ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2022 року
м. Київ
справа №580/1902/21
адміністративні провадження № К/990/2388/22, № К/9901/43799/21, № К/9901/44416/21,
№ К/990/1865/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 580/1902/21
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Черкаської обласної прокуратури, Другої кадрової комісії обласних прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора та Черкаської обласної прокуратури на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року (суддя Рідзель О.А.), додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року (суддя Рідзель О.А.), постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року (суддя-доповідач - Собків Я.М., судді: Глущенко Я.Б., Черпіцька Л.Т.) та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року (суддя-доповідач - Собків Я.М., судді: Глущенко Я.Б., Черпіцька Л.Т.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Черкаської обласної прокуратури, Другої кадрової комісії обласних прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (далі альтернативно - Друга кадрова комісія або Кадрова комісія № 2), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії від 14 грудня 2020 року № 2 «Про неуспішне проходження прокурором атестації»;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Черкаської обласної прокуратури від 12 березня 2021 року № 80к про звільнення позивача з посади прокурора Кам`янського відділу Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області;
- поновити позивача на посаді прокурора Кам`янського відділу Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області або на рівнозначній посаді з 15 березня 2021 року;
- стягнути з Черкаської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 березня 2021 року до моменту ухвалення рішення та судові витрати на професійну правничу допомогу;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць.
На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що оскаржувані рішення Другої кадрової комісії від 14 грудня 2020 року № 2 та наказ Черкаської обласної прокуратури від 12 березня 2021 року № 80к є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки: 1) рішення про неуспішне проходження атестації прийнято необґрунтовано, а його висновки є такими, що не відповідають фактичним обставинам; 2) у наказі про звільнення не зазначено конкретну підставу звільнення позивача, позаяк ліквідація чи реорганізація прокуратури Черкаської області, або скорочення кількості прокурорів цієї прокуратури не відбулись. Позивач уважає недопустимим розширення кола нормативних актів, що можуть визначати особливості організації та діяльності органів прокуратури без унесення змін до Конституції України, а отже, при вирішенні спору не підлягають застосуванню положення частини третьої статті 16 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) у редакції Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-IX) та положення пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону 113-IX, за відсутності у спеціальному законі іншої особливої процедури (статті 21, 19 Конституції України). Також при вирішенні спору не підлягають застосуванню положення частини п`ятої статті 51 Закону № 1697-VII, а тому застосований порядок звільнення позивача порушує засади незалежності прокурорів.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Другої кадрової комісії від 14 грудня 2020 року № 2 про неуспішне проходження прокурором Кам`янського відділу Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області ОСОБА_1 атестації.
Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Черкаської обласної прокуратури від 12 березня 2021 року № 80к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Кам`янського відділу Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області з 15 березня 2021 року на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Кам`янського відділу Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області з 16 березня 2021 року.
Стягнуто з Черкаської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 березня по 03 серпня 2021 року в сумі 98 213,76 грн із відрахуванням обов`язкових податків і зборів.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 908,00 грн.
Приймаючи означене судове рішення суд першої інстанції виходив з того, що кадрова комісія під час прийняття рішень не повинна перебирати на себе компетенцію інших органів влади в частині встановлення фактів, що згідно з нормами чинного законодавства України не належать до її компетенції, а віднесені до компетенції інших органів держави, зокрема, наводити висновки щодо достатності підстав вважати встановленими відповідні обставини, у разі відсутності рішення такого компетентного органу, прийнятого у визначеному чинним законодавством України порядку.
Деталізуючи вказаний висновок слід зазначити, що, на переконання суду першої інстанції, виявлення відповідачем за результатом здійснення аналізу декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ознак можливого відображення у декларації недостовірних відомостей та ознак можливого незаконного збагачення, само по собі не є підставою для висновку про невідповідність особи критеріям доброчесності та професійної етики, оскільки відповідні обставини мають бути перевірені уповноваженим на це органом та підтверджені допустимими доказами.
В даному випадку, здійснення контролю та перевірки декларацій, у тому числі достовірності відомостей, зазначених суб`єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції (по тексту - НАЗК). Отже, Кадрова комісія № 2 під час проведення співбесіди з ОСОБА_1 перебрала на себе повноваження НАЗК щодо перевірки його декларацій на предмет достовірності та повноти відомостей щодо його майна.
