Постанова
Іменем України
29 липня 2022року
місто Київ
справа № 495/6578/17
провадження № 61-17462св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 19 серпня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у серпні 2017 року звернулася до суду з позовом, у подальшому уточненим, до ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю сторін житлового будинку АДРЕСА_1, визнання за сторонами права власності на частку у розмірі по 1/2 частині кожному щодо спірного житлового будинку.
Позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що 09 серпня 1980 року сторони уклали шлюб, зареєстрований Тузлівською сільською радою Татарбунарського району Одеської області.
Під час шлюбу за спільні кошти подружжя придбали житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
З метою спрощення подальшої державної реєстрації права власності сторони погодили, що право власності на будинок буде зареєстровано за відповідачем.
Зазначила, що стосунки між ними погіршилися, відповідач в добровільному порядку відмовляється від поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, вважає його особистою приватною власністю, що стало підставою для звернення до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя.
Стислий виклад заперечень відповідача
ОСОБА_2 у січні 2018 року звернувся до суду із зустрічним позовом, у подальшому уточненим, у якому просив визнати за ним право власності у порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності, право власності на 1/2 частину грошових коштів, сплачених за придбання будинку на АДРЕСА_2, що складає 9 000, 00 євро та є еквівалентним 292 660, 77 грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 292 660, 77 грн.
ОСОБА_2 обґрунтовував вимоги зустрічного позову тим, що під час перебування у зареєстрованому шлюбі у серпні 2016 року ОСОБА_1 повернулася з основного місця своєї роботи з Італії у відпустку в Україну та привезла зароблені там гроші, які в інтересах сім`ї витратила на придбання прав на будинок на АДРЕСА_2 .
Стверджував, що ОСОБА_1 передала 15 000, 00 євро ОСОБА_3 (мати колишньої невістки ОСОБА_4 ) за розпискою як оплату за придбання права на зазначений будинок, який після придбання квартири спільним онукам повинен був бути переоформлений на ОСОБА_1 .
Також зазначив, що ОСОБА_1 у цьому ж році додатково додала ще 3 000, 00 євро і спільно з ОСОБА_3 придбала за 18 000, 00 євро квартиру для онуків у АДРЕСА_3, яку було оформлено на ОСОБА_3 .
З невідомих ОСОБА_2 причин, а можливо з метою уникнути його поділу, житловий будинок на АДРЕСА_2 на ОСОБА_1 переоформлений не був.
Тому вважав, що оскільки зазначені спільні кошти, за які придбавалися майнові права на згаданий будинок, були набуті відповідачем та позивачем у період перебування їх у шлюбі, а тому за правилами статті 60 СК України вони є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому ОСОБА_2 має право на 1/2 частину цього майна.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 16 серпня 2019 року Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області відмовив у задоволенні первісного та зустрічного позовів.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції зазначив, що позивач не надала до суду доказів участі у будівництві житлового будинку АДРЕСА_1 (матеріальної або фізичної). Суд також зазначив, що не спростованим залишається і той факт, що на належній правовій основі ОСОБА_2 має у особистій приватній власності спірне нерухоме майно.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_2 не довів факт придбання ОСОБА_1 житлового будинку на АДРЕСА_2, не довів, що він знаходиться у третіх осіб, що мають відношення до справи, не надав доказів придбання майнових прав на спірний житловий будинок у його власника, та більш того, взявши до уваги, що у розумінні статті 61 СК України грошові кошти можуть бути поділені між подружжям лише у разі, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, у зв`язку із чим саме були набуті грошові кошти, а не витрачені, тому суд дійшов висновків, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя є недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.
Постановою від 19 серпня 2021 року Одеський апеляційний суд скасував рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 серпня 2019 року в частині вимог первісного позову ОСОБА_1 .
Суд позов ОСОБА_1 задовольнив, визнав спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок, розташований за адресом: АДРЕСА_1 .
У порядку поділу майна подружжя визнав за ОСОБА_1 право приватної власності на 1/2 частку зазначеного житлового будинку.
У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку спірного житлового будинку.
Припинив з підстав поділу майна подружжя право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення первісного позову та ухвалюючи в цій частині нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд зазначив, що докази у справі у сукупності з аналізом законодавства підтверджують, що житловий будинок АДРЕСА_1 є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; видача свідоцтва про право власності на житловий будинок на ім`я одного ж подружжя - ОСОБА_2 - не спростовує право спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте (побудоване) у період шлюбу. ОСОБА_2 не довів доказами наявність підстав для застосування положень статті 24 КпШС України, що був чинним до 01 січня 2004 року, для того, щоб вважати спірний будинок роздільним майном подружжя (належним лише ОСОБА_2 ).
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 сторони в апеляційному порядку не оскаржили, а тому апеляційний суд його в цій частині не переглядав.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_2 18 жовтня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 19 серпня 2021 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржуване судове рішення суд апеляційної інстанції ухвалив з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, визначив як підстави касаційного оскарження цього судового рішення те, що:
- суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року, 07 вересня 2016 року, від 12 жовтня 2016 року, від 07 грудня 2016 року, ід 05 квітня 2017 року від 24 жовтня 2018 року у справі № 214/1520/15-ц, від 17 червня 2020 року у справі № 320/2297/17 (провадження № 61-14897св19), щодо спільної участі подружжя коштами або працею в набутті майна;
- суд апеляційної інстанції усупереч правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 01 липня 2021 року у справі № 46/603, щодо винятковості випадків прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів, врахував нові обставини та докази, наведені ОСОБА_1 у апеляційній скарзі;
- суд апеляційної інстанцій встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, зокрема тих, які подані суду апеляційної інстанції та не були предметом дослідження у суді першої інстанції;
- суд апеляційної інстанції не дослідив докази щодо участі ОСОБА_1, зокрема працею у набутті спірного житлового будинку;
- суд апеляційної інстанції не вирішив клопотання заявника про приєднання письмових доказів на спростування доводів апеляційної скарги, які не були предметом оцінки та дослідження у суді першої інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 до Верховного Суду не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 01 листопада 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 .
За правилами частин першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені
пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Визначаючи межі касаційного перегляду справи, яка переглядається, Верховний Суд врахував, що заявник оскаржує постанову апеляційного суду, якою ухвалено нове рішення в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 . Рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні зустрічного позову заявник у апеляційному порядку не оскаржував, апеляційний суд його не переглядав, а тому, враховуючи вимоги та підстави касаційної скарги, у касаційному порядку воно також не підлягає розгляду.