ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2022 року
м. Київ
справа № 160/5944/20
адміністративні провадження № К/9901/33612/21, № К/9901/33810/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Губської О.А., Єресько Л.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 160/5944/20
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Дніпропетровської обласної прокуратури, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, про визнання протиправними і скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора та Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року (суддя-доповідач - Лукманова О.М., судді: Божко Л.А., Дурасова Ю.В.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Дніпропетровської обласної прокуратури (первинна назва - прокуратура Дніпропетровської області), Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (далі альтернативно - Друга кадрова комісія або Кадрова комісія № 2), у якому, враховуючи уточнену позовну заяву, просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії від 09 квітня 2020 року № 222 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора», яким було визначено, що ОСОБА_1 неуспішно пройшов атестацію;
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Дніпропетровської області від 30 квітня 2020 року № 369к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури;
- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області та в органах прокуратури, або на іншій аналогічній посаді в органах прокуратури, зокрема, в Дніпропетровській обласній прокуратурі;
- стягнути з відповідача - прокуратури Дніпропетровської області на користь позивача за час вимушеного прогулу, починаючи з 25 травня 2020 року до дати фактичного поновлення на роботі, у порядку та за алгоритмом, визначеним постановами Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, та № 1155 від 11 грудня 2019 року «Про умови оплати праці прокурорів», яка набрала чинності 16 січня 2020 року, з урахуванням пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-ІХ).
2. У позові зазначено, що на виконання Закону № 113-ІХ ОСОБА_1 прийняв участь у процедурі атестації з метою переведення на посаду в обласній прокуратурі. За результатами першого етапу атестації Кадровою комісією №2 прийнято рішення № 222 від 09 квітня 2020 року про неуспішне проходження позивачем атестації, яке в подальшому слугувало підставою для прийняття прокурором Дніпропетровської області наказу № 369к від 30 квітня 2020 року про звільнення позивача з посади та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII). З указаними рішенням і наказом позивач не погоджується, уважає їх протиправними та такими, що суперечать положенням міжнародних договорів, ратифікованих Україною, Конституції України, Закону № 1697-VII, Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а відтак порушують його право на працю, повагу до приватного життя, засади рівності громадян та заборону дискримінації.
3. З погляду позивача, посилання у наказі про звільнення на положення пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII є безпідставними, оскільки на час його звільнення рішення про ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури, в якому він обіймав посаду, або скорочення кількості прокурорів цього органу прокуратури, не приймались. Крім того звільнення позивача відбулось у період його тимчасової непрацездатності. Також позивач зазначає, що наказом Генерального прокурора від 07 лютого 2020 року № 78 створено «Другу кадрову комісію», водночас атестацію проводила «Кадрова комісія № 2», що підтверджується рішенням про неуспішне проходження позивачем атестації та наказом про звільнення. До того ж, у позивача наявні зауваження щодо тестових питань та програмного забезпечення, на якому проводилось тестування.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
4. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
5. Це рішення мотивоване тим, що у заяві про переведення та про намір пройти атестацію ОСОБА_1 погодився з умовами та процедурами проведення атестації, визначеними Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженим наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 (далі - Порядок № 221). Відтак, оскільки за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора ОСОБА_1 набрав 68 балів, що є менше прохідного балу (70 балів) для успішного складання іспиту, Друга кадрова комісія правомірно прийняла рішення від 09 квітня 2020 року № 222 про неуспішне проходження позивачем атестації та не допустила його до проходження наступних етапів атестації.
6. Дніпропетровський окружний адміністративний суд зауважив, що факт безперешкодного завершення позивачем іспиту та відсутність будь-яких звернень під час тестування до кадрової комісії з приводу некоректності роботи техніки та програмного забезпечення свідчать про відсутність підстав, передбачених пунктом 7 розділу І Порядку № 221 для проведення повторного тестування. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Кадрової комісії № 2 від 09 квітня 2020 року № 222 прийнято повноважним складом, є обґрунтованим і таким, що містить мотиви його прийняття, а отже, підстави для його скасування відсутні.
7. Відхиляючи доводи позивача щодо правової невизначеності в частині визначення у спірному наказі підстави звільнення, суд першої інстанції зазначив, що у даному випадку юридичним фактом, що зумовлює звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII є не завершення процесу ліквідації органу прокуратури, завершення процесу реорганізації органу прокуратури чи завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно настання події зумовленою наявністю рішення кадрової комісії про неуспішне проходження ним атестації. За висновком суду, у спірних правовідносинах позивач знаходився у стані повної правової визначеності, коли, маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності, не міг не усвідомлювати юридичних наслідків неуспішного проходження атестації.
8. Також судом відхилені доводи позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин загальних засад трудового законодавства щодо персонального попередження про звільнення та заборони звільнення під час тимчасової непрацездатності, оскільки викладені питання врегульовані спеціальним законодавством.
9. У підсумку суд першої інстанції констатував відсутність підстав для скасування наказу прокурора Дніпропетровської області від 30 квітня 2020 року № 369к про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.
10. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 08 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року скасував і ухвалив нове, яким позовні вимоги задовольнив частково.
