ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2022 року
м. Київ
справа № 750/11945/20
провадження № 51-1202км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Піх Ю.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Антоненка В.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 жовтня 2021 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 03 грудня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12020275010001188 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Неданчичі Ріпкинського району Чернігівської області, зареєстрованого та проживаючого у
АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого - останній раз 19 лютого 2018 року вироком Апеляційного суду Чернігівської області за: ч. ч. 2, 3 ст. 185, ч. ч. 1, 4
ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років
6 місяців; 08 вересня 2020 року звільненого з місць несвободи у зв`язку із закінченням строку відбування покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Вступ
ОСОБА_1 18 вересня 2020 року приблизно о 17:30, проник до службового приміщення магазину, де повторно вчинив крадіжку мобільного телефону, чим завдав потерпілій матеріальну шкоду на суму 4226, 24 грн.
Суд першої інстанції засудив ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Апеляційний суд, після перегляду вироку суду першої інстанції в апеляційному порядку, вирок залишив без зміни.
Захисник подав касаційну скаргу з вимогою про скасування оскаржуваних судових рішень і призначення нового розгляду у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на такі доводи:
1. Стосовно наявності в діях засудженого кваліфікуючої ознаки «проникнення в інше приміщення» під час вчинення ним крадіжки;
2. Щодо постановлення судових рішень у даному кримінальному провадженні з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону;
3. Про відповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 жовтня
2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 18 вересня 2020 року приблизно о 17:30, перебуваючи у приміщенні магазину « Аврора », за адресою: м. Чернігів, вул. Рокосовського, 14, повторно, з корисливих мотивів, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, проник до службового приміщення вказаного магазину, де зі службового столу, таємно викрав мобільний телефон, який належить потерпілій ОСОБА_2 , чим заподіяв останній матеріальну шкоду на суму 4226, 24 грн.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 03 грудня 2021 року вирок районного суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги захисник аргументує тим, що в діях засудженого відсутня ознака «проникнення в інше приміщення», оскільки приміщення на момент крадіжки не мало будь-яких ознак службового приміщення, які відрізняли б його від торгової зали магазину, а тому дії засудженого слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України, а не за ч. 3 ст. 185 КК України.
При цьому у свій касаційній скарзі захисник не оспорює факту вчинення засудженим ОСОБА_1 крадіжки мобільного телефону потерпілої.
Також захисник стверджує, що суд першої інстанції на підтвердження проникнення ОСОБА_1 в приміщення безпідставно поклав в основу обвинувального вироку показання свідка, протокол слідчого експерименту за участю засудженого, відеозаписи з камер спостереження, оскільки зазначені докази не підтверджують наявність штори та відповідної вивіски, що свідчило б про те, що таке приміщення є службовим.
Захисник стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій при призначенні ОСОБА_1 покарання необгрунтовано не врахували такої пом`якшуючої покарання обставини як щире каяття та стан його здоров`я, що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Крім цього, вказує, що апеляційний суд під час перегляду рішення суду першої інстанції не встановив дійсних обставин справи та необґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу
захисника не подавалися.
У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Крім цього, відповідно до ст. 436 КПК України суд касаційної інстанції залишає судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, у разі відсутності підстав передбачених ст. 438 КПК України для його скасування або зміни.
У п. 1 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 -414 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з положеннями п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України вирок суду першої інстанції повинен містити, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених
у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства та з урахуванням особливостей, передбачених статтями 404, 405 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Частиною 1 статті 65 КК України установлено, що суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Нормами ст. 12 КК України передбачена класифікація кримінальних правопорушень:
1. Кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.
2. Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
3. Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.
Тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Пунктом 1 частини 1 статті 66 КК України встановлено обставини, які пом`якшують покарання, зокрема щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.
Стосовно наявності в діях засудженого кваліфікуючої ознаки «проникнення в інше приміщення» під час вчинення ним крадіжки.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), здійсненому повторно в касаційній скарзі захисника
не оспорюються.
У касаційній скарзі захисник, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано в статтях 409 та 410 КПК України, просить доказам у справі дати іншу оцінку, ніж ту, яку дали суди першої й апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Під час перевірки матеріалів даного кримінального провадження встановлено, що висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 .
У свою чергу, колегія суддів зазначає, що згідно з висновком, викладеним у постанові від 18 квітня 2018 року Великої Палати Верховного Суду (справа № 569/1111/16-к), під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до нього будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання, шляхом обману, з використанням підроблених документів тощо) або за допомогою інших засобів, які дають змогу винній особі викрасти майно без входу до цього приміщення.
Для кваліфікації за ч. 3 ст. 185 КК України також важливим є факт усвідомлення особою незаконності входження (потрапляння) у відповідне приміщення (житло, інше приміщення чи сховище) або перебування в ньому під час вчинення крадіжки. Вчиняючи крадіжку, поєднану з проникненням, особа повинна усвідомлювати протиправність входження (потрапляння) у приміщення (житло, інше приміщення чи сховище) або перебування в ньому під час вчинення крадіжки.
Разом з цим, вирішальним при визначенні законності/незаконності входження (потрапляння) особи у відповідне приміщення або перебування в ньому під час вчинення крадіжки, є режим доступу до об`єкта (вільний/обмежений).
Крім цього, кримінально-правова кваліфікація має бути надана діям особи, яка шляхом вільного доступу до певного приміщення вчиняє дії, спрямовані на заволодіння чужим майном, що зберігається в місці з обмеженим доступом (наприклад, службові приміщення, відокремлені секції магазину з обмеженим доступом, касові апарати, сейфи тощо). Такі дії мають бути кваліфіковані як поєднані з проникненням у інше приміщення чи сховище.
Водночас необхідно враховувати, що крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, має вищий ступінь суспільної небезпеки, оскільки відбувається посягання не лише на власність, яке полягає у протиправному вилученні чужого майна, що завдає шкоду власнику чи іншому володільцю майна, а й на фундаментальне право особи на недоторканність житла, іншого приміщення чи сховища, що знаходиться у її власності (володінні, користуванні, розпорядженні).