ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2022 року
м. Київ
справа №540/1432/20
адміністративне провадження № К/9901/36650/20, №К/9901/1123/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Радишевської О.Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора та Прокуратури Автономної Республіки Крим на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року (суддя Попов В.Ф.), додаткове рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року (суддя Попов В.Ф.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року (судді: Кравченко К.В., Джабурія О.В., Вербицька Н.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Автономної Республіки Крим, Офісу Генерального прокурора, Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
В червні 2020 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Прокуратури Автономної Республіки Крим (далі - відповідач-1, Прокуратура АРК), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-2, Офіс), Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-3, Кадрова комісія), в якому заявив такі позовні вимоги:
- визнати протиправним та скасувати рішення №41 від 02 квітня 2020 року Кадрової комісії №1 Офісу Генерального прокурора щодо ОСОБА_1 , яким позивача визнано таким, що не успішно пройшов атестацію через неявку для проходження тестування;
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Автономної Республіки Крим №66к від 30 квітня 2020 року про звільнення позивача з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Служби Безпеки України, державної прикордонної та фіскальної служб Управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури АР Крим та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статі 51 Закону України «Про прокуратуру» з 06 травня 2020 року;
- поновити позивача на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Служби Безпеки України, державної прикордонної та фіскальної служб Управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури АР Крим з 06 травня 2020 року;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора та Прокуратури Автономної Республіки Крим середній заробіток за весь час вимушеного прогулу до дня поновлення на посаді;
- стягнути з відповідачів моральну (немайнову) шкоду в сумі 140000,00 (сто сорок тисяч) грн.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що його незаконно звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Служби Безпеки України, державної прикордонної та фіскальної служб Управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури АР Крим на підставі пункту 9 частини першої статі 51 Закону України «Про прокуратуру», оскілки визначені цією нормою закону підстави для звільнення, тобто реорганізація, ліквідація або скорочення штату прокуратури, були відсутні на момент звільнення позивача. Позивач також зазначив, що він подавав заяву встановленої форми про переведення та про намір пройти атестацію, але не прибув на атестацію у визначений день у зв`язку з перебуванням на лікарняному. Зазначив, що наказ Генерального прокурора України №221 від 03 жовтня 2019 року, яким затверджено Порядок проходження прокурорами атестації, та наказ Генерального прокурора України №233 від 17 жовтня 2019 року, яким затверджено Порядок роботи кадрових комісій, не були зареєстровані Міністерством юстиції як нормативні акти. Вважає, що положення Закону України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закону №113-ІХ), якими запроваджена процедура атестації та встановлені додаткові підстави для звільнення прокурорів у разу неуспішного проходження ними атестації, носять дискримінаційний характер та не відповідають Конституції України, нормам Європейської конвенції з прав людини. Також зазначає, що внаслідок незаконного звільнення йому заподіяно моральну шкоду, оскільки такі дії відповідачів викликали стрес, страждання, принижено честь та гідність.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду 11 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Автономної Республіки Крим №66к від 30 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Служби Безпеки України, державної прикордонної та фіскальної служб Управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури АР Крим та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статі 51 Закону України «Про прокуратуру» з 06 травня 2020 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Служби Безпеки України, державної прикордонної та фіскальної служб Управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Автономної Республіки Крим з 07 травня 2020 року. Стягнуто з Прокуратури Автономної Республіки Крим середній заробіток за весь час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 в сумі 113331,68 грн (сто тринадцять тисяч триста тридцять одна грн. 68 коп.). В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Херсонського окружного адміністративного суду 18 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року визнано протиправним та скасовано рішення №41 від 02 квітня 2020 року Кадрової комісії №1 Офісу Генерального прокурора щодо ОСОБА_1 , яким його визнано таким, що не успішно пройшов атестацію.
У додатковому рішенні Херсонський окружний адміністративний суд зазначив, що однією із позовних вимог, з приводу якої досліджувались докази, було визнання протиправним та скасування рішення № 41 від 02 квітня 2020 року Кадрової комісії №1 Офісу Генерального прокурора щодо ОСОБА_1 , яким його визнано таким, що не успішно пройшов атестацію із-за неявки для проходження тестування. Зазначена вимога була предметом дослідження під час розгляду справи по суті і за результатами її розгляду судом прийнято рішення про протиправність наказу про звільнення ОСОБА_1 та поновлення його на роботі, але в резолютивній частині рішення судом не зазначено про визнання рішення Кадрової комісії №1 протиправним та його скасування, що підлягає виправленню шляхом прийняття додаткового рішення.
Приймаючи рішення, суди виходили, зокрема, із того, що станом на дату прийняття оскаржуваного наказу відсутні обставини ліквідації чи реорганізації Прокуратури АР Крим або скорочення кількості прокурорів такого органу прокуратури, з огляду на що відсутня нормативна підстава наказу від 21 грудня 2019 року №2114ц, передбачена пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VІІ).
