Постанова
Іменем України
27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 205/9325/18
провадження № 61-16793св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О.,Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: державний реєстратор філії № 3 Комунального підприємства "Реєстраційний-центр" Дніпропетровської області Олійник Аліна Миколаївна, Комунальне підприємство "Реєстраційний-центр", Акціонерне товариство "Альфа-Банк", ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2021 рокуу складі судді Басової Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М. Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного реєстратора філії № 3 Комунального підприємства "Реєстраційний-центр" Дніпропетровської області (далі - КП "Реєстраційний-центр" Дніпропетровської області) Олійник А. М., КП "Реєстраційний-центр", Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк", Банк), ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про визнання незаконними дій державного реєстратора, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна.
Позов обґрунтовано тим, що 06 квітня 2005 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБСР "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Укрсоцбанк", далі - АТ "Укрсоцбанк") та ОСОБА_4 укладено договір кредиту № 40/133-5, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 30 800,00 дол. США зі сплатою 12 % річних з кінцевим терміном повернення до 05 квітня 2012 року, а ОСОБА_4 зобов`язався кошти прийняти, належним чином їх використовувати та повернути у строк та на умовах, передбачених договором. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 06 квітня 2005 року між АКБСР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки № 172, за умовами якого остання передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру № 52, яка складається з: 1вітальня, 2 шафа, 3 кухня, 4 санвузол, 5 балкон, 6 житлова, 7 шафа, 8 коридор, 9 житлова, житловою площею 57,8 кв. м, загальною площею 87,6 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17 листопада 2018 року № 145789736, 19 жовтня 2018 року державним реєстратором Олійник А. М., філії № 3 КП "Реєстраційний-центр" Дніпропетровської області внесено запис про право власності № 28458967 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 19 жовтня 2018 року індексний номер: 43587905, де зазначено, що власником квартири АДРЕСА_3, є АТ "Укрсоцбанк" на підставі іпотечного договору від 06 квітня 2005 року № 172. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13 січня 2019 року № 157857666, 01 грудня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю. О. внесено запис про право власності № 29209807 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 01 грудня 2018 року індексний номер: 44358794, де зазначено власником квартири АДРЕСА_3, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 2812, виданого 01 грудня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю. О. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 лютого 2019 року № 149269620, 08 лютого 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Гусенко О. О. внесено запис про право власності № 30211651 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45438137 від 08 лютого 2019 року на спірну квартиру за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 633, виданого 08 лютого 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Гусенко О. О.
Позивачка стверджувала, що дії державного реєстратора Олійник А. М. щодо реєстрації права власності на спірне нерухоме майно незаконні. Державний реєстратор вчинив реєстрацію права власності на нерухоме майно без отримання доказів на підтвердження того, що відповідно до вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку" письмові вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки надсилались позивачу і були нею отримані. Також вчиняючи вказану реєстраційну дію, державний реєстратор не перевірив безспірність заборгованості по наданим документам і визнав право власності на вищевказане нерухоме майно за АТ "Укрсоцбанк". Враховуючи, що підстави для здійснення звернення стягнення на предмета іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя відсутні, то і здійснення процедури відчуження предмету іпотеки є безпідставним та незаконним. Укладений між АТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу від 01 грудня 2018 року є недійсним, оскільки укладений на підставі нікчемного правочину, так як АТ "Укрсоцбанк" не мало повноважень щодо його укладення, оскільки право власності на спірне нерухоме майно не набуло.
З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просила суд визнати незаконними дії реєстратора філії КП "Реєстраційний-центр" Дніпропетровської області Олійник А. М. щодо реєстрації за АТ "Укрсоцбанк" права власності на нерухоме майно, а саме квартири АДРЕСА_3 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43587905 від 19 жовтня 2018 року, про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: квартири АДРЕСА_3, за АТ "Укрсоцбанк", прийняте державним реєстратором Олійник А. М., філії № 3 КП "Реєстраційний центр" Дніпропетровської області за номером запису про право власності 28458967; визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між АТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 01 грудня 2018 року, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю. О., реєстровий номер 2812; витребувати квартиру АДРЕСА_3, з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпало свою дію, а тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що не можуть бути задоволені і решта позовних вимог ОСОБА_1, оскільки вони випливають з первісної вимоги про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, у задоволенні якої вирішено відмовити.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2021 року -без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновками суду першої інстанції та виходила із того, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У жовтні 2021 року засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 .
