Постанова
Іменем України
20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 517/28/20
провадження № 61-10193 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ;
заінтересована особа - Захарівський районний сектор Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 13 лютого 2020 року у складі судді Гончар І. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 18 травня 2021 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа -Захарівський районний сектор Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області.
Заява мотивована тим, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Чора Котовського району, Республіка Молдова. У 1989 році вона переїхала до с. Жигайлове Фрунзівського району Одеської області, де проживала без реєстрації. У травні 2001 року вона переїхала до с. Давидівка Фрунзівського району Одеської області, де проживає по теперішній час.
04 липня 2000 року їй було видано паспорт громадянина України, серія НОМЕР_1 .
Звернувшись до Захарівського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - Захарівського РС ГУ ДМС України в Одеській області) із заявою про оформлення паспорта громадянина України у формі ID- картки, їй повідомили, що необхідно провести перевірку щодо її належності до громадянства України.
За результатами перевірки документів, які б мали підтвердити факт проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі паспорта у формі ID-картки та рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту постійного проживання особи на території України.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт її проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року включно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 13 лютого 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, на території України станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року включно.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 отримала паспорт громадянки України, який був виданий 04 липня 2000 року Фрунзівським РВ ГУМВС України в Одеській області, про що свідчить відповідна його копія. Тобто, заявниця набула громадянство України на законних підставах, її громадянство не припинено та не скасовано.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 18 травня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - Головного управління ДМС України в Одеській області) залишено без задоволення. Рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 13 лютого 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 будучи громадянкою України з 2000 року звернулась до районного відділу Державної міграційної служби лише з приводу видачі паспорта у формі ID-картки, а не щодо вирішення питання про отримання статусу громадянина України, ким ОСОБА_1 є вже протягом 10 років.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2021 року Головне управління ДМС України в Одеській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 757/44694/17, від 08 квітня 2020 року у справі № 654/3462/17, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, а саме суд прийняв рішення про права, свободи. Інтереси та обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 517/28/20 з Фрунзівського районного суду Одеської області.
У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не зверталася до територіальних підрозділів Головного управління ДМС України в Одеській області із заявами встановленого зразка про набуття, встановлення належності або прийняття до громадянства України та заявою про видачу паспорта громадянина України, не надала до ГУ ДМС України в Одеській області жодних документів, зазначених у Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента від 27 березня 2001 року № 215/2001, а, отже, заявник не використала всі можливості для отримання статусу громадянина України та у подальшому паспорту громадянина України, а тому звернення до суду із заявою про встановлення факту є передчасним.
Вважало рішення судів першої та апеляційної інстанцій незаконними, необґрунтованим, ухваленим без додержання норм матеріального і процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Чора, Котовського району, Республіка Молдова (а. с. 6).
04 липня 2000 року ОСОБА_1 отримала паспорт громадянина України, серія НОМЕР_1, виданий Фрунзівським РВ ГУМВС України в Одеській області (а. с. 4).
З виписки із домової книги с. Жигайлове Фрунзівського району Одеської області, виданої Онилівською сільською радою Захарівського району Одеської області 06 грудня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, у 1989 році прибула на територію сільської ради на постійне місце проживання та проживала там до травня 2001 року (а. с. 7).
03 травня 2001 року ОСОБА_1 знята з реєстрації у зв`язку з переїздом до с. Давидівка Фрунзівського району Одеської області (а. с. 8).
Відповідно до розпорядження Фрунзівської районної державної адміністрації Одеської області від 28 вересня 2012 року громадянку ОСОБА_1 призначено піклувальником неповнолітнього племінника ОСОБА_2 (а. с. 22)
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга Головного управління ДМС України в Одеській області задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема, постійного проживання на території України.
Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України "Про громадянство України" є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.