Постанова
Іменем України
29 липня 2022 року
м. Київ
справа № 2610/27695/2012
провадження № 61-15937св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Роман Назар Олегович,
заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місто Львів), Стрийський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2020 року у складі судді Рибака М. А. та постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Болотова Є. В., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст скарги
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Романа Н. О. (далі - старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Львівській області Роман Н. О.).
Скарга обґрунтована тим, що у відділі примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Львівській області перебуває виконавчий лист № 2610/27695/2012, виданий 14 жовтня 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 жовтня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Постановою старшого державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Львівської області Федоришин Н. С. (далі - старший державний виконавець Стрийського міськрайонного ВДВС ГТУЮ Львівської області Федоришин Н. С.) від 19 листопада 2013 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2610/27695/2012, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 14 жовтня 2013 року.
В рамках вказаного виконавчого провадження 14 серпня 2019 року старший державний виконавецьвідділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Львівській області Роман Н. О. провів розрахунок заборгованості та нарахував йому заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 60 706,83 грн.
Згідно з матеріалами виконавчого провадження ОСОБА_1 вважається таким, що має заборгованість зі сплати аліментів та таким, що не працює на час виникнення заборгованості, у зв`язку з чим державний виконавець розраховує заборгованість зі сплати аліментів за попередні роки на підставі частини другої статті 195 СК України, а саме: розмір аліментів, належних до сплати, визначається, виходячи із середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості.
Вказана методика нарахування заборгованості не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, оскільки до 30 квітня 2014 року ОСОБА_1 працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Муфлон". У подальшому він перебував на обліку в Стрийському міськрайонному центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю, а з 27 січня 2015 року доглядає за своєю бабусею ОСОБА_4 , 1935 року народження, та отримує грошову допомогу як особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та щомісячну компенсаційну виплату непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю І групи, а також за особою, яка досягла 80-річного віку.
Посилаючись на те, що він відноситься до зайнятого населення та не є непрацюючою особою в розумінні Закону України "Про зайнятість населення", внаслідок чого дії старшого державного виконавця щодо проведення розрахунку та нарахування заборгованості є неправомірними, ОСОБА_1 , уточнивши скаргу, просив:
- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Львівській області Романа Н. О. щодо проведення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 14 серпня 2019 року та нарахування заборгованості у розмірі 60 706, 83 грн у виконавчому провадженні № 40797678;
- визнати неправомірним та скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 14 серпня 2019 року, проведений старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Львівській області Романом Н. О. у виконавчому провадженні № 40797678;
- постановити окрему ухвалу щодо порушення законодавства старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Львівській області Романом Н. О. та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, і до органу досудового розслідування, оскільки в діях державного виконавця є ознаки кримінального правопорушення;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з управління ДВС ГТУЮ у Львівській області на його користь 15 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2020 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року, у задоволенні скарги відмовлено.
Відмовивши у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Львівській області Роман Н. О.дотримався вимог закону при вчиненні виконавчих дій з виконання судового рішення про стягнення аліментів, оскільки працездатна особа, яка доглядає за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, або за особою з інвалідністю І групи чи за особою, яка досягла 80-річного віку, законодавством визначена як непрацююча працездатна особа, тому проведений старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Львівській області Романом Н. О. розрахунок зі сплати аліментів на підставі частини другої статті 195 СК України є правильним. Кошти, які отримував боржник, здійснюючи догляд за інвалідом І групи, є компенсаційною виплатою, а не заробітком (доходом).
Оскільки, факт неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця не доведений, немає підстав для відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення скарги.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Львівській області Роман Н. О. не надав суду доказів про наявність у нього повноважень на вчинення виконавчих дій і прийняття рішень у виконавчому провадженні № 40797678.
Суди не звернули увагу, що обчислення розміру заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів проведено суб`єктом оскарження в ручному режимі, без врахування відомостей з наданих заявником квитанцій про сплату аліментів.
Суд першої інстанції не дослідив подані на підтвердження вимог скарги докази та без мотивації їх відхилив.
Суди не встановили порушення старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Львівській області Романом Н. О. частини першої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), відповідно до якої передбачено проведення виконавчих дій за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.
Суди дійшли до висновку, що ОСОБА_1 є непрацюючою працездатною особою, проте не вказали нормативно-правовий акт, яким передбачено поняття "непрацююча особа".
Вирішуючи скаргу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, не врахували ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року та від 30 січня 2019 року, згідно з якими правильність методики, яку необхідно застосовувати при проведенні розрахунків зі сплати аліментів, та відсутність у ОСОБА_1 станом на 01 жовтня 2018 року відповідної заборгованості.
У додаткових поясненнях, поданих до Верховного Суду у січні 2022 року, ОСОБА_1 посилається на постанови Верховного Суду, висновки яких, на думку заявника, підтверджують незаконність оскаржуваних судових рішень.
Аргументи інших учасників справи
Відзив Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) мотивований тим, що зараз існує три постанови Верховного Суду, якими визнано законність дій державного виконавця щодо проведення розрахунку заборгованості і відмовлено боржнику в задоволенні його скарг.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2021 відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що на виконанні у Стрийському міськрайонному ВДВС ГТУЮ Львівської області перебувало виконавче провадження № 40797678 щодо примусового виконання рішення, на підставі якого Шевченківським районним судом м. Києва виданий виконавчий лист від 14 жовтня 2013 року № 2610/27695/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 жовтня 2012 року і до досягнення повноліття дитиною, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Постановою начальника УДВС ГТУЮ у Львівській області № 35 від 29 листопада 2018 року виконавче провадження № 40797678 для організації подальшого виконання було передано від Стрийського міськрайонного ВДВС ГТУЮ Львівської області до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Львівській області.
05 грудня 2018 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Львівській області прийняв постанову про прийняття виконавчого провадження № 40797678.
14 серпня 2019 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Львівській області Роман Н. О. провів розрахунок, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів становить 60 706,83 грн.
З 27 січня 2015 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Стрийської міської ради і отримує компенсацію з догляду за ОСОБА_4 , 1935 року народження.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 11 березня 2021 року у справі № 826/7176/17, від 25 липня 2019 року у справі № 826/13000/18, від 07 травня 2020 року у справі № П/811/615/16, від 29 квітня 2020 року у справі № 817/800/17, від 14 липня 2020 року у справі № 664/2751/16-ц, від 31 березня 2021 року у справі № 380/7750/20 від 15 жовтня 2020 року у справі № 873/26/20, від 14 вересня 2020 року у справі № 904/1202/15, від 14 квітня 2021 року у справі № 759/1727/16.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи обов`язки (стаття 447 ЦПК України).
У справі, яка переглядається, встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою в порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця. З огляду на зміст скарги та заявлених вимог заявник не погоджується з визначеним державним виконавцем розміром заборгованості зі сплати аліментів, а саме порядком нарахування їх розміру.
Згідно з частиною першою статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.