ОКРЕМА ДУМКА
Справа № 536/2127/18
Провадження № 14-51цс22
суддів Великої Палати Верховного Суду Сімоненко В. М., Ткачука О. С. на ухвалу
Великої Палати Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка Олександр
Вікторович про визнання недійсним заповіту,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2020 року у складі судді Колотієвського О. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 вересня
2021 року
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2022 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав частина четвертої статті 403 ЦПК України для відступу
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17 (провадження № 14-173цс20).
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 14 липня 2022 року
справу № 536/2127/18 повернуто на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини шостої статті 404 ЦПК України у зв`язку з відсутністю підстав.
Повертаючи справу на розгляд Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, Велика Палата Верховного Суду вважала, що колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, порушуючи питання відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року
у справі № 522/9893/17 (провадження № 14-173цс20), не вказала, у чому полягають грубі й недопустимі вади цієї постанови (її неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість).
Також, Велика Палата Верховного Суду вказувала, що в ухвалі про передачу справи на її розгляд відсутні також посилання на зміни в період з травня 2021 року по червень 2022 року суспільного контексту, через які застосований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17
(провадження № 14-173цс20) підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання.
Крім цього, Велика Палата Верховного Суду вважає посилання колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на текст окремої думки у справі № 522/9893/17 (провадження №14-173цс20) необґрунтованими, оскільки доводи, які складають зміст такої окремої думки досліджувалися Великою Палатою Верховного Суду та визнані необґрунтованими із ухваленням постанови
від 25 травня 2021 року.
Згідно із частиною третьою статті 35 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
Ми не погоджуємось із думкою Великої Палати Верховного Суду, з огляду на наступне.
Частина четверта статті 403 ЦПК України визначає, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Частиною четвертою статті 404 ЦПК України встановлено, що про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій-четвертій статті 403 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.