункти 1, 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Скаржниця посилається на постанову Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №806/590/16 і постанову Верховного Суду України від 03 жовтня 2011 року у справі №21-138а11, вказуючи на те, що у цих судових рішеннях предметом позову було також скасування актів індивідуальної дії, однак суди у вказаних справах не висловили позиції про те, що такі акти не можуть бути скасовані. Водночас ОСОБА_1 вважає, що суди повинні були перевірити законність оскаржуваних наказів з огляду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №826/1304/18.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
В обґрунтування касаційної скарги скаржниця указує на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, в частині застосування пункту 11 і 13 частини першої статті 7, пункту 1 частини 8 статті 71, частин першої і другої статті 76 Закону України "Про державну службу", за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах. Зокрема, порушено її право на захист від незаконного переслідування, право на ознайомлення з документами про проходження державної служби, право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення.
Частиною 4 статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 1, 3, 4 частини другої статті 353 КАС України, визначено, що підставою для скасування судового рішення апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Обґрунтовуючи пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу касаційного оскарження, скаржниця зазначає, що суд апеляційної інстанції в порушення частини першої - третьої статті 308 та статті 317 КАС України, не перевірив по суті доводів позивачки про незаконність ухвал суду про заявлений судді Трофімовій Л.В. відвід. Суд апеляційної інстанції не навів жодних мотивів відхилення її заперечень на ухвали суду першої інстанції від 08 липня 2019 року стосовно відмови у задоволенні відводу головуючій судді в першій інстанції, що були включені позивачкою до апеляційної скарги на рішення по суті спору, оскільки окремо не оскаржуються. Також ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції не вказав у постанові про встановлені обставини і докази, як і не спростував доводи апеляційної скарги, кожен з яких вона вважає актуальним і для касаційного розгляду.
Позиція інших учасників справи
Від відповідача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому він просить залишити скасувати рішення судів попередніх інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 28 липня 2022 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
ОСОБА_1 працювала на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та документообігу - головним бухгалтером управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації з 22 грудня 2015 року, що підтверджується наказом від 22 грудня 2015 року №72-к (а.с.215) до 20 червня 2018 року, що підтверджується наказом від 20 червня 2018 року №32-к про звільнення ОСОБА_1 згідно з пунктом 1 статті 36 КЗпП України, статті 86 Закону №889 (а.с.142).
Згідно з наказом від 22 грудня 2015 року №72-к (а.с.215) позивачку переведено на посаду начальника відділу бухгалтерського обліку та документообігу - головного бухгалтера управління у справах сім`ї, молоді та спорту обласної державної адміністрації, з урахуванням того, що ОСОБА_1 має 9 ранг державного службовця.
Згідно з відомостями особової картки державного службовця №75 позивачка прийняла присягу державного службовця 03 жовтня 1994 року в Управлінні соціального захисту населення (а.с.236).
Протягом 2018 року Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації винесено ряд наказів, що позивачка вважає протиправними та такими, що порушують її права, а саме:
- наказ Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської облдержадміністрації від 24 травня 2018 року №22к, яким позивачку відсторонено від виконання посадових обов`язків з 24 травня 2018 року;
-наказ Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської облдержадміністрації від 30 травня 2018 року №25к, яким позивачці оголошено догану, у зв`язку зовнішнім оцінюванням діяльності позивачки та визнання такої як незадовільної;
-наказ Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської облдержадміністрації від 04 червня 2018 року №26к, яким позивачку відсторонено від виконання посадових обов`язків з 04 червня 2018 року;
-наказ Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської облдержадміністрації від 18 червня 2018 року №30к, яким відкрито дисциплінарне провадження стосовно невиконання або неналежного виконання позивачем посадових обов`язків та відсторонено позивачку від виконання посадових обов`язків з 18 червня 2018 року.
При цьому, спору щодо оплати у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов`язків між сторонами немає.
Позивачка уважає вказані накази протиправними, а тому звернулась до суду з цим позовом.
Крім того, позивачка уважає, що нею неправомірно не отримано премії за травень-червень 2018 року у розмірі 50% від окладу за відпрацьовані дні, та надбавки за травень-червень 2018 року у попередньо встановленому розмірі 45%.
Нормативне регулювання та висновки Верховного Суду
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.