Згідно з висновками судів, текстове викладення підпункту 2 пункту 19 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ у разі застосованого словосполучення «на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VІІ на текстовий вигляд цієї норми в Законі №1697- VII буде виглядати так: «прокурори, які на день набрання чинності цим законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури посади прокурора «у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорі органу прокуратури» і за умови рішення кадрової комісії про неуспішні проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
Також судами зазначено, що неуспішне проходження атестації можливе за умови безпосередньої участі працівника в проходженні її певних етапів і в залежності від результатів, набраних балів, співбесіди, прийняття кадровою комісією відповідного рішення.
Здійснивши аналіз пункту 11 Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221 (зі змінами, внесеними наказами Генерального прокурора від 17 грудня 2019 року №336, від 04 лютого 2020 року №65 та від 19 лютого 2020 року №102 (далі - Порядок № 221), суд першої інстанції дійшов висновку, а суд апеляційної інстанції з ним погодився, що в ньому більш широко тлумачиться поняття неуспішного проходження атестації, встановлюються такі вимоги до осіб, які дали згоду на проведення атестації та не змогли прибути у визначений день, які не передбачені законами та які звужують зміст та обсяг існуючих прав і свобод. До компетенції кадрової комісії включені повноваження, які не передбачені законом.
Судами констатовано, що пункт 11 Порядку № 221 є таким, що суперечить нормам Закону №113-ІХ та Закону №1697-VІІ. Наділяє кадрову комісію повноваженнями, які не передбачені цими законами. Зокрема, кадрова комісія наділена повноваженнями, які не передбачені законами. Зазначивши в Порядку №221 додаткові вимоги, Генеральний прокурор створив додаткову підставу визнання прокурора таким, що неуспішно пройшов атестацію, яка не передбачена законом.
За висновками судів, неуспішне проходження атестації можливе лише за умови участі в цій атестації на певному етапі. За наявності заяви прокурора про бажання пройти атестацію неприбуття на певний етап у визначений день не може бути розцінене як неуспішне проходження атестації, оскільки оцінювання прокурора не проводилось і терміни її проходження не закінчились.
Судами встановлено, що заява про перенесення анонімного тестування ОСОБА_1 не подавалась. Водночас заява про бажання пройти атестацію позивачем не відкликана, інша заява про відмову від її проходження не подавалась, а причини неявки кадровою комісією не з`ясовувались.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг
У касаційних скаргах скаржники указують на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Офісом Генерального прокурора та Прокуратурою АРК рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються відповідно до вимог пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Обґрунтовуючи пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу касаційного оскарження, зазначають, що на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме стосовно правильного застосування положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням положень пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, як підстави для звільнення прокурорів і стосується безпосередньо порядку проходження прокурором переатестації у зв`язку з реформуванням органів прокуратури.
Позиція інших учасників справи
Від позивача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора, в якому він просить залишити без задоволення касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року, додаткове рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Прокуратури Автономної Республіки Крим на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року, додаткове рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 27 липня 2022 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 з травня 1991 року працював в органах прокуратури, а з листопада 2016 року по травень 2020 року займав посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Служби Безпеки України, державної прикордонної та фіскальної служб Управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури АР Крим.
Відповідно до вимог Закону №113-ІХ ОСОБА_1 подав Генеральному прокурору заяву про переведення та про намір пройти атестацію.
Анонімне тестування позивачу призначено на 04 березня 2020 року.
ОСОБА_1 для проходження анонімного тестування у визначений день не прибув.
Відповідно до рішення Кадрової комісії №1 від 02 квітня 2020 року № 41 ОСОБА_1 визнаний таким, що неуспішно пройшов атестацію.
Наказом прокурора АР Крим від 30 квітня 2020 року №66к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 06 травня 2020 року.
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
Статтями 2, 5 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
Статтею 4 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII) встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Законом № 1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (діє з 25 вересня 2019 року) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.
У тексті Закону № 1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно словами "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".
Згідно з пунктами 6, 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Пунктом 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Згідно з пунктом 11 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Пунктом 14 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
На виконання вимог Закону № 113-IX наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221).
Відповідно до пункту 1 розділу 1 Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX і цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
Згідно з пунктами 2, 4 розділу 1 Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
За приписами пунктів 9, 10 розділу І Порядку №221 атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 цього Порядку.
Заява, вказана у пункті 9 розділу І цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто.
Відповідно до пункту 11 розділу 1 Порядку № 221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора. У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора. У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора. Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документа, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Інформація про нову дату складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора оприлюднюється на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). З моменту оприлюднення відповідної інформації прокурор вважається повідомленим належним чином про нову дату проведення відповідного етапу атестації.
Згідно з пунктом 7 розділу І Порядку № 221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).