ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2022 року
м. Київ
справа № 640/13329/19
адміністративне провадження № К/990/4585/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Губської О.А., Єресько Л.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 640/13329/19
за позовом громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2021 року (суддя Маруліна Л.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року (суддя-доповідач - Карпушова О.В., судді: Губська Л.В., Епель О.В.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної міграційної служби України (далі - ДМС України, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення ДМС України від 25 лютого 2019 року № 72-19, яким ОСОБА_1 відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та зобов`язання відповідача вирішити питання щодо надання ОСОБА_1 захисту в Україні.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що є професійним спортсменом і у 2013 році покинув територію Російської Федерації задля участі у змаганнях на території Туреччини. Ще до від`їзду з Російської Федерації позивача схиляли до роботи в органах служби безпеки, проте після його відмови на вказану пропозицію на адресу позивача та його родини почали надходити погрози. За час відсутності позивача на території країни походження, до його родини приходили з обшуками та переконували переконати ОСОБА_1 повернутися та схилити до служби в органах безпеки. На підтвердження цього є лист правозахисної організації «Марш», який підтверджує те, що з 2014 року в родині ОСОБА_1 проводили обшуки, допитували батьків та родичів і психологічно тиснули задля переконання позивача повернутися до Російської Федерації. За цей час у позивача народилося дві дитини, які разом із дружиною переїхали на проживання до позивача. Наразі вся родина позивача знаходиться на території України, він продовжує займатись професійним спортом, закон не порушує та виконує всі покладені на нього обов`язки. Позивач уважає, що повернення до Російської Федерації створює загрозу його здоров`ю та життю, оскільки погрози щодо арешту та розправи продовжують надходити на адресу його родини. 19 вересня 2018 році позивач звернувся до міграційного органу із заявою про надання статусу біженця, однак рішенням ДМС України від 25 лютого 2019 року № 72-19 йому відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Вказане рішення, на думку позивача, є протиправним, оскільки відповідачем належним чином не досліджено ситуацію у країні його походження, яка свідчить, що суб`єктивні побоювання позивача стати жертвою переслідування є цілком обґрунтованими.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, з-поміж іншого, у зв`язку із пропуском строку звернення до суду та запропоновано усунути вказані недоліки шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду протягом десяти днів з моменту отримання ухвали.
20 серпня 2019 року до суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою від 20 вересня 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі та призначив судове засідання щодо вирішення питання поважності причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання адвоката позивача Симоненка З.В. від 20 серпня 2019 року про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. Позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
При постановленні зазначеної ухвали, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень частини третьої статті 122 КАС України та статті 12 Закону України від 08 липня 2011 року №3671-VI «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» (із змінами і доповненнями) строк для оскарження рішення Державної міграційної служби України від 25 лютого 2019 року № 72-19 встановлений у п`ять днів з дня письмового повідомлення про таке. Водночас, позивач звернувся до суду 19 липня 2019 року, тобто з пропуском строку звернення до суду.
Оцінивши надані представником позивача докази на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції вказав про наявність обґрунтованих підстави вважати, що представником позивача здійснено спробу введення суду в оману шляхом подання недостовірного та недопустимого доказу у виді копії експрес накладної з номером 3382720 щодо звернення в інтересах позивача до Київського окружного адміністративного суду, що не може вважатися поважною причиною пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом. Також судом з відкритих джерел, а саме, Єдиного державного реєстру судових рішень та сайту «Судова влада України», установлено відсутність даних щодо провадження за позовом ОСОБА_1 і жодного процесуального документу Київського окружного адміністративного суду в період з 01 січня 2019 року.
З огляду на це Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду в порядку пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки позивач звернувся до адміністративного суду з пропущенням встановленого законом строку звернення, а судом не встановлено поважності причин пропуску такого строку позивачем.
Не погодившись з указаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року апеляційну скаргу громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 залишено без задоволення. а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2021 року - без змін.
Апеляційний суд у повному обсязі погодився із позицією Окружного адміністративного суду міста Києва та зазначив про недоведеність позивачем поважності причин пропуску строків звернення до суду, оскільки зазначені позивачем підстави є неповажними. Позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів неможливості звернутися до суду за захистом порушеного права у строк, визначений законодавством.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
01 лютого 2022 на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022року, в якій скаржник просить скасувати вказані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Аргументуючи свою позицію скаржник зазначає, що судом першої інстанції порушено приписи частини другої статті 74 КАС України, оскільки суд, не отримавши відповіді від ТОВ «Текс-Україна» на запит щодо достовірності експрес накладної з номером 3382720, вирішив, що представник позивача вводить його в оману. Водночас, відсутність відповіді не може доводити вину представника позивача чи будь-які інші обставини. В свою чергу, судом апеляційної інстанції не взято до уваги наведені доводи. Зважаючи на відсутність доказів пропущення позивачем строку звернення до суду без поважних причин, суд підійшов до вирішення вказаного питання з надмірним формалізмом. Однак право на судовий захист, якого просить позивач, є важливішим, ніж встановлені державою процесуальні особливості реалізації ним цього права.
Скаржник наголошує, що рішення ДМС України про відмову в наданні йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, може мати наслідком виникнення у нього обов`язку повернутись до країни походження. Відтак, з огляду на інформацію про країну походження позивача та побоювання, така відмова є порушенням статті 28 Конституції України, статей 2, 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статті 13 Римської Конвенції, статті 3 Конвенції ООН «Проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання».
В аспекті вищенаведеного скаржник уважає, що ухвалою суду йому фактично відмовлено у судовому захисті.
Окремо скаржник вказує, що дана справа має для нього виняткове значення, адже відмова у її розгляді тягне за собою обов`язок позивача покинути країну та повернутися до країни походження.
ухвалою від 15 лютого 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
ДМС України відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надіслала, що в силу частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
Ухвалою від 27 липня 2022 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.
IV. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
Згідно з ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2022 року, касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
Надаючи оцінку правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За змістом частини третьої статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відносини у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту регулюються Законом України від 08 липня 2011 року № 3671-VI «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту (далі - Закон № 3671-VI).
Згідно з частинами першою - другою статті 12 Закону № 3671-VI, рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.
Рішення, що приймаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, щодо визнання іноземця або особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також рішення про втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту, про скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, можуть бути оскаржені в установленому законом порядку та в установлені цим Законом строки до суду.
Отже, законодавець установив строк у п`ять робочих днів для звернення особи до адміністративного суду з позовом про оскарження рішення ДМС України про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
З установлених судами обставин слідує та не заперечується скаржником, що повідомлення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 04 березня 2019 року № 45 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, отримано позивачем 12 березня 2019 року.
В свою чергу, даний адміністративний позов подано представником позивача до суду 18 липня 2019 року, тобто з пропуском строку звернення до суду, визначеного статтею 12 Закону № 3671-VI.
У контексті спірних правовідносин принагідно звернути увагу на те, що строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.