Окрім того суд зазначив, що оцінка Другою кадровою комісією висновку експерта від 05 лютого 2016 року № 03.02-05-02.16. у кримінальному провадженні №120152501700000612 щодо його належності виходить за межі її повноважень, оскільки остаточна оцінка доказів віднесена до виключної компетенції суду під час ухвалення вироку.
Черкаський окружний адміністративний суд визнав необґрунтованими твердження Кадрової комісії № 2 у спірному рішенні щодо «можливого» втручання особи у незалежність прокурора, оскільки жодного доказу такого втручання суду не надано, а формулювання підстав рішення на основі можливих загроз, на переконання суду, не є достатньою підставою для його прийняття.
За наведених мотивів суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність та скасування рішення Другої кадрової комісії від 14 грудня 2020 року №2 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації.
Щодо наказу Черкаської обласної прокуратури від 12 березня 2021 року № 80к, яким позивача звільнено із займаної посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, то суд першої інстанції зазначив, що цей наказ не відповідає вимогам Закону № 1697-VII та ставить позивача у стан правової невизначеності, оскільки його зміст не дозволяє встановити дійсні підстави звільнення ОСОБА_1 , а тому він підлягає скасуванню, а позивач поновленню на посаді.
При визначенні суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд першої інстанції застосував положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Додатковим рішенням від 12 серпня 2021 року Черкаський окружний адміністративний суд стягнув на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора в розмірі 3000,00 грн та за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської обласної прокуратури в розмірі 3000,00 грн. У задоволенні іншої частини заяви відмовив.
Шостий апеляційний адміністративний суд у повній мірі погодився з позицією, викладеною у рішенні Черкаського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року та додатковому рішенні від 12 серпня 2021 року, у зв`язку із чим постановами від 27 жовтня 2021 року залишив їх без змін.
Водночас, переглядаючи рішення суду першої інстанції від 03 серпня 2021 року, Шостий апеляційний адміністративний суд не надавав оцінку наказу Черкаської обласної прокуратури від 12 березня 2021 року № 80к, натомість виходив із протиправності рішення Другої кадрової комісії від 14 грудня 2020 року №2 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації, на підставі якого, у свою чергу, виданий спірний наказ.
Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора в розмірі 2000,00 грн та за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської обласної прокуратури в розмірі 2000,00 грн.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг та їхній рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
01 грудня 2021 року Офіс Генерального прокурора звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року, додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року, ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви позивача щодо розподілу судових витрат.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права - пункти 9, 11, 12, 13, 15, 17 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ, розділ ІV Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 (далі - Порядок № 221), пункти 7, 12, 18 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 233 (далі - Порядок № 233), за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування цих норм у подібних правовідносинах та порушили норми процесуального права - статті 2, 6, 242, 246 КАС України.
Скаржник зазначає, що скасовуючи рішення Кадрової комісії № 2 про неуспішне проходження позивачем співбесіди суди попередніх інстанцій не надали правильного тлумачення дискреційності повноважень кадрової комісії, визначених нормами Закону № 113-ІХ (пункти 12, 17 розділу ІІ) та Порядку № 221 (пункти 15, 16 розділу ІV). Зокрема, у рішенні про невідповідність ОСОБА_1 вимогам професійної етики, професійної компетентності та доброчесності зазначено конкретні обставини, з яких виходила кадрова комісія. За викладених у рішенні обставин убачається неналежна поведінка позивача. Комісією при дослідженні усіх обставин також ураховано майновий стан позивача та близьких йому осіб, який досліджено за деклараціями ОСОБА_1 , які є у загальному доступі. При цьому на комісію не покладався обов`язок щодо доведення невідповідності дій позивача вимогам закону, а лише встановлення відповідності його поведінки вимогам законодавства та моралі. Таким чином суди безпідставно дійшли висновку про необхідність доказування кадровою комісією протиправності дій ОСОБА_1 . Водночас, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень Закону № 113-ІХ у частині повноважень кадрової комісії отримувати інформацію про прокурора та юридичної сутності цієї інформації як джерела, що не має преюдиційного значення для комісії.
