ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2022 року
м. Київ
справа №380/3613/20
адміністративне провадження № К/9901/40931/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 380/3613/20
за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року (суддя Гулик А.Г.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року (головуючий суддя - Кузьмич С.М., судді: Улицький В.З., Шавель Р.М.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
14 травня 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці ДФС від 13 квітня 2020 року № 118-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити його на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС;
- стягнути з Галицької митниці Держмитслужби на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 квітня 2020 року по момент винесення рішення судом.
На думку ОСОБА_1 , наказ Львівської митниці ДФС від 13 квітня 2020 року № 118-о про його звільнення є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки під час його прийняття застосовано норми законодавства про працю, які не підлягали застосуванню в ході реалізації постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» від 02 жовтня 2019 року № 858 та наказу ДФС України «Про реорганізацію митниць ДФС» від 25 листопада 2019 року № 30-рг. Позивач зауважує, що процедура вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» передбачала, зокрема, необхідність персонального попередження про наступне вивільнення працівників не пізніше ніж за два місяці та надання одночасної пропозиції працівникові іншої роботи на тому самому підприємстві, установі, організації. Тому, на думку позивача, його повинні були попередити про наступне вивільнення до 28 грудня 2019 року та запропонувати іншу роботу в Галицькій митниці Держмитслужби. Однак, таких дій Львівською митницею ДФС не вчинено, чим порушено вимоги статті 49-2 Кодексу законів про працю України. Також позивач зазначає, що починаючи з моменту реорганізації та до його винесення наказу про його звільнення, у Галицькій митниці Держмитслужби були наявні вакантні посади, в тому числі посада, на якій працював позивач. Однак, такі вакантні посади йому не пропонувалися. За таких обставин позивач уважає, що наказ Львівської митниці ДФС від 13 квітня 2020 року № 118-о «Про звільнення ОСОБА_1 » необхідно скасувати та поновити його на попередній посаді.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року, позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці ДФС від 13 квітня 2020 року № 118-о «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС з 16 квітня 2020 року. Стягнуто з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 116 561,70 грн із проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. Рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 8 850 грн із проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства допущено до негайного виконання.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивача було попереджено про наступне вивільнення з порушенням порядку, визначеного положеннями частини шостої статті 49-2 КЗпП України та частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII. Відтак, оскільки встановлено порушення порядку попередження позивача про наступне вивільнення, яке стало підставою для прийняття спірного наказу про звільнення, суди дійшли висновку, що така обставина є достатньою, самостійною та такою, яка вказує на протиправність оскаржуваного наказу і не потребує додаткового дослідження рішення відповідача про звільнення позивача на предмет конкретизації причин та підстав звільнення.
За висновком судів першої та апеляційної інстанцій, надання частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII можливості керівнику органу або суб`єкту призначення пропонувати будь-яку вакантну посаду державної служби у цьому органі (за наявності) кореспондує обов`язку суб`єкта владних повноважень реалізовувати це право обґрунтовано та мотивувати рішення про звільнення працівника з посади з метою уникнення сумнівів у державного службовця щодо упередженого ставлення до нього чи інших чинників, які б порушували принцип «правової визначеності».
Суди зауважили, що у Галицькій митниці Держмитслужби були наявні вакантні посади і жодних перешкод у зайнятті такої посади позивачем не наведено. Крім того, з моменту попередження про наступне вивільнення і по дату звільнення з державної служби відповідачем не пропонувалось позивачу іншої рівноцінної посади державної служби, та/або іншої роботи (посади державної служби), а тому звільнення позивача не може бути визнано обґрунтованим. У зв`язку із цим суди дійшли висновку про протиправність і, відповідно, скасування наказу Львівської митниці ДФС від 13 квітня 2020 року № 118-0 «Про звільнення ОСОБА_1 » і поновлення позивача на посаді головного державного інспектора митного оформлення №3 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС.
Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснений судами відповідно до приписів Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
11 листопада 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року, в якій скаржник просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Касаційна скарга подана з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої, підпунктами «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Так, автор скарги, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вказує, що суд апеляційної інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновків щодо застосування статті 87 Закону № 889-VIII, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 640/11024/20, про те, що процедура звільнення державного службовця та припинення державної служби з підстав реорганізації державного органу не вимагає обов`язкового пропонування вакантних посад державної служби, оскільки це віднесено до дискреційних повноважень суб`єкта призначення.
Ухвалою від 24 грудня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Галицької митниці Держмитслужби з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
21 січня 2022 року до Суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні скарги Галицької митниці Держмитслужби, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій на підставі повно та правильно встановлених обставин підтверджено незаконність його звільнення. При цьому вказує, що правовідносини у справі № 640/11024/20, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, та у справі № 380/3613/20, не є подібними. Водночас, зроблені судами попередніх інстанцій висновки у даній справі узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 липня 2021 року у справі № 140/6353/20.
