Постанова
Іменем України
13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 591/5429/18
провадження № 61-11090св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Сумська міська рада, державний реєстратор Стецьківської сільської ради Білолюбська Ірина Вікторівна, приватний нотаріус Нагорна Наталія Василівна, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Цюпка Олександр Віталійович, на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 лютого 2021 року у складі судді Сидоренко А. П. та постанову Сумського апеляційного суду від 25 травня 2021 року у складі колегії суддів: Ткачука С. С., Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У вересні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про усунення перешкод у здійсненні права власності та користування нерухомим майном.
На обґрунтування позову посилалася на таке. Вони є власниками квартир АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4 . Будинок літ. "А-ІІ", у якому розташована належна позивачам нерухомість, є пам`яткою архітектури.
Відповідно до плану будівельного кварталу від 08 жовтня 1980 року та плану земельної ділянки від 07 вересня 2010 року будинковолодіння на АДРЕСА_5 складалося із житлових будинків літ. "А-ІІ", "Б-ІІ", "В-І", "В-ІІ", "Г-1", "Д-II" та сараїв літ. "Е" і "З". Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були власниками декількох квартир та нежитлових приміщень у будинках літ. "В-І", "В-ІІ", "Г-1", що розташовані у будинку літ. "Д-ІІ" на АДРЕСА_5 .
Протягом 2008-2017 років відповідачі, самовільно захопивши частину подвір`я на АДРЕСА_5 (130 кв. м), здійснили самочинне будівництво - добудову до належних їм приміщень, в результаті якого замість будівель літ. "В-ІІ", "Г-1", "Е" та "З", утворилася будівля, позначена в інвентарній справі на будинковолодіння на АДРЕСА_5 під літ. "К-2".
Внаслідок здійснення відповідачами самочинного будівництва забудовано значну частину подвір`я та пожежний в`їзд на територію подвір`я на АДРЕСА_5 . Площа забудови збільшилася з 580 кв. м до 2 000 кв. м.
06 січня 2017 року державним реєстратором Стецьківської сільської ради Сумського району Білолюбською І. В. на підставі декларації про готовність об`єкта від 24 квітня 2017 року за відповідачами було зареєстровано право власності на житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями літ. "А-ІІ" на АДРЕСА_6, загальною площею 2 162,1 кв. м.
17 листопада 2017 року відповідачі зазначену будівлю подарували ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Невідповідність здійсненого відповідачами самочинного будівництва вимогам державних будівельних норм підтверджується висновком експертного будівельно-технічного дослідження від 31 липня 2018 року № 1028, відповідно до якого новозбудовані (реконструйовані) будівлі, що збудовані на місці та/або в результаті реконструкції будівель, що позначені на плані 07 вересня 2010 року земельної ділянки на АДРЕСА_5 літ. "В-І", "В-ІІ", "Г-І", "Д-ІІ", "Е", "З" не відповідають вимогам статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також вимогам будівельних, санітарних та протипожежних норм, які наведені в пунктах 3.11, 3.14, 8.56 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".
Здійснене відповідачами самочинне будівництво порушує права позивачів, оскільки внаслідок забудови частини подвір`я на АДРЕСА_5 неможливо буде заїхати на територію подвір`я пожежним автомобілям в разі виникнення надзвичайних ситуацій; позивачі позбавлені можливості використання земельної ділянки, бо вона незаконно забудована відповідачами; руйнується житловий будинок, який є пам`яткою архітектури і в якому знаходяться належні позивачам квартири.
Реєстрація права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за відповідачами здійснена всупереч вимогам закону, а отже, не може бути підставою набуття останніми права власності на будинок літ. "А-2" на АДРЕСА_6 (будівлі літ. "К-2") у м. Суми.
Відповідачі зареєстрували за собою право власності на вказане самочинне будівництво, підставою для реєстрації права власності слугувала декларація про готовність до експлуатації об`єкта від 27 квітня 2017 року СМ № 143171171833.
У декларації про початок будівельних робіт відповідачі зазначили, що не потребують отримання земельної ділянки у користування у зв`язку з тим, що реконструкція здійснюється без змін геометричних розмірів. Проте у зв`язку з тим, що протягом 2007-2017 років відповідачами здійснювалось самочинне будівництво, загальна площа збільшена з 580 кв. м до 2 000 кв. м, що свідчить про те, що реєстрація права власності на самочинно збудовану будівлю за відповідачами відбулась у зв`язку з внесенням ними до офіційних документів неправдивих відомостей.