Окрім того скаржник посилається на неврахування судами позиції Верховного Суду щодо дискреційності повноважень кадрової комісії та відсутності у судів повноважень на перевірку оцінки якостей, здібностей та характеристик прокурорів під час атестації, викладеної у справах № 826/26007/15, № 9901/66/19, № 9901/88/19, № 9901/212/19.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження додаткового рішення суду першої інстанції скаржник зазначає, що сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн, зважаючи на категорію складності справи, не є співмірною та не відповідає принципу справедливості.
Ухвалою від 20 грудня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора.
06 грудня 2021 року Черкаська обласна прокуратура також звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить у якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року, додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року, ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та мотивована тим, що рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду підлягають касаційному оскарженню у зв`язку з порушенням апеляційним судом норм процесуального права - статей 2, 6, 242, 246, 322 КАС України та неправильним застосуванням норм матеріального права - розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ, Порядків № 221 та № 233, а також статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах спеціального законодавства при приведенні атестації прокурорів, викладених у постановах від 08 жовтня 2019 року у справі № 804/211/16, від 21 вересня 2021 року у справі № 200/5038/20-а, від 24 вересня 2021 року у справах № 280/4313/20 та № 160/6596/20.
Скаржник вказує, що при визначенні рівня обґрунтованості, який має бути забезпечений у рішеннях кадрових комісій про неуспішне проходження прокурором атестації на стадії співбесіди, необхідно виходити з норм спеціального законодавства, що регулює їхню діяльність, зокрема Закону № 113-ІХ, Порядків № 221 та № 233. За змістом указаних Порядків, комісією ухвалюється рішення про успішне або неуспішне проходження атестації після обговорення результатів співбесіди шляхом голосування. При цьому, ухвалення вказаних рішень за наслідками співбесіди є дискреційними повноваженнями комісії. Тобто, голосуючи за те чи інше рішення, кожний член комісії діє за внутрішнім переконанням. Відтак, оскільки обсяг мотивів, які повинна навести у рішенні кадрова комісія, жодними чинними нормативно-правовими актами не визначено, то висновки судів про необґрунтованість спірного рішення не відповідають вимогам законодавства.
Черкаська обласна прокуратура зазначає, що під час засідання Другою кадровою комісією враховані відповіді позивача на поставлені членами комісії питання, за результатами яких зроблено висновок про невідповідність поведінки ОСОБА_1 вимогам доброчесності, який судами необґрунтовано визнано протиправним. Водночас, жоден інший суб`єкт, у тому числі суд, не наділений повноваженнями здійснювати оцінку щодо дотримання прокурором правил професійної компетентності та, відповідно, встановлювати відповідність прокурора цим вимогам. Таким чином суд не може здійснювати втручання у здійснення суб`єктом владних повноважень своєї компетентності - у даному випадку компетентності кадрової комісії щодо оцінки кандидатів на посаду прокурора в межах атестації.
Скаржник наголошує, що до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справі № 826/26007/15 та Велика Палата Верховного Суду у своїх численних постановах у справах про оскарження рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прийнятих під час кваліфікаційного оцінювання суддів.
На додаток, скаржник указує про помилковість висновку суду першої інстанції, залишений поза увагою апеляційного суду, про відсутність у наказі про звільнення конкретної правової підстави, що породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення. Відповідач наголошує, що юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, є рішення Другої кадрової комісії про неуспішне проходження ним атестації, а не наявність обставин, визначених у пункті 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, а саме: ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або скорочення кількості прокурорів.
За наведених мотивів Черкаська обласна прокуратура вважає, що суди дійшли помилкового висновку про скасування рішення про неуспішне проходженням ОСОБА_1 атестації та наказу про його звільнення з поновленням на попередній роботі відповідно до приписів статті 235 КЗпП України. Відповідач уважає, що поновлення прокурора, який неуспішно пройшов атестацію суперечить конституційному принципу рівності громадян, оскільки надає йому привілеї перед тими прокурорами, що успішно пройшли атестацію.
Обґрунтовуючи наявність підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції від 12 серпня 2021 року та прийнятої за наслідком його перегляду постанови апеляційного суду, скаржник зазначає, що сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн, зважаючи на категорію складності справи, не є співмірною та не відповідає принципу справедливості.
Ухвалою від 20 грудня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою Черкаської обласної прокуратури.