11. Визнав протиправним та скасував рішення Другої кадрової комісії від 09 квітня 2020 року № 222 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора», яким визнано, що ОСОБА_1 неуспішно пройшов атестацію.
12. Визнав протиправним та скасував наказ прокурора Дніпропетровської області від 30 квітня 2020 року № 369к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури.
13. Поновив ОСОБА_1 у Дніпропетровській обласній прокуратурі на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури або на рівнозначній посаді, яку він обіймав в прокуратурі Дніпропетровській області, з 14 травня 2020 року.
14. Стягнув з Дніпропетровської обласної прокуратури заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 14 травня 2020 року по 08 липня 2021 року (включно) у розмірі 313 851 грн, з вирахуванням усіх передбачених законодавством платежів у бюджет.
15. Стягнув за рахунок власних бюджетних асигнувань з Дніпропетровської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора солідарно на корись ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840,80 грн.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення місячного заробітку у розмірі 22 884,96 грн, з вирахуванням усіх передбачених законодавством платежів у бюджет.
16. У вказаній постанові Третій апеляційний адміністративний суд зазначив про необґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що у зв`язку ненабранням ОСОБА_1 прохідної кількості балів кадровою комісією прийнято обґрунтоване рішення. За позицією апеляційного суду, позивач скористався правом, передбаченим пунктом 2 розділу V Порядку № 221, щодо звернення до кадрової комісії із заявою про неточність та некоректність питань, що вплинули на загальний результат тестування. Однак, заява була розглянута комісією лише 09 квітня 2020 року, тобто після затвердження переліку осіб, які набрали меншу кількість балів, ніж прохідний бал. Кадрова комісія обмежилась лише вказівкою на те, що під час проходження тестування прокурор не звертався до представників кадрової комісії та робочої групи для фіксації технічної несправності комп`ютерної техніки чи програмно-апаратного комплексу у відповідних актах. Водночас, у матеріалах справи відсутні докази того, чи перевірявся при розгляді заяви позивача від 10 березня 2020 року факт некоректної роботи програмно-апаратного комплексу, на якому проводилось тестування, що могло вплинути на формування комп`ютерною програмою некоректних тестових питань.
17. Апеляційний зауважив, що оскільки спірне рішення кадрової комісії спричиняє для позивача негативні наслідки у вигляді його звільнення з посади, то висновки кадрової комісії мають бути мотивованими та обґрунтованими, не викликати будь-яких сумнівів. За таких обставин рішення другої кадрової комісії № 222 від 09 квітня 2020 року про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації є незаконним та підлягає скасуванню.
18. Мотивуючи свою позицію щодо скасування наказу прокурора Дніпропетровської області від 30 квітня 2020 року № 369к про звільнення ОСОБА_1 з посади, апеляційний суд зазначив, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII. З аналізу вказаної норми вбачається, що підставою для звільнення є ліквідація чи реорганізація, або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Водночас, на час звільнення ОСОБА_1 прокуратура Дніпропетровської області не була ліквідована чи реорганізована, а також відсутні докази скорочення кількості прокурорів.
19. З огляду на це суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді в Дніпропетровській обласній прокуратурі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
20. 08 вересня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора, в якій скаржник просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року залишити в силі.
21. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
22. Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник вказує про неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 235 КЗпП України, що полягає в обранні способу захисту трудових прав працівника, що не передбачений частиною першою статті 235, статтею 240-1 КЗпП України. Скаржник зазначає, що у разі встановлення, що звільнення відбулось з порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі. Відтак, оскільки ОСОБА_1 проходив службу на посаді прокурора прокуратури Дніпропетровської області, то відсутні правові підстави для покладення на Дніпропетровську обласну прокуратуру обов`язків щодо поновлення позивача на рівнозначній посаді. Скаржник наголошує на неможливості поновлення позивача в обласній прокуратурі, оминаючи процедуру атестації. Вказує, що судом апеляційної інстанції застосовано статтю 235 КЗпП України без урахування висновку щодо застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справах № 640/18679/18, № 804/958/16, від 23 грудня 2020 року у справі № 813/7911/14, від 09 грудня 2020 року у справі № 826/18134/14, від 19 листопада 2020 року у справі № 826/14554/18, від 07 липня 2020 року у справі № 811/952/15, від 19 травня 2020 року у справі № 9901/226/19, від 15 квітня 2020 року у справі № 826/5596/17, від 22 жовтня 2019 року у справі № 816/584/17, від 12 вересня 2019 року у справі № 821/3736/15-а, від 09 жовтня 2019 року у справі № П/811/1672/15, від 22 травня 2018 року у справі № П/9901/101/18 (Велика Палата Верховного Суду) тощо, відповідно до якого у разі встановлення незаконного звільнення суд обмежений правами щодо поновлення такого працівника на посаді, а тому суд може поновити таку особу лише на роботі, з якої працівника було звільнено.
23. Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначив про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, а саме пунктів 7, 9, 13, 16, 17, підпункту 2 пункту 19 у поєднанні з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, пунктів 7, 8 розділу І, пункту 5 ІІ Порядку № 221.