Також рішення про державну реєстрацію права власності на самочинно збудовану будівлю за відповідачами прийнято державним реєстратором до реєстрації ними декларації про готовність об`єкта до експлуатації 06 січня 2017 року.
З урахуванням наведеного позивачі просили усунути перешкоди у здійсненні ними права власності на належні їм квартири АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_7 та права користування земельною ділянкою на АДРЕСА_5 шляхом знесення самочинного будівництва, здійсненого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на АДРЕСА_5, а саме добудов та прибудов до будівель, позначених на плані земельної ділянки станом на 07 вересня 2010 року, що знаходиться в інвентарній справі, літ. "В-І", "В-ІІ", "Г-І", "Е" та "З", скасувати декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 27 квітня 2017 року СМ № 143171171833; визнати недійсними договори дарування від 17 листопада 2017 року: 12/100 частки житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями літ. "А-ІІ" на АДРЕСА_6 на користь ОСОБА_8 ; 11/100 частки житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями літ. "А-ІІ" на АДРЕСА_6 на користь ОСОБА_7 ; 10/100 частки житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями літ. "А-ІІ" на АДРЕСА_6 на користь ОСОБА_8 ; 67/100 частки житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями літ. "А-ІІ" на АДРЕСА_6 на користь ОСОБА_9 .
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 25 травня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що знесення самочинного будівництва є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.
Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 27 червня 2006 року № 322 затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за адресою: АДРЕСА_6, а саме реконструкцію житлового будинку з добудовою другого поверху.
У зв`язку із затвердженням акта державною приймальною комісією про прийняття в експлуатацію здійсненого ОСОБА_4 будівництва, останнє не можна вважати самочинним.
Оскільки вказане рішення виконавчого комітету міської ради є чинним, підстав для скасування декларації про готовність до експлуатації об`єктів немає, то позов про знесення самочинного будівництва задоволенню не підлягає.
З урахуванням змісту статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та положень статей 16, 386, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)позивачами за вимогами про знесення самочинного будівництва можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом. Враховуючи, що позовні вимоги про визнання договорів недійсними є похідними від інших заявлених вимог, які судом не задоволено, суд дійшов висновку, що вказані вимоги також не підлягають задоволенню.
Апеляційний суд також зазначив, що за вимогами про знесення самочинного будівництва та скасування декларації про готовність до експлуатації об`єктів відповідачем повинна виступати і Державна архітектурно-будівельна інспекція України, до повноважень якої віднесено вирішення цих питань, а томуне давав правової оцінки обґрунтованості позову та представленим позивачами доказам, оскільки така оцінка може бути надана судом під час розгляду справи з усіма належними відповідачами. Зауважив, що відмова у позові з вказаних підстав не позбавляє позивача права звернутися до суду з аналогічним позовом, пред`явивши його до всіх належних відповідачів.
Також вважав, що заявлені до відповідачів, як власників спірних будівель, вимоги про знесення самочинно збудованих об`єктів є передчасними, оскільки існує порядок знесення самочинно збудованих об`єктів, який згідно з повідомленням Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області не дотримано.
Саме на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України покладено обов`язок звертатися до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів, тому ОСОБА_1 є неналежним позивачем у вимозі про знесення самочинно збудованих спірних будівель і обраний ним такий спосіб захисту є неналежним способом захисту, оскільки заявлений без дотримання встановленого законом порядку.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У червні 2021 року ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Цюпка О. В., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що апеляційний суд у своєму рішенні погодився із висновком суду першої інстанції про те, що у зв`язку із затвердженням акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію здійсненого ОСОБА_4 будівництва, останнє не можна вважати самочинним. Проте, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка здійснила самочинне будівництво відповідно до приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного.
Водночас ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_5 дозволу на будівництво житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями загальною площею 1 587,7 кв. м та забудову земельної ділянки на АДРЕСА_5 в межах охоронюваної зони пам`ятки архітектури не отримували. Зазначене будівництво було здійснене ними без будь-яких дозвільних документів, які давали їм право на забудову земельної ділянки в межах охоронюваної зони пам`ятники архітектури.
Надані відповідачами копії акта державної приймальної комісії від 24 квітня 2006 року та рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 27 червня 2006 року, на підставі яких суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про прийняття в експлуатацію здійсненого ОСОБА_4 будівництва за адресою: АДРЕСА_6, не були засвідчені в установленому законом порядку та за своїм змістом відрізнялися від змісту їх оригіналу.
Таким чином, рішення судів попередніх інстанцій про наявність у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дозвільних документів на здійснення будівництва житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями на АДРЕСА_5 ґрунтується на підставі неналежних та недопустимих доказів.
Судові рішення оскаржуються з підстав неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 127/23136/17, від 24 липня 2019 року у справі № 910/10932/17, від 09 грудня 2020 року у справі № 922/476/20, від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18, від 21 серпня 2020 року у справі № 826/12524/18, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 17 липня 2019 року у справі № 810/719/18, від 14 квітня 2021 року у справі № 520/17947/18; Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 642/7110/15-ц, Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, встановлення обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
У серпні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 , в інтересах яких діє адвокат Цимбал Б. П., у якому вони просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
На обґрунтування відзиву посилалися на те, що правовідносини у цій справі не є подібними з правовідносинами у справах, на які посилається заявник у своїй касаційній скарзі.
У серпні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу від Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Сумської міської ради, у яких вони просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
На обґрунтування відзивів посилалися на те, що Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області перевірка дотриманням суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за адресою: АДРЕСА_5, не проводилась, тому і відповідних документів, на підставі яких подано позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта, немає, що спростовує факти, наведені позивачами у позові.
Самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Цюпка О. В., на підставі пункту 1 частини другої статті 389, пункту 4 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Суди встановили, що відповідно до плану будівельного кварталу від 08 жовтня 1980 року № 330 на земельній ділянці на АДРЕСА_5 розташовані житлові будинки, які позначені на плані під літ. "А-ІІ", "Б-ІІ", "В-І",
"В-ІІ", "Г-1","Д-II" (т. 1, а. с. 17).
09 липня 2002 року між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-дослідний інститут "Гражданпроектреставрація" м. Суми та ОСОБА_4 укладено договір № 183 на розробку проєктної (дослідницької) документації на будівлю на АДРЕСА_5 (т. 1, а. с. 184-185).
За договором купівлі-продажу квартири від 18 травня 2002 року у власність ОСОБА_4 перейшла однокімнатна квартира АДРЕСА_8 .
За договором купівлі-продажу квартири від 17 вересня 2002 року у власність ОСОБА_4 перейшла двокімнатна квартира АДРЕСА_9 .
Згідно з витягом з додатка до рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 19 листопада 2002 року № 697 "Про надання дозволу на будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт об`єктів" замовнику ОСОБА_4 дозволено реконструкцію об`єктів будівництва з добудовою другого поверху під житлову квартиру (номер не зазначено) на АДРЕСА_5 .
За договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 28 березня 2003 року у власність підприємця ОСОБА_5 перейшло нежитлове приміщення під АДРЕСА_5, загальною площею 42,7 кв. м.
За договором купівлі-продажу квартири від 10 жовтня 2003 року у власність ОСОБА_4 перейшла трикімнатна квартира АДРЕСА_10 .
Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради 23 липня 2004 року ОСОБА_4 видано дозвіл № 57 на виконання будівельних робіт з реконструкції житлового будинку на АДРЕСА_5 (т. 1, а. с. 186).
За договором купівлі-продажу квартири від 17 квітня 2006 року у власність ОСОБА_4 перейшла однокімнатна квартира АДРЕСА_11 .
27 червня 2006 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради зареєстровано акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за адресою: АДРЕСА_6, а саме реконструкція житлового будинку з добудовою другого поверху. В акті зазначено про його затвердження рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 27 червня 2006 року № 322 (т. 1, а. с. 187-191).
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 27 червня 2006 року № 322 "Про затвердження актів державних приймальних комісій" затверджено акти державних технічних та приймальних комісій згідно з додатком, оформлено право власності з видачею свідоцтва про право власності на об`єкти будівництва згідно з додатком, за винятком пунктів 2, 3, 4.