14 січня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року, в якій скаржник просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Доводи касаційної скарги полягають у тому, що сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн, зважаючи на категорію складності справи, не є співмірною та не відповідає принципу справедливості. Крім того, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права - частини четвертої статті 143 КАС України, оскільки оскаржувана постанова прийнята поза межами п`ятнадцятиденного строку з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Також 17 січня 2022 року на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року надійшла касаційна скарга Черкаської обласної прокуратури, яка містить аналогічні вимоги та доводи, що викладені у касаційній скарзі Офісу Генерального прокурора.
Ухвалами від 07 лютого 2022 року Верховний Суд відкрив касаційні провадження за касаційними скаргами відповідачів на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року.
12 січня 2022 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив ОСОБА_1 , у якому він просить касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Черкаської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року, додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року - без змін.
Ухвалою від 27 липня 2022 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
IV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
з 15 грудня 2015 року ОСОБА_1 обіймав посаду прокурора Кам`янського відділу Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області.
11 жовтня 2019 року подав Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
14 грудня 2020 року позивач проходив співбесіду з метою виявлення відповідності вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
За наслідками проведеної співбесіди Другою кадровою комісією, на підставі пунктів 13, 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, пункту 6 розділу І, пункту 16 розділу IV Порядку № 221, прийнято рішення від 14 грудня 2020 року № 2 про неуспішне проходження позивачем атестації.
У вказаному рішенні зазначено про виявлення обґрунтованих сумнівів щодо відповідності позивача вимогам професійної компетентності та доброчесності:
- під час співбесіди прокурор ОСОБА_1 повідомив членам комісії завідомо неправдиві відомості щодо свого майнового стану, а саме щодо користування транспортним засобом «Audi A4», що не відповідає вимогам професійної етики та доброчесності;
- також під час співбесіди прокурор повідомив завідомо неправдиві відомості в частині використання у кримінальних провадженнях доказів, що мають ознаки недопустимості, а саме - висновку експерта, відомості про якого відсутні в Реєстрі атестованих судових експертів. Вказана поведінка прокурора ОСОБА_1 свідчить про його невідповідність критеріям професійної компетенції та доброчесності;
- крім того, встановлення під час проведення співбесіди факту бездіяльності прокурора ОСОБА_1 у випадку можливого втручання фізичної особи у його незалежність, може свідчити про підрив авторитету органів прокуратури, що вказує на недотримання прокурором ОСОБА_1 критеріїв професійної компетентності та етики.
Наказом Черкаської обласної прокуратури від 12 березня 2021 року № 80к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Кам`янського відділу Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII з 15 березня 2021 року. Підстав: рішення кадрової комісії № 2 від 14 грудня 2020 року № 2.
V. Нормативне регулювання
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
Закон України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-IX у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).
Абзацами першим - третім пункту 3 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ установлено, що:
до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Пунктами 4- 6 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ визначено, що:
День початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті «Голос України».
Офіс Генерального прокурора є правонаступником Генеральної прокуратури України у міжвідомчих міжнародних договорах, укладених Генеральною прокуратурою України.
З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Абзацом першим пункту 7, пунктом 9 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором
На підставі пунктів 11- 13 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Атестація прокурорів включає такі етапи:
1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;
2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
За змістом пункту 15 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ для проведення співбесіди кадрові комісії вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора <…>.
Пунктом 17 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ установлено, що кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.
Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
Підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113 установлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав, зокрема, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).
Відповідно до статті 4 Закону № 1697-VII організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною третьою статті 16 Закону № 1697-VII прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом (у редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом № 113-IX. Попередня редакція містила вказівку «лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом»).
Повноваження прокурора на адміністративній посаді припиняються в разі звільнення з посади прокурора або припинення повноважень на посаді прокурора (пункт 2 частини другої статті 41 Закону № 1697-VII).
Пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII визначає, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Порядок проходження прокурорами атестації, затверджений наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 (далі - Порядок № 221 у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).
Згідно з пунктом 6 розділу I «Загальні положення» Порядку № 221: атестація включає такі етапи:
1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;
3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Відповідно до пункту 8 розділу I «Загальні положення» Порядку № 221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Розділ IV Порядку № 221 визначає порядок проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора.
Так, до початку співбесіди прокурор виконує практичне завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками (пункт 2).
Співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання (пункт 8).
Для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про:
1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати;
2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг;
3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора;
4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень (пункт 9).
Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно) (пункт 10).
Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії. <…> (пункт 11).