Постанова
Іменем України
27 липня 2022 року
місто Київ
справа № 205/3695/18
провадження № 61-12477св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі Куценко Т. Р., Макарова М. О., Ткаченко І. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк", банк), правонаступником якого є Акціонерне товариство "УкрСиббанк"
(далі - АТ "УкрСиббанк"), у травні 2018 року звернулося до суду з позовом, у подальшому уточненим, до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки, квартиру АДРЕСА_1, з метою погашення заборгованості на користь ПАТ "УкрСиббанк", яка виникла внаслідок невиконання ОСОБА_2 умов кредитного договору від 19 листопада 2007 року № 11254286000 у розмірі 79 415, 75 дол. США, пені в розмірі 187 271, 86 грн, встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів в межах виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку", за початковою ціною 385 305, 00 грн.
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що 19 листопада 2007 року ПАТ "УкрСиббанк" і ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 11254286000, відповідно до умов якого позичальникові видано кредит у розмірі 65 000, 00 дол. США.
З метою забезпечення виконання зобов`язань 19 листопада 2007 року банк та ОСОБА_2 уклали договір іпотеки № 11254286000/1, предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_1 .
Банк стверджував, що позичальник свої зобов`язання за кредитним договором не виконала. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 квітня 2018 року стягнуто із ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 938, 93 дол. США, яка складається із заборгованості за сумою кредиту у розмірі 625, 16 дол. США, відсотків за користування кредитом - 2 313, 77 дол. США та пені у розмірі 2 013, 78 грн. Також стягнуто солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у розмірі 60 094, 29 дол. США, яка складається із заборгованості за сумою кредиту у розмірі 55 998, 68 дол. США, відсотків за користування кредитом у розмірі 4 095, 61 дол. США, пені у розмірі 40 448, 70 грн.
Зазначене судове рішення боржники не виконали.
Відповідно до інформаційної довідки від 25 травня 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачеві стало відомо, що власником квартири, яка є предметом іпотеки за договором від 19 листопада 2007 року, є ОСОБА_1 .
Банк зазначив, що жодна з умов припинення іпотеки не настала, а тому іпотека є чинною. У зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором ПАТ "УкрСиббанк" звернулося до суду з позовом.
Стислий виклад заперечень відповідача
ОСОБА_1 проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що квартира, яка є предметом іпотеки, була придбана нею за договором купівлі-продажу. Кредитний договір від 19 листопада 2007 року № 11254286000 було укладено між позивачем і третьою особою, відповідач не є стороною кредитних відносин, поручителем не виступала, договір іпотеки з банком не укладала, тому вона є неналежним відповідачем у справі. У Державному реєстрі іпотек немає відомостей про іпотеку та про заборону відчуження предмета іпотеки - спірної квартири, банк доказів зазначеної обставини не надав. Вважала, що правило статті 23 Закону України "Про іпотеку" не може бути застосоване до спірних правовідносин, оскільки на момент придбання відповідачем спірної квартири будь-яких заборон не існувало, арештів накладено не було, а відповідач не має статусу спадкоємця, правонаступника або сторони кредитного договору. Також витребувати майно з чужого незаконного володіння може лише власник, а банк таким не є. Просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
У додаткових поясненнях відповідач повідомила про відчуження квартири ОСОБА_3 .
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 10 червня 2020 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська відмовив у задоволенні позову АТ "УкрСиббанк".
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, яка придбала нерухоме майно у власність, так само як і нотаріус при посвідченні договору купівлі-продажу про відчуження спірної квартири, і державний реєстратор при прийнятті рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно, покладалися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містилися у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. За браком у цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень, що відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 487/1398/15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18.
Суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_1 не є стороною кредитного договору, укладеного 19 листопада 2007 року між банком і ОСОБА_2, також не є поручителем, майна, належного їй, в іпотеку банкові не надавала. Спірна квартира, яку ОСОБА_2 передала в іпотеку позивачеві, була відчужена, оскільки реєстрація договору іпотеки не була здійснена в належному порядку, при укладенні договору відомостей про заборону відчуження не було, а тому відповідач є добросовісним набувачем, яка не знала і не могла знати про передачу в іпотеку майна, яке вона придбала. Доказів протилежного сторона позивача не довела, а отже, іпотека не перейшла до нового власника. За таких обставин суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог АТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки варто відмовити.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, АТ "УкрСиббанк" звернулося до апеляційного суду із апеляційною скаргою на це судове рішення.
Ухвалою від 20 квітня 2021 року Дніпровський апеляційний суд залучив до участі у справі як третю особу ОСОБА_3 .
Залучаючи до участі ОСОБА_3 у справі як третю особу, апеляційний суд зазначив, що остаточне рішення у справі може вплинути на права та обов`язки ОСОБА_3 як власника квартири, що є іпотечним майном та предметом розгляду у справі.
Постановою від 22 червня 2021 року Дніпровський апеляційний суд скасував рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2021 року, позов банку задовольнив частково.
Суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед АТ "УкрСиббанк" за договором про надання споживчого кредиту від 19 листопада 2007 року № 11254286000 у сумі 63 033, 22 дол. США та 42 462, 48 грн звернув стягнення на предмет іпотеки, квартиру АДРЕСА_2, та належить ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі-продажу від 03 березня 2020 року, шляхом продажу на прилюдних торгах за ціною, визначеною при примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
В іншій частині позову відмовив. Здійснив розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов АТ "УкрСиббанк", апеляційний суд зазначив, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки банк довів невиконання боржником кредитних зобов`язань, на забезпечення яких укладено договір іпотеки, який є дійсним. Виходячи з того, що квартира АДРЕСА_1 перебуває у іпотеці банку, тому суд апеляційної інстанції зробив висновок про звернення стягнення на неї в рахунок погашення заборгованості.
Визначаючи розмір заборгованості, апеляційний суд взяв до уваги постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 квітня 2018 року, якою достроково стягнуто суму заборгованості за кредитним договором від 19 листопада 2007 року № 11254286000. Після зміни строку кредитування шляхом пред`явлення вимоги кредитора про дострокове стягнення заборгованості заборгованість за відсотками та пенею не нараховуються, оскільки їх розмір, передбачений умовами договору, нараховується виключно в межах строку кредитування.
Враховуючи тривалість розгляду справи та визначення початкової ціни на час укладення договору іпотеки, тобто більш ніж десять років тому, застосовуючи принцип розумності та справедливості, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доцільність визначення початкової ціни предмета іпотеки під час виконання рішення в порядку Закону України "Про виконавче провадження".
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_3 23 липня 2021 року із застосуванням поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2021 року, залишити в силі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2020 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржуване судове рішення суд апеляційної інстанції ухвалив з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, визначив як підстави касаційного оскарження цього судового рішення те, що суд апеляційної інстанції не застосував правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19) та від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19).
Відповідно до зазначених висновків добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.
Також заявник стверджує про неврахування апеляційним судом правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 487/1398/15, відповідно до якої суд зазначив, що на момент відступлення майнових прав на квартиру не було відомостей про заборону та про обтяження іпотекою спірної квартири.
Заявник зазначив, що не може вважатися іпотекодавцем та відповідати своїм майном за зобов`язаннями ОСОБА_2, оскільки він набув у власність квартиру на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_1, яка не була іпотекодавцем, на момент вчинення цього правочину у реєстрі не було записів про обтяження майна.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
АТ "УкрСиббанк" у листопаді 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направило до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2021 року залишити без змін. На переконання позивача, наведені заявником правові висновки Верховного Суду не дають підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, оскільки ухвалені у справах за неподібних правовідносин або не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
Також банк просив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для конкретизації правового висновку, викладеного у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 20 жовтня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3, а ухвалою від 21 липня 2022 року призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 19 листопада 2007 року Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є АТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 11254286000, за умовами якого банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 65 000, 00 дол. США на термін до 19 листопада 2027 року, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у строки та в порядку, що встановлені договором.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 19 листопада 2007 року АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є АТ "УкрСиббанк", і ОСОБА_2 уклали договір іпотеки № 11254286000/1, відповідно до умов якого іпотекодавець передала в іпотеку банкові квартиру АДРЕСА_1 (раніше м. Дніпропетровськ), посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кохан Г. Л. і зареєстрований в реєстрі за № 3842.
Постановою від 03 квітня 2018 року Дніпровський апеляційний суд скасував заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2016 року та додаткове рішення цього суду від 27 грудня 2016 року у справі № 202/1220/16-ц. Суд ухвалив нове рішення, яким стягнув із ОСОБА_2 на користь АТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 938, 93 дол. США, яка складається із заборгованості за сумою кредиту в розмірі 625, 16 дол. США, відсотків за користування кредитом у розмірі 2 313, 77 дол. США та пені у розмірі 2 013, 78 грн. Стягнув солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у розмірі 60 094, 29 дол. США, яка складається із заборгованості за сумою кредиту у розмірі 55 998, 68 дол. США, відсотків за користування кредитом у розмірі 4 095, 61 дол. США, пені у розмірі 40 448, 70 грн.
На час розгляду судами першої та апеляційної інстанцій справи, яка переглядається, зазначене рішення боржники не виконали, заборгованість за кредитним зобов`язанням не погасили.
Заочним рішенням від 15 червня 2016 року у справі № 175/218/16-ц Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області визнав недійсним договір іпотеки від 19 листопада 2007 року № 11254286000/1.
Суд скасував заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1, накладену та зареєстровану в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 6057716 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кохан Г. Л. 19 листопада 2007 року на підставі договору іпотеки № 11254286000/1, укладеного 19 листопада 2007 року (зареєстрованого в реєстрі за № 3841), та зареєстровану в реєстрі заборон за реєстраційним № 3842.
Ухвалив внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про виключення запису з реєстру щодо обтяжень нерухомого майна іпотекою згідно з договором іпотеки № 11254286000/1, укладеним 19 листопада 2007 року.