ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2022 року
м. Київ
справа №640/31850/20
адміністративне провадження № К/9901/29350/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства інфраструктури України
про визнання протиправними дій, визнання протиправним та нечинним наказу, скасування державної реєстрації,
за касаційною скаргою Міністерства інфраструктури України
на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2021 року (постановлену у складі судді Гарника К.Ю.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2021 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Бужак Н. П., суддів Костюк Л.О., Кобаля М.І.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства інфраструктури України (далі також - відповідач, скаржник), у якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив:
визнати протиправними дії Міністерства інфраструктури України щодо розробки та прийняття наказу №201 від 6 квітня 2021 року "Про внесення змін до нормативно-правових актів Міністерства транспорту та зв`язку України та Міністерства інфраструктури України";
визнати протиправним та нечинним наказ Міністерства інфраструктури України №201 від 6 квітня 2021 року "Про внесення змін до нормативно-правових актів Міністерства транспорту та зв`язку України та Міністерства інфраструктури України";
скасувати державну реєстрацію наказу Міністерства інфраструктури України №201 від 6 квітня 2021 року "Про внесення змін до нормативно-правових актів Міністерства транспорту та зв`язку України та Міністерства інфраструктури України".
2. 11 травня 2021 року представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства інфраструктури України №201 від 6 квітня 2021 року "Про внесення змін до нормативно-правових актів Міністерства транспорту та зв`язку України та Міністерства інфраструктури України".
3. Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, представник позивач вказував на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу, порушення процедури його опублікування. Також зазначено, що, встановивши у непередбачений законом спосіб за неналежними документами підтвердження трудового стажу моряків як підставу для звільнення їх від обов`язку проходження підтвердження кваліфікації в Державній кваліфікаційній комісії, відповідач створює загрозу того, що підтвердження кваліфікації та продовження строку дії документів моряка можуть отримати особи, в яких не має належного обсягу знань та вмінь для виконання своїх функцій, що може призвести до аварійних ситуацій у морі та людських жертв.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2021 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2021 року, заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено та зупинено дію наказу Міністерства інфраструктури України № 201 від 6 квітня 2021 року "Про внесення змін до нормативно-правових актів Міністерства транспорту та зв`язку України та Міністерства інфраструктури України".
5. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки до позивача можуть бути застосовані положення оскаржуваного наказу №201 від 6 квітня 2021 року, а вказаний наказ направлений на подальшу деталізацію повноважень Державної служба морського та річкового транспорту України (далі - Морська адміністрація) у відповідній сфері, тобто у тій сфері, повноваження в якій Морська адміністрація не має права виконувати, з огляду на наявність такої заборони, встановленою ухвалою суду, то в даному випадку у позивача наявні достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до адміністративного суду, а тому невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх прийнятими з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, Міністерства інфраструктури України звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
7. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті без дотримання норм процесуального права, а саме статей 150, 151 КАС України, у зв`язку з цим суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав вжиття заходів забезпечення позову, а також того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до адміністративного суду.
8. Крім того, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано при ухваленні оскаржуваних рішень висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18 ("При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу."), а також подібні висновки, викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 20 березня 2019 року у справі №826/14951/18, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18 та від 11 листопада 2019 року у справі №826/16216/18.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
9. Касаційна скарга надійшла до суду 9 серпня 2021 року.
10. Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі №640/31850/20, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам надати відзив на касаційну скаргу.
11. Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 28 липня 2022 року.
12. З касаційною скаргою скаржником подано клопотання про розгляд касаційної скарги в судовому засіданні, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2022 року.
Позиція інших учасників справи
13. Від позивача відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій та доводів касаційної скарги
14. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
15. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
16. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
17. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
18. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2021 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2021 року не відповідають, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є прийнятні з огляду на наступне.
19. Відповідно до частини першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
21. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
21. Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
22. Відповідно до пункту 4 роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.