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- дійшли необґрунтованого висновку про те, що АТ "Укрсоцбанк" дотримався порядку належного направлення ОСОБА_1 вимоги про усунення порушення основного зобов`язання, оскільки відповідач на підтвердження вказаного факту надав лише копію повідомлення про вручення поштового відправлення без підпису позивача, що є недопустимим доказом;
- неправильно розтлумачили положення статті 37 Закону України "Про іпотеку" та безпідставно вважали, що положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не розповсюджуються на квартиру позивача, як предмет іпотеки;
- не врахували, що коли у позові заявлені одночасно вимоги про віндикацію та реституцію, то суд повинен самостійно визначити, яку вимогу по суті (а не за формою)
пред`являє позивач, і, відповідно, застосувати належні норми законодавства, керуючись при цьому нормами статті 4, пунктів 3, 4 частини першої статті 214 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України);
- не звернули увагу на те, що з 16 січня 2020 року, тобто на час ухвалення оскаржуваних судових рішень у цій справі, такого способу захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не передбачав, а тому дійшли помилкового висновку про належність застосування саме такого способу судового захисту, який в практичному аспекті не може забезпечити і гарантувати відновлення порушеного права позивача;
- не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18; Верховним Судом у постановах від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справі № 906/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19, від 16 січня 2020 року у справі № 756/13679/16-ц.
Станом на момент розгляду справи відзивів на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 до Верховного Суду не надходило.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали цивільної справи № 205/9325/18 з Ленінського районного суду м. Дніпропетровська; надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
У листопаді 2021 року матеріали справи № 205/9325/18 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2022 року справу № 205/9325/18 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06 квітня 2005 року між АКБСР "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_4 укладено договір кредиту № 40/133-5, згідно з умовами якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 30 800,00 дол. США зі сплатою 12 % річних, з кінцевим терміном повернення до 05 квітня 2012 року, а ОСОБА_4 зобов`язався кошти прийняти, належним чином їх використовувати та повернути у строк та на умовах, передбачених договором.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 06 квітня 2005 року між АКБСР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки № 172, за умовами якого остання передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_3, житловою площею 57,8 кв. м, загальною площею 87,6 кв. м., яка складається з: 1 - вітальня, 2 - шафа, 3 - кухня, 4 - санвузол, 5 - балкон, 6 - житлова, 7 - шафа, 8 -коридор, 9 - житлова.
21 березня 2018 року АТ "Укрсоцбанк" направило ОСОБА_4 та ОСОБА_7 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, яке було вручене 31 березня 2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 145789736 від 17 листопада 2018 року, 19 жовтня 2018 року державним реєстратором Олійник А. М., філія № 3 КП "Реєстраційний центр" Дніпропетровської області, внесено запис про право власності № 28458967 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43587905 від 19 жовтня 2018 року, де зазначено, що власником квартири АДРЕСА_3, є АТ "Укрсоцбанк" на підставі іпотечного договору від 06 квітня 2005 року № 172.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13 січня 2019 року № 149269620, 01 грудня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю. О. внесено запис про право власності № 29209807 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44358794 від 01 грудня 2018 року, де зазначено власником квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 2812, виданий 01 грудня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Ю. О.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 лютого 2019 року № 157857666, 08 лютого 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Гусенко О. О. внесено запис про право власності № 30211651 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45438137 від 08 лютого 2019 року на спірну квартиру за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 633, виданого 08 лютого 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Гусенко О. О.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 вказувала на те, що дії державного реєстратора Олійник А. М. щодо реєстрації права власності на спірне нерухоме майно є незаконними.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпало свою дію, а тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності.
Крім того, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що не можуть бути задоволені і решта позовних вимог ОСОБА_1, оскільки вони випливають з первісної вимоги про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, у задоволенні якої вирішено відмовити.
Із такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій Верховний Суд не погоджується з врахуванням такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).