Постанова
Іменем України
20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 761/18216/19
провадження № 61-11444св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Сбербанк Росії", Публічне акціонерне товариство "Санкт-Петербурзький індустріальний акціонерний банк", Публічне акціонерне товариство Національний банк "Траст", арбітражний керуючий (фінансовий керуючий) Хомко Роман Миколайович, Російська Федерація в особі Кіровського районного відділу судових приставів Управління Федеральної служби судових приставів по Санкт-Петербургу,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Желепи О. В., Кулікової С. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк Росії" (далі - ПАТ "Сбербанк Росії"), Публічного акціонерного товариства "Санкт-Петербурзький індустріальний акціонерний банк" (далі - ПАТ "Санкт-Петербурзький індустріальний акціонерний банк"), Публічного акціонерного товариства Національний банк "Траст" (далі - ПАТ НБ "Траст"), арбітражного керуючого (фінансового керуючого) Хомка Р. М., Російської Федерації в особі Кіровського районного відділу судових приставів Управління Федеральної служби судових приставів по Санкт-Петербургу про відшкодування майнової та моральної шкоди.
На обґрунтування позову посилався на таке. 21 березня 2016 року до Арбітражного суду міста Санкт-Петербурга та Ленінградської області надійшла заява ПАТ "Сбербанк Росії" про визнання його неспроможним (банкрутом).
Ухвалою Арбітражного суду міста Санкт-Петербурга та Ленінградської області від 04 червня 2016 року заяву ПАТ "Сбербанк Росії" визнано обґрунтованою, щодо нього запроваджено процедуру реструктуризації боргів громадянина, фінансовим керуючим затверджено Хомка Р. М .
Рішенням Арбітражного суду міста Санкт-Петербурга та Ленінградської області від 16 листопада 2016 року його визнано неспроможним (банкрутом) та щодо нього введена процедура банкрутства - реалізація майна громадянина, фінансовим керуючим затверджено Хомка Р. М.
01 серпня 2018 року, незважаючи на його заперечення проти задоволення клопотання про завершення процедури банкрутства - реалізації майна, з огляду на наявність у нього майна та коштів, які могли бути включені до конкурсної маси, неналежне виконання Хомком Р. М. покладених на нього обов`язків фінансового керуючого, суддя Арбітражного суду міста Санкт-Петербурга та Ленінградської області Володкіна О. І. у справі № А56-17614/2016 постановила ухвалу, якою визначила завершити процедуру реалізації його майна та звільнила його від подальшого виконання вимог кредиторів, у тому числі вимог кредиторів, які не заявлені у справі про банкрутство.
Ухвалою Арбітражного суду міста Санкт-Петербурга та Ленінградської області від 25 січня 2018 року відповідне майно виключено з конкурсної маси.
За весь час розгляду справи про банкрутство в судах Російської Федерації все його майно продано за заниженою вартістю.
Посилаючись на те, що відповідачі, відмовившись приймати належні йому кошти в іноземній валюті для погашення своїх вимог, завдали йому істотної майнової та моральної шкоди, позивач просив стягнути солідарно з ПАТ "Сбербанк Росії", ПАТ "Санкт-Петербурзький індустріальний акціонерний банк", ПАТ НБ "Траст", Хомка Р. М., Російської Федерації в особі Кіровського районного відділу судових приставів Управління Федеральної служби судових приставів по Санкт-Петербургу 34 777 271,23 дол. США, що в еквіваленті становить 921 345 100,20 грн, на відшкодування майнової шкоди та 30 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Вважав, що оскільки ПАТ "Сбербанк Росії" здійснює господарську діяльність на території України, що відповідає частині другій статті 20 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, яка ратифікована Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94 "Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах" (далі - Мінська конвенція), а в справі бере участь кілька відповідачів, що мають місце проживання (місцезнаходження) на територіях різних договірних сторін, то спір може розглядається за місцезнаходженням будь-якого відповідача на вибір позивача, тобто в Україні.
Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2019 року відкрито провадження у цій справі.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ПАТ "Санкт-Петербурзький індустріальний акціонерний банк" оскаржило його в апеляційному порядку.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року апеляційну скаргу ПАТ "Санкт-Петербурзький індустріальний акціонерний банк" задоволено. Ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2019 року про відкриття провадження у справі скасовано, провадження у справі закрито.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що всі відповідачі є особами, що створені та діють за законодавством Російської Федерації, тому для визначення підсудності спору необхідно застосовувати правило статті 1 Мінської конвенції, відповідно до якого позови до юридичних осіб подаються в суди договірної сторони, на території яких знаходиться орган управління такої юридичної особи, його представництво або філіал, тобто цей спір має бути розглянутий судами Російської Федерації.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року скасувати, ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2019 року залишити в силі.
На обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що відповідно до статті 20 Мінської конвенції позови до юридичних осіб подаються в суди договірної сторони, на території якої знаходиться орган управління юридичної особи, його представництво або філія. Якщо у справі беруть участь кілька відповідачів, що мають місце проживання (місцезнаходження) на території різних договірних сторін, спір розглядається за місцем проживання (місцезнаходженням) будь-якого відповідача на вибір позивача. ПАТ "Сбербанк Росії" здійснює господарську діяльність на території України, оскільки є засновником Акціонерного товариства "Сбербанк" (далі - АТ "Сбербанк"), яке знаходиться на території України. Ця справа стосується відшкодування шкоди, тому підпадає під норму пункту 5 частини першої статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право".
Стосовно визначення підсудності у справах з іноземним елементом є також судова практика, відповідно до якої: "визначаючи підсудність справи судам України, необхідно керуватися загальними правилами, визначеними у статті 76 Закону № 2709-ІV. Зокрема, відповідно до пункту 2 частини першої статті 76 Закону № 2709-ІV встановлені підстави визначення підсудності справ судам України, зокрема, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача".
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 липня 2020 року у справі № 357/12676/18 (провадження № 61-1549св20).
Заявник зазначає, що враховуючи наявність різних позицій Верховного Суду з питань розгляду справ про підсудність у справах з іноземним елементом, вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі, тому просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
У серпні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ПАТ "Сбербанк Росії", у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
На обґрунтування відзиву банк посилався на те, що відповідно до положень Мінської конвенції, яка має пріоритет над актами законодавства України, ця справа не підлягає розгляду судами України в порядку цивільного судочинства, а підсудна судам Російської Федерації. Доводи позивача щодо існування виняткової правової проблеми у питанні визначення правил підсудності у справах з іноземним елементом є необґрунтованими та надуманими, а судова практика, на яку посилається позивач, навпаки повністю підтверджує пріоритет правил про підсудність, передбачених в міжнародних договорах, над правилами про підсудність, встановленими актами законодавства України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.
Підставою відкриття касаційного провадження у справі є підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, - неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: статей 1, 3, 76 Закону України "Про міжнародне приватне право"; статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України"; статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"; статей 3, 4, 10, 12, 13, 15, 16, 263, 264 ЦПК України; статей 8, 9, 55, 64 Конституції України; статей 1, 6, 20, 42 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних сімейних і кримінальних справа; статті 89 Господарського кодексу України; статей 32, 33 Закону України "Про акціонерні товариства"; статей 15, 16 Цивільного кодексу України; Женевської конвенції про захист цивільного населення під час збройного конфлікту 1949 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2022 рокусправу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ПАТ "Сбербанк Росії", ПАТ "Санкт-Петербурзький індустріальний акціонерний банк", ПАТ НБ "Траст", арбітражного керуючого (фінансового керуючого) Хомка Р. М., Російської Федерації в особі Кіровського районного відділу судових приставів Управління Федеральної служби судових приставів по Санкт-Петербургу про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої діями та бездіяльністю відповідачів.