Крім того, 04 лютого 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про передачу справи № 380/3613/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки ця справа містить виключну правову проблему і її передача на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Зауважив, що наразі існують протилежні позиції Верховного Суду щодо тлумачення частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII у редакції від 13 лютого 2020 року.
Ухвалою від 27 липня 2022 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
ІV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 з 09 листопада 2018 року по 15 квітня 2020 року працював на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.
Згідно з пунктом 1 наказу ДФС України від 25 листопада 2019 року № 30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС» розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС. Пунктом 2 даного наказу утворено комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС, а пунктом 4 визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС - три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
28 листопада 2019 року у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено інформацію про рішення щодо припинення юридичної особи - Львівської митниці ДФС.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання Державної митної служби» від 04 грудня 2019 року № 1217-р погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08 грудня 2019 року Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2019 року № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.
З дня набрання чинності розпорядженням № 1217-р (08.12.2019) повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 14 листопада 2019 року проведено державну реєстрацію як юридичної особи Галицької митниці Держмитслужби.
Керівником комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС 21 грудня 2019 року прийнято наказ № 666 «Про попередження про наступне вивільнення», яким наказано письмово попередити про наступне вивільнення із займаних посад працівників Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII згідно списку, до якого був включений позивач.
Наказом Львівської митниці ДФС від 07 лютого 2020 року № 03 скасовано наказ Львівської митниці ДФС від 21 грудня 2019 року № 666 «Про попередження про наступне вивільнення» як такий, що не реалізований з причин відсутності на роботі члена Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, на якого було покладено обов`язок вжиття заходів щодо вручення попереджень про наступне вивільнення.
Наказом Львівської митниці ДФС від 10 березня 2020 року № 07 «Про попередження про наступне вивільнення» наказано Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України згідно списку. Позивач включений до списку осіб, які підлягають попередженню про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС, згідно цього наказу під номером 125.
З попередженням про наступне вивільнення із займаної посади 13 квітня 2020 року на підставі пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону № 889-VІІІ, пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України позивач ознайомився 10 березня 2020 року, підтвердженням чого є його власний підпис. У цьому ж попередженні позивачу одночасно повідомлено про відсутність рівнозначної посади або іншої роботи.
Наказом Львівської митниці ДФС від 13 квітня 2020 року № 118-о ОСОБА_1 звільнено із займаної посади головного державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС з 15 квітня 2020 року відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII та пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Підставою прийняття цього наказу зазначено: попередження про наступне вивільнення від 10 березня 2020 року.
V. Нормативне регулювання
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами другою, третьою статті 5 Закону № 889-VIII (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
В силу пункту 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
Приписами частини першої статті 87 Закону № 889-VIII визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:
1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;
1-1) ліквідація державного органу;
2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;
3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;
4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
Відповідно до частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Суб`єкт призначення приймає рішення про припинення державної служби з підстав, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, у п`ятиденний строк з дня настання або встановлення відповідного факту.
Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.
Приписами частини п`ятої статті 87 Закону № 889-VIII обумовлено, що наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
VІ. Позиція Верховного Суду
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права у межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
Спір у цій справі виник у зв`язку зі звільненням позивача наказом Львівської митниці ДФС від 13 квітня 2020 року № 118-о з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII та пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. При цьому, позивач був звільнений у період реорганізації Львівської митниці ДФС, яка розпочата наказом ДФС України «Про реорганізацію митниць ДФС» від 25 листопада 2019 року № 30-рг.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
З метою визначення норм права, які на момент виникнення спірних правовідносин підлягали застосуванню до процедури звільнення державних службовців у зв`язку з реорганізацією державного органу, слід провести ретроспективний та системний аналіз відповідних положень Закону № 889-VIII у взаємозв`язку з нормами КЗпП України.
У первинній редакції, чинній до 25 вересня 2019 року, пункт 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII передбачав, що однією з підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.
При цьому частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII у її первинній редакції було унормовано, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю (абзац перший). Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення (абзац другий).
25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України від 19 вересня 2019 року № 117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» (далі - Закон № 117-IX), який мав на меті спрощення порядку прийняття на державну службу та розширення підстав її припинення з метою швидкого та ефективного перезавантаження державної влади в Україні.
Внаслідок цих законодавчих змін у частині першій статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції підпункту 53 пункту 6 розділу I Закону № 117-ІХ) виокремлені дві підстави припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення:
- скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (пункт 1 частини першої);
- ліквідація державного органу (пункт 1-1 частини першої).
Законом № 117-ІХ були також виключені положення абзаців першого і другого частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, які стосувалися застосування до державних службовців законодавства про працю та допускали звільнення з підстав реорганізації або ліквідації державного органу лише в разі неможливості переведення державного службовця на іншу посаду чи його відмови від такого переведення.
Цим же Законом № 117-ІХ стаття 40 КЗпП України доповнена частиною п`ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус».