Постанова
Іменем України
29 липня 2022 року
м. Київ
справа № 478/1932/19
провадження № 61-8400св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі:Миколо-Гулаківська сільська рада, Казанківська районна державна адміністрація у Миколаївській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Миколаївській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 04 березня 2020 року у складі судді Томашевського О. О. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 29 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В., Ямкової О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай), визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позов обґрунтований тим, що його батько був членом колгоспу "Комуніст", правонаступником якого є Колективне сільськогосподарське підприємство "Комуніст" (далі - КСП "Комуніст"), і мав право на земельну частку (пай), але не був включений до списку осіб, який додається до державного акта на право колективної власності на землю, виданий цьому підприємству 16 жовтня 1995 року. Про право батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну частку (пай) ОСОБА_1 дізнався у 2018 році після отримання інформації від органів влади, після чого звернувся до приватного нотаріуса Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області Корж М. В., в результаті чого 18 липня 2019 року відмовлено йому у вчиненні нотаріальної дії.
З урахуванням уточнених позовних вимог просив визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини після смерті батька, визнати за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) у розмірі 5,89 умовних кадастрових гектарів в межах території Миколо-Гулаківської сільської ради.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 04 березня 2020 року, яке залишене без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 29 квітня 2020 року, у позові відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач обрав неналежний спосіб захисту.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що при звернені 18 липня 2019 року до нотаріуса щодо видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 в заяві позивач вказав, що крім нього є інші спадкоємці, а саме дружина ОСОБА_3 і син спадкодавця ОСОБА_4 . Згідно з довідкою Каширівської сільської ради від 25 червня 2019 року ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . За цією ж адресою на день смерті спадкодавця була зареєстрована ОСОБА_5 .
Проте ці особи не були залучені до участі у справі, що є самостійною підставою для відмови в позові, оскільки рішення щодо права на спадкове майно безпосередньо впливає на їх права і обов`язки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
26 травня 2020 року ОСОБА_1 через поштовий зв`язок звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 04 березня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 29 квітня 2020 року,просив їх скасувати, ухвалити нове рішення по суті позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що про наявність спадщини у вигляді земельної ділянки він дізнався в кінці 2018 року та в липні 2019 року звернувся до нотаріуса із заявою про її прийняття, проте у вчиненні нотаріальної дії відмовлено через пропуск строку на прийняття спадщини. Відсутність у нього сертифіката на земельну частку (пай) на ім`я спадкодавця є об`єктивною і непереборною перешкодою для прийняття спадщини.
Суд безпідставно послався на наявність інших спадкоємців, оскільки зі спадкової справи встановлено, що дружина і син спадкодавця офіційно із заявами про прийняття спадщини не зверталися.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Миколаївській області зазначає, що умовами визнання за особою права на земельну частку (пай) є членство в колективному сільськогосподарському підприємстві, сільськогосподарському кооперативі, сільськогосподарському акціонерному товаристві та включення цієї особи до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Відомостей про включення батька позивача до списку членів колективного сільськогосподарського підприємства та передання землі в колективну власність немає.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд першої інстанції встановив, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 .
Згідно з копією трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 заведеної 08 грудня1983 року, ОСОБА_2 працював сільськогосподарських підприємствах в період з 30 січня 1966 року до 21 квітня 2001 року, зокрема в КСП "Комуніст" з 12 грудня 1983 року до 03 квітня 1996 року.
Відповідно до архівної довідки Казанківської районної державної адміністрації від 17 жовтня 2017 року № Д-117/04-03 ОСОБА_2 прийнятий в члени колгоспу на підставі протоколу загальних зборів від 08 лютого 1984 року № 1, пізніше виведений з членів цього КСП на підставі протоколу від 03 березня 2000 року № 1.
Згідно з листами Казанківської районної державної адміністрації від 21 серпня 2018 року № Д-105/09-18 та Миколо-Гулаківської сільської ради від 25 березня 2019 року б/н зі справ про паювання земель колективної власності КСП "Комунист" у списках членів про передачу землі в колективну власність громадян ОСОБА_2 не значиться.
Це також підтверджується листом від 18 лютого 2019 року № 25/143-19 Відділу у Казанківському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.
Відповідно до вказаного листа Відділу у Казанківському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) громадянин ОСОБА_2 також не значиться.
Згідно з копією спадкової справи № 71/2019, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 його син - ОСОБА_1 , звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства "Комуніст".
Постановою приватного нотаріуса Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області Корж М. В. від 18 липня 2019 року позивачу відмовлено у виданні свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 у зв`язку з пропуском строку на прийняття спадщини.
Суд апеляційної інстанції встановив, що за даними Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, державний акт на право колективної власності на землю виданий колективним сільськогосподарським підприємством "Комуніст" 16 жовтня 1995 року.
До списку осіб, який додається до державного акта ОСОБА_2 , включений не був та не отримував сертифікат на право на земельну частку (пай) при паюванні земель КСП "Комуніст".
03 березня 2000 року на загальних зборах членів СГВК "Гулаківський" прийнято рішення про включення ОСОБА_2 до додаткових списків на отримання земельної частки (паю).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, провадження № 61-38298св18, від 22 травня 2019 року у справі № 351/2403/17, провадження № 61-21751св18.
Касаційне провадження відкрито з підстав передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Предметом позову є визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини у зв`язку з необізнаністю про наявність у померлого батька права на земельну частку (пай).
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобовʼязує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини.
Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, встановленому статтею 1269 ЦК України, та набути право на спадщину відповідно до частини п`ятої статті 1268, статей 1296 - 1299 ЦК України. Вирішення судом спору щодо визнання права власності в порядку спадкування може відбуватися лише після прийняття спадщини.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач обрав неналежний спосіб захисту.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що крім позивача є інші спадкоємці, які не були залучені до участі у справі, що є самостійною підставою для відмови в позові.
Верховний Суд погоджується з висновками судів про відмову в позові.
Позивач звернувся до суду із вимогами щодо встановлення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання за його померлим батьком права на земельну частку (пай).
Суди встановили, що ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, а не із заявою про прийняття спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_2 .
Суд першої інстанції дійшов висновку, що суд не повинен вирішувати питання про визнання права на спадщину при розгляді питання щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки його вирішення може відбуватися лише після прийняття спадщини.
Отже, обгрунтованим є висновок суду, що заявлені позивачем вимоги виключають можливість суду їх одночасного вирішення.