Постанова
Іменем України
29 липня 2022 року
місто Київ
справа № 148/2412/19
провадження № 61-18085св21
Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_3, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Вінницького апеляційного суду від 08 вересня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі Голоти Л. О., Денишенко Т. О., Рибчинського В. П.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивачів
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у грудні 2019 року звернулися до суду із позовом про визнання недійсним наказу та усунення порушень правил землекористування і добросусідства.
У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву про залишення його позову без розгляду, а у квітні 2021 року ОСОБА_2 подав заяву про відмову від позову.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою від 17 травня 2021 року Тульчинський районний суд Вінницької області позов в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання недійсним наказу та усунення порушень правил землекористування і добросусідства залишив без розгляду.
Суд прийняв відмову позивача ОСОБА_4 від позову до ОСОБА_3, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання недійсним наказу та усунення порушень правил землекористування і добросусідства.
Закрив провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання недійсним наказу та усунення порушень правил землекористування і добросусідства.
Суд першої інстанції врахував вимоги частини третьої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), згідно з якими учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, та не встановив підстав для відмови у прийнятті заяви ОСОБА_2 про відмову від позовних вимог.
Постановою від 08 вересня 2021 року Вінницький апеляційний суд скасував ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 17 травня 2021 року в частині прийняття відмови ОСОБА_2 від позову до ОСОБА_3, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання недійсним наказу, усунення порушень правил землекористування і добросусідства, та закриття провадження у справі, справу в цій частині направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції не виконав вимоги частини другої статті 206 ЦПК України та не роз`яснив позивачу наслідки вчинення відповідної процесуальної дії.
Ухвалою від 01 жовтня 2021 року Томашпільський районний суд Вінницької області прийняв до свого провадження цивільну справу № 148/2412/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання недійсним наказу та усунення порушень правил землекористування і добросусідства.
Ухвалою від 14 грудня 2021 року Томашпільський районний суд Вінницької області задовольнив заяву ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання недійсним наказу та усунення порушень правил землекористування і добросусідства залишив без розгляду.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_3 29 жовтня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 08 вересня 2021 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ОСОБА_3, наполягаючи на тому, що оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначив, що:
- суд апеляційної інстанції здійснив розгляд справи за відсутності доказів на підтвердження належного повідомлення ОСОБА_3 ;
- суд апеляційної інстанції безпідставно скасував законне рішення суду першої інстанції, ухвалене за наслідками розгляду заяви позивача ОСОБА_2 про відмову від позову та закриття провадження у справі, який у заяві свідомо повідомив про обізнаність із наслідками закриття провадження у справі.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 21 січня 2022 року Верховний Суд поновив ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження постанови Вінницького апеляційного суду від 08 вересня 2021 року, відкрив касаційне провадження у справі та відмовив у задоволенні клопотання заявника про зупинення виконання оскаржуваної постанови.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 22 квітня 2021 року ОСОБА_2 подав заяву про відмову від позову в якій зазначив, що він відмовляється від своїх позовних вимог, наслідки відмови від позову та закриття провадження, визначені у частині третій статті 206, частині другій статті 256 ЦПК України, йому відомі, просив розглянути справу у його відсутність і закрити провадження у справі.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
Стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі "Дія 97" проти України", заява № 19164/04,).