ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2022 року
м. Київ
справа № 260/1144/18
адміністративне провадження № К/9901/8755/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Білак М.В., Єресько Л.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року (суддя Скраль Т.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року (судді: Запотічний І.І., Глушко І.В., Довга О.І.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного агентства рибного господарства України про стягнення заборгованості з оплати праці за час вимушеного прогулу,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
25 жовтня 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державного агентства рибного господарства України (далі - відповідач, Держрибагентство) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати, виходячи з розрахунку середньої місячної заробітної плати в розмірі 11000,00 грн, за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 03 січня 2017 року по день фактичного розрахунку.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року у справі №807/539/17 задоволено позов ОСОБА_1 та визнано протиправним і скасовано наказ Управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області від 26 грудня 2016 року № 60-К "Про звільнення ОСОБА_1 " та вирішено питання про поновлення позивача на попередній посаді. Це рішення було переглянуте в порядку апеляційного провадження. Згідно з рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду, рішення суду першої інстанції залишено в силі. Під час розгляду справи в суді першої інстанції не вирішено питання про виплату компенсації за час вимушеного прогулу. У задоволенні клопотання про винесення додаткового рішення стосовно стягнення заборгованості, ОСОБА_1 відмовлено ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року та рекомендовано звернутися до суду. Враховуючи, що рішення суду про його поновлення на роботі все ще не виконано, і відповідно залишається не вирішеним питання оплати праці за час вимушеного прогулу, позивач звернувся в суд з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року, адміністративний позов задоволено частково та стягнуто з Державного агентства рибного господарства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 91061,21 грн з утриманням належних податків та зборів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року задоволено частково, та скасовано зазначені судові рішення, а справу направлено на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.
Верховний Суд у постанові зазначив, що за змістом касаційної скарги, так як і за змістом позовної заяви позивач вказує про невиконання відповідачем судового рішення щодо поновлення його на роботі. Вказана обставина не заперечується і відповідачем, який, зокрема у відзиві на касаційну скаргу зазначає про неможливість виконання цього судового рішення з причини ліквідації державного органу, посаду в якому обіймав позивач.
Однак, суд першої інстанції, помилку якого не виправив і суд апеляційної інстанції, залишив ці обставини поза увагою та без належного дослідження, у зв`язку з чим порушив принцип диспозитивності, визначений статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України. Також суди попередніх інстанцій не дослідили обставини та не встановили чи працював позивач та мав він заробіток протягом періоду, за який звернувся до суду з вимогою стягнути на його користь середній заробіток; не встановлено факт виконання чи невиконання судового рішення про поновлення його на посаді; не досліджено кількість фактичних днів затримки виконання зазначеного позивачем судового рішення.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного агентства рибного господарства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 січня 2017 року по 13 серпня 2020 в сумі 311 974,74 гривень із утриманням із цієї суми належних податків та зборів. В решті вимог відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції про те, що оскільки вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення пов`язана з трудовими відносинами та є такою, що пов`язана з виплатою заробітної плати та у роботодавця виникає обов`язок виплатити зазначений заробіток, тому позовна вимога позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки, починаючи із 03 січня 2017 року по день фактичного розрахунку є такою, що підлягає задоволенню.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції в частині визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яким є період, в якому відбувається затримка виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Підстава касаційного оскарження рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року відповідає вимогам пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Обґрунтовуючи пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу касаційного оскарження, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не застосовано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі №640/19397/18 щодо застосування пункту 10 Порядку №100 у подібних правовідносинах.
Cкаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій при розрахунку її заробітку незаконно не було враховано пункт 10 Порядку №100 щодо підвищення тарифних ставок і посадових окладів у ГУ ДФС у Державного агентства рибного господарства України у розрахунковий період.
Позиція інших учасників справи
Від відповідача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому він просить залишити без задоволення касаційну скаргу позивача, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 27 липня 2022 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Встановлені судами фактичні обставини справи
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року у справі №807/539/17 позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області від 26 грудня 2016 року №60-К "Про звільнення ОСОБА_1 ". Зобов`язано поновити ОСОБА_1 на посаді завідуючого сектором юридичного забезпечення та роботи з персоналом Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області з 01 січня 2017 року; у задоволенні позовної заяви у частині решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року апеляційну скаргу Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року у справі №807/539/17 - без змін.
При цьому суд, вирішуючи вищевказаний спір, питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не розглядав, оскільки вказана вимога позивачем не заявлялась.
02 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із заявою про винесення додаткового рішення по цій справі, відповідно до якої останній просив ухвалити додаткове рішення стосовно виплати йому середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, вказав, що судом при ухваленні рішення від 26 грудня 2017 року його позовні вимоги задоволені частково, однак залишилося не вирішеним питання про виплату середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 в ухваленні додаткового рішення в означеній адміністративній справі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року у зв`язку з ліквідацією Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області, замінено сторону виконавчого провадження, а саме: Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області на його правонаступника - Державне агентство рибного господарства України.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року апеляційну скаргу Державного агентства рибного господарства України залишено без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року - без змін.
25 жовтня 2018 року позивач, з метою отримання середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 03 січня 2017 року, звернувся з цим позовом до суду.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.