24. Скаржник вказує, що у даному випадку юридичним фактом, який зумовлює звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації. Водночас, позиція апеляційного суду щодо визнання протиправним та скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади та органів прокуратури базується виключно на неврахуванні Закону № 113-ІХ, який неконституційним не визнавався.
25. Між тим, у касаційній скарзі зазначено про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, як підстави для звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, у подібних правовідносинах.
26. Також скаржник зауважив, що позивач за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрав 68 балів, що є менше прохідного балу (70 балів) для успішного складання іспиту, у зв`язку із чим Другою кадровою комісією було прийнято спірне рішення. При цьому, враховуючи специфіку вказаного рішення, воно не потребує додаткового обґрунтування.
27. Водночас, наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положенні» Закону № 113-ІХ щодо визначеного цим Законом імперативу про можливість переведення прокурорів до обласної прокуратури лише у разі успішного проходження атестації, пункту 9 - на підставі якого затверджено Порядок № 221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим порядком, пункту 13 щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів, пункту 16 щодо повноважень кадрових комісій при неуспішному проходженні атестації, пункту 17 щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації.
28. Ухвалою від 20 жовтня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
29. 09 вересня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Дніпропетровської обласної прокуратури, в якій скаржник просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року залишити в силі.
30. Касаційна скарга Дніпропетровської обласної прокуратури подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України та обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права - пункт 7, підпункт 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положенні» Закону № 113-ІХ, пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, пункт 8 розділу І, пункт 5 розділу ІІ, пункт 6 розділу V Порядку № 221, пункт 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58а, а також порушено норми процесуального права, що полягає у неправильному встановленні обставин, які мають значення для справи.
31. Скаржник вказує, що предметом спору у справі є обґрунтованість рішення кадрової комісії, винесеного за результатами атестації прокурора, а також законність наказу про звільнення позивача з посади та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII на виконання вимог підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ. Проте висновок Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах відсутній, що є підставою для касаційного оскарження судових рішень у даній справі.
32. Доводи касаційної скарги Дніпропетровської обласної прокуратури є подібними тим, що наведені у касаційні скарзі Офісу Генерального прокурора та зводяться до правомірності рішення кадрової комісії та наказу про звільнення.
33. Ухвалою від 27 вересня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
34. ОСОБА_1 надіслав відзиви на касаційні скарги відповідачів, у яких просить відмовити у задоволенні скарг Офісу Генерального прокурора та Дніпропетровської обласної прокуратури та залишити в силі постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року.
35. Ухвалою від 20 жовтня 2021 року Суд відмовив у задоволенні клопотання Офісу Генерального прокурора ро зупинення виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року у справі №160/5944/20.
36. Ухвалою від 27 липня 2022 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
ІV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
37. ОСОБА_1 працював в органах прокуратури Дніпропетровської області на різних посадах з квітня 2008 року.
38. Наказом від 15 квітня 2019 року № 461к ОСОБА_1 призначений на посаду прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області.
39. 07 жовтня 2019 року позивачем на ім`я Генерального прокурора України подано заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію на підставі пункту 10 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ.
40. 05 березня 2020 року позивач проходив тестування на знання і вміння застосовувати законодавство.
41. За наслідками складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (перший етап атестації) ОСОБА_1 , відповідно до додатку № 1 до протоколу № 5 Другої кадрової комісії від 09 квітня 2020 року, набрав 68 бали, що є менше прохідного балу (70 балів) для успішного складання іспиту і його не допущено до проходження наступного етапу атестації.
42. Як убачається з протоколу Другої кадрової комісії від 09 квітня 2020 року №5 комісією розглянуто заяву ОСОБА_1 від 10 березня 2020 року про повторне проходження тестування у зв`язку з наявністю неоднозначних (некоректних) запитань у тестах, а також переважною підготовкою до другого етапу атестації, призначеного того ж дня, та принято рішення про відмову у її задоволенні.
43. 09 квітня 2020 року Другою кадровою комісією прийнято рішення № 222 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації.
44. Наказом прокурора Дніпропетровської області від 30 квітня 2020 року № 369к позивача звільнено з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII з 14 травня 2020 року. Підстава: рішення кадрової комісії № 2.
V. Нормативне регулювання
45. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
46. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
47. Статтями 2, 5 КЗпП України закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
48. Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
49. Законом № 1697-VII (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
50. Згідно зі статтею 4 Закону № 1697-VII організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
51. За приписами частини тертої статті 16 Закону № 1697-VII прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
52. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 41 Закону № 1697-VII повноваження прокурора на адміністративній посаді припиняються в разі звільнення з посади прокурора або припинення повноважень на посаді прокурора.
53. Пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII передбачено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
54. 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон № 113-IX (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII внесено зміни. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України «Про прокуратуру» кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону № 113-ІХ. Також, у тексті Закону № 1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено словами «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури» відповідно.
55. Згідно з пунктами 6, 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
56. Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
57. Згідно з пунктом 11 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
58. За змістом пункту 14 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
59. Відповідно до пункту 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX за результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
60. Згідно з пунктом 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
61. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.
62. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
63. Пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав: