ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2022 року
м. Київ
справа №200/5488/20-а
адміністративне провадження № К/9901/32387/21, № К/9901/32397/21, № К/9901/32494/21
ВВерховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 200/5488/20-а
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора, Донецької обласної прокуратури та ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року (головуючий суддя Льговська Ю.М.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року (колегія суддів: головуючий суддя Блохін А.А., судді Гаврищук Т.Г., Геращенко І.В.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Донецької обласної прокуратури, у якому з урахуванням вимог заяви про уточнення позовних вимог просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії № 2 від 05 березня 2020 року № 21 про неуспішне проходження атестації позивачем;
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Донецької області від 04 травня 2020 року № 385-к про звільнення позивача з посади прокурора прокуратури з міжнародно-правових доручень прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру";
1.3. поновити позивача в органах прокуратури України, в Донецькій обласній прокуратурі на посаді прокурора відділу, рівнозначній посаді прокурора прокуратури з міжнародно-правових доручень, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України, про що внести запис в трудову книжку;
1.4. стягнути з Прокуратури Донецької області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 05 травня 2020 року по дату винесення судового рішення.
1.5. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає протиправним наказ про звільнення, оскільки, по-перше, відсутня зазначена в наказі підстава звільнення - ліквідація чи реорганізація органу прокуратури або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури; по-друге, у наказі про звільнення відсутня конкретизація підстави звільнення (або ліквідація (реорганізація), або скорочення) і це виключає дотримання принципу юридичної визначеності; по-третє, дію норми, на підставі якої його звільнено, зупинено до 2021 року; по-четверте, фактично підставою звільнення є неуспішне проходження атестації, але ця підстава не визначена статтею 51 Закону України "Про прокуратуру" як підстава для звільнення, в той час як вказана норма визначає виключний перелік підстав. Протиправність рішення кадрової комісії обґрунтовано позивачем незаконністю наказів Генерального прокурора, яким затверджено Порядок проходження прокурорами атестації та Порядок роботи кадрових комісій, оскільки за змістом вони є нормативно-правовими актами, але у зв`язку з тим, що не пройшли державну реєстрацію, є такими, що не відповідають законодавству і не підлягають застосуванню.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2.1. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
2.2. Визнано протиправним та скасовано рішення кадрової комісії № 2 Офісу Генерального прокурора від 05 березня 2020 року № 21 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 .
2.3. Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Донецької області від 04 травня 2020 року № 385-к про звільнення позивача з посади прокурора прокуратури з міжнародно-правових доручень прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
2.4. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора прокуратури з міжнародно-правових доручень Прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області з 05 травня 2020 року.
2.5. Стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 травня 2020 року по 21 жовтня 2020 року у розмірі 120790,80 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.
2.6. В іншій частині позову відмовлено.
2.7. Задовольняючи позов частково суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірне рішення кадрової комісії не відповідає вимозі обґрунтованості (вмотивованості), оскільки не містить усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. У рішенні кадрової комісії вказана лише кількість отриманих за результатами іспиту балів, а тому встановити його обґрунтованість, виходячи лише з цієї обставини, не дозволяється можливим. Інші обставини, що мають значення для прийняття рішення, відображені в документах: "деталі іспиту", відомості про результати тестування, які надані суду, але не надавались позивачеві для ознайомлення разом з рішенням комісії. Так, тільки відомість про результати тестування дозволяє ідентифікувати за прізвищем позивача його логін, зіставити логін, зазначений у відомостях про результати тестування, з логіном, вказаним у "деталях іспиту".
2.8. Також суди попередніх інстанцій зазначили про те, що в матеріалах справи відсутні докази щодо врахування та розгляду комісією заяви позивача від 05 березня 2020 року, яка повторно була направлена 09 березня 2020 року, щодо ознайомлення та перевіркою відповідей на запитання, призначення нового тестування. Нерозгляд кадрової комісією поданої позивачем заяви свідчить про допущення протиправної бездіяльності, що призвело до прийняття щодо позивача передчасного рішення про неуспішне проходження атестації. Оскаржуване рішення кадрової комісії не відповідає вимогам законодавства, оскільки обставини, що могли вплинули на його прийняття, на час прийняття оскарженого рішення досліджені та перевірені не були. Тому оскаржуване рішення кадрової комісії також не відповідає вимозі, передбаченої пунктом 9 частини 2 статті 2 КАС України, та прийнято без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення.
ІІІ. Касаційне оскарження
3. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Офіс Генерального прокурора, Донецька обласна прокуратура звернулися із касаційними скаргами, у яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просять скасувати ці судові рішення в частині задоволення вимог позову та відмовити у задоволенні позову повністю.
4. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та обрати належний спосіб захисту права особи поновлення на рівнозначній посаді, за наявності факту перейменування місця роботи.
4.1. Підставою звернення з касаційними скаргами скаржники зазначили пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
4.2. На обґрунтування підстави оскарження Офіс Генерального прокурора вказав про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пунктів 16,17 розділу II Закону № 113-IX, пункту 5 розділу II Порядку № 221 щодо ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації у разі набрання меншої кількості балів, ніж було визначено під час складання іспиту на загальні здібності та навички та недопущення до наступного етапу атестації.
4.3. Водночас, скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-IX, на підставі якого затверджено Порядок № 221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим Порядком, пункту 17 щодо повноважень кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації, підпункту 2 пункту 8 розділу I Порядку № 221 щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації, а також щодо застосування підпункту 2 пункту 19 Закону №113-IX, як визначеної цим Законом підстави для звільнення прокурорів.
4.4. На обґрунтування підстави оскарження Донецька обласна прокуратура вказала, що при винесенні рішень судами першої та апеляційної інстанції не враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 200/13482/19-а, де в пункті 57 вказано, що саме неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку з цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-IX є підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України " Про прокуратуру", що є таким самим юридичним фактом як і рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації.
4.5. Крім того, скаржник вказав на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-IX щодо визначеного цим Законом імперативу про можливість переведення прокурорів до регіональних прокуратур лише у разі успішного проходження атестації, пункту 9, на підставі якого затверджено Порядок № 221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим Порядком, пункту 13 щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів, пункту 17 щодо повноважень кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації.
4.6. На обгрунтування підстав касаційного оскарження позивач вказав, що судом апеляційної інстанції застосовано положення частини першої статті 235 КЗпП України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі №817/280/16, від 28 лютого 2019 року у справі №817/860/16, від 03 жовтня 2019 року у справі №826/10460/16, від 21 лютого 2020 року у справі №822/2196/16 та від 05 вересня 2019 року у справі №806/446/16 щодо обрання належним способом захисту права особи поновлення на рівнозначній посаді, за наявності факту перейменування місця роботи.
4.7. Водночас, вказав на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування частини четвертої статті 87 та частини першої статті 104 Цивільного кодексу України щодо визначення органу прокуратури, в який необхідно поновити незаконно звільненого прокурора для забезпечення судом його поновлення на попередній роботі у випадку реформування органу прокуратури, в якому особа працювала до звільнення, шляхом перейменування цього органу прокуратури на час вирішення судом питання про поновлення; щодо питання застосування пункту 3,17 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" та статей 5,7,10 та 17 Закону України "Про прокуратуру" щодо неможливості виконувати свої попередні обов`язки прокурором відділу прокуратури, якого поновлено судом в регіональній прокуратурі, після початку роботи обласних прокуратур.
5. Офіс Генерального прокурора подав відзив на касаційну скаргу позивача, за змістом якого висловив свої доводи, якими заперечив проти висловлених у скарзі обґрунтувань щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору, та просив скасувати оскаржувані судові рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову повністю, касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
5.1. Наказом Прокуратури Донецької області від 03 лютого 2020 року № 123-к ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора прокуратури з міжнародно-правових доручень Прокуратури Донецької області з 17 лютого 2020 року.
5.2. Наказом Прокуратури Донецької області від 04 травня 2020 року № 385-к ОСОБА_1 звільнено з вказаної посади та органів прокуратури Донецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
5.3. Крім того, у цьому наказі підставою звільнення вказано рішення кадрової комісії № 2 від 05 березня 2020 року за № 21.
5.4. За змістом вказаного рішення кадрової комісії ОСОБА_1 за результатами першого етапу атестації (анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора) набрав кількість 64 бали, що є меншим від прохідного балу для успішного складання іспиту та допуску до проходження наступних етапів тестування, у зв`язку з чим неуспішно пройшов атестацію.
5.5. Рішення оформлено на підставі протоколу № 2 засідання Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 05 березня 2020 року.
5.6. Склад комісії відповідає наказу Генерального прокурора "Про створення другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур" від 07 лютого 2020 року № 78 із змінами внесеними наказом Генерального прокурора від 27 лютого 2020 року № 117, яким виключено із кладу комісії Дорошенко Тетяну Федорівну та включено і визначено секретарем Півторака Володимира Вікторовича.
5.7. За відомостями протоколу № 2 від 05 березня 2020 року на засіданні Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур присутні всі її члени, а тому воно вважається правомочним ухвалювати рішення, здійснювати інші повноваження, якщо на її засіданні присутня більшість членів комісії згідно з пунктом 8 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2020 року № 233.
5.8. Позивач, вважаючи рішення кадрової комісії про неуспішне проходження ним атестації та наказ про звільнення з посади, звернувся до суду з цим позовом.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
6. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
7. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
8. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
9. За приписами частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
10. В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11. Статтею 4 Закону № 1697-VII встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
12. Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII) забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
13. Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (діє з 25 вересня 2019 року, далі - Закон № 113-IX) до Закону № 1697-VII були внесені зміни.
14. Зокрема, в тексті Закону №1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно на "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".
15. Згідно з пунктами 6, 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
16. Пунктом 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ, встановлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
17. Згідно із пунктом 11 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX, атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
18. Пунктом 14 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX, графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
19. На виконання вимог Закону №113-IX, наказом Генерального прокурора №221 від 03 жовтня 2019 року затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221).
20. За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу 1 Порядку №221 атестація прокурорів - це встановлена Розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
21. Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
22. Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію.
23. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
24. Пунктами 6-8 розділу I Порядку № 221 визначено, що атестація включає в себе три етапи:
1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;
3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
25. За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:
1) рішення про успішне проходження прокурором атестації;
2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.
26. Відповідно до пункту 11 Порядку №221, особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора. У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора. У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора. Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документу, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви, прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Інформація про нову дату складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). З моменту оприлюднення відповідної інформації прокурор вважається повідомленим належним чином про нову дату проведення відповідного етапу атестації.
27. Згідно з пунктом 7 Порядку №221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.
28. Відповідно до пункту 1, 2, 4 розділу IV Порядку №221 у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до співбесіди.
29. Пунктом 12 Порядку № 233 передбачено, що рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
30. Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
31. В силу приписів підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
32. Крім того, пунктом 6 розділу V Порядку № 221 визначено, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".