З додатка до вказаного рішення виконавчого комітету випливає, що у пункті 4 Переліку об`єктів, які прийняті в експлуатацію та на які складено акти державних технічних та приймальних комісій, йдеться про реконструкцію житлового будинку з добудовою другого поверху на АДРЕСА_6, замовник - ОСОБА_4 (т. 4, а. с. 40-41).
За договором купівлі-продажу квартири від 14 липня 2006 року у власність ОСОБА_5 перейшла однокімнатна квартира АДРЕСА_12 .
За договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 21 листопада 2006 року підприємцю ОСОБА_4 перейшло у власність нежитлове приміщення загальною площею 42,6 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_5 .
За договорами купівлі-продажу квартир від 13 жовтня 2008 року ОСОБА_1 є власником квартир АДРЕСА_1, АДРЕСА_13, які розташовані на другому поверсі (т. 1, а. с. 11, 12).
Згідно з повідомленням прокуратури Зарічного району м. Суми від 21 грудня 2009 року на адресу ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_1 прокуратурою за зверненням проведена перевірка ведення будівництва за адресою: АДРЕСА_5 . Перевіркою встановлено, що в ході проведення реконструкції будинку АДРЕСА_5 без дозволу на виконання будівельних робіт (що є порушенням вимог статті 29 Закону України "Про планування та забудову територій") замовник-забудовник ОСОБА_12 в порушення статті 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) самовільно зайняв земельну ділянку для розміщення добудови до житлового будинку АДРЕСА_5 .
За результатами перевірки до інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Сумській області прокуратурою району внесений припис про усунення порушень вимог земельного законодавства шляхом вжиття заходів, спрямованих на перевірку в межах компетенції діяльності ОСОБА_12 при використанні землі для проведення добудови та притягнення його до встановленої законодавством відповідальності.
Крім того, проведено перевірку додержання вимог містобудівного законодавства за зазначеною адресою в діяльності ОСОБА_4 . Встановлено, що згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 24 квітня 2006 року ОСОБА_4, як замовником, реконструйовано житловий будинок загальною площею 1 587,7 кв. м. Водночас право власності на цей об`єкт в Комунальному підприємстві "Сумське міське бюро технічної інвентаризації" зареєстровано не було.
Інспектором Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області встановлено, що площа житлового будинку самовільно збільшена забудовником з 1 587,7 кв. м до 2 001,4 кв. м, дозвільних документів щодо проведених будівельних робіт у 2007-2009 роках замовник для перевірки не надав.
З інформації Держземінспекції у Сумській області ОСОБА_4 самовільно зайняла під час проведення реконструкції будинку АДРЕСА_5 земельну ділянку площею 130,6 кв. м.
Згідно з листом прокуратури Зарічного району м. Суми у грудні 2009 року прокуратурою Зарічного району м. Суми в інтересах держави в особі Сумської міської ради та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області до Зарічного районного суду м. Суми подано позов до ОСОБА_4 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та знесення самочинно збудованих будівель (т. 1, а. с. 23), проте матеріали справи не містять інформації про розгляд зазначеної справи.
Відповідно до договору дарування квартири від 05 березня 2010 року ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_4 (т. 1, а. с. 15).
12 травня 2011 року Управлінням Держкомзему в м. Суми на запит ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_11 повідомлено про те, що в управлінні технічна документація із землеустрою щодо надання земельної ділянки у дворі будинку АДРЕСА_14 не зареєстрована (т. 1, а. с. 24).
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області листом від 29 грудня 2011 року на звернення ОСОБА_1 щодо самочинного будівництва прибудов до житлового будинку та виконання певних робіт на АДРЕСА_14 (забудовники ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_12, аптека "Дубай") повідомила про те, що за фактом перевірки встановлено таке: ОСОБА_4 порушила статтю 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме самочинно без проєктної документації та декларації збудувала прибудови до житлового будинку, у зв`язку з чим складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт від 21 грудня 2011 року; припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, з вимогою надати проєктну документацію та документи, які надають право на виконання будівельних робіт від 21 грудня 2011 року; протокол про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 22 грудня 2011 року; постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфер містобудівної діяльності від 22 грудня 2011 року (т. 1, а. с. 25).