ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 120/1731/19-а
адміністративне провадження № К/9901/33377/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Держпраці у Вінницькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року (головуючий суддя: Сторчак В.Ю., судді: Граб Л.С., Іваненко Т.В.) у справі № 120/1731/19-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Термопрактик» до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування наказу,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
29 травня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Термопрактик» (далі також позивач або ТОВ «Термопрактик») звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Вінницькій області (далі також відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати наказ № 205-О від 21 лютого 2019 року та постанову про накладення штрафу № ВН 446/199/АВ/П/МГ- ФС від 14 березня 2019 року.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року у задоволені позову відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Термопрактик" задоволено частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року скасовано.
Ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною і скасовано постанову Управління Держпраці у Вінницькій області про накладення штрафу № ВН 446/199/АВ/П/МГ- ФС від 14 березня 2019 року про застосування до ТОВ «Термопрактик» штрафу у розмірі 792 870,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач 02 грудня 2019 року направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року та залишити в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
31 січня 2020 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 лютого 2019 року Управлінням Держпраці у Вінницькій області прийнято наказ № 205-о, яким призначено проведення інспекційного відвідування у ТОВ "Термопрактик" з питань додержання законодавства про працю за пунктами: 3.1; 3.9; 4.16; 4.17; 5.10; 6.1; 6.5; 6.6; 6.10; 6.19-6.25; 6.27-6.30; 6.32-6.34; 6.43; 6.38 форми акту, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 18 серпня 2017 року № 1338. За пунктом 2 Наказу, інспекційне відвідування вирішено провести 21.02.2019 року та 06.03.2019 року.
21 лютого 2019 року за № 841/04-03 Управлінням Держпраці у Вінницькій області оформлено направлення на проведення інспекційного відвідування ТОВ «Термопрактик», що знаходиться за адресою пров. Цегельний, 2, м. Вінниця. У направленні, як і у наказі зазначено, що інспекційне відвідування буде проведено головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів Кривонос Н.М. Строк дійсності направлення із 21.06.2019 по 06.03.2019.
За результатом проведення інспекційного відвідування оформлено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 22 лютого 2019 року № ВН 446/199/АВ. У Акті зазначено, що перевірка розпочалася 22 лютого 2019 року о 10 год. 00 хв. та тривала до 22 лютого 2019 року 15 год. 45 хв.
Під час перевірки виявлено та задокументовано Актом від 22 лютого 2019 року № ВН 446/199/АВ такі порушення:
1) вимоги частини 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці» щодо забезпечення достовірного обліку виконуваної працівником роботи. У табелі обліку робочого часу не обліковують роботу працівників у вихідні дні. Зокрема у Акті вказано, що згідно табеля обліку робочого часу у листопаді 2018 року, керівник відділу продажу ОСОБА_1 (10.11.2018), комірник ОСОБА_2 ( 10.11.2018 ), менеджер ОСОБА_3 (17.11.2018), завідуючий складом ОСОБА_4 (17.11.2018), менеджер ОСОБА_5 (24.11.2018), комірник ОСОБА_6 ( 24.11.2018 ) відпрацювали у вказані дати кожний по 8 год., проте загальна кількість фактично зазначених відпрацьованих робочих годин за місяць у табелі не обліковано.
2) триваюче порушення норм статті 33 Закону України «Про оплату праці». Згідно розрахункової відомості за грудень 2017 року, 19 працівникам ТОВ «Термопрактик» адміністрація підприємства - (6 працівників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ), комірники - (2 працівники ОСОБА_4 , ОСОБА_13 ), ІТР - (4 працівники ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ), менеджери - (5 працівників ОСОБА_18 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ), водії - (2 ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ) не проведена індексація заробітної плати. (Місяць підвищення липень 2017 року; приріст індексу споживчих цін для індексації - 3.1%). Сума індексації для кожного працівника складає
- 54,62 грн.
На підставі акту інспекційного відвідування від 22 лютого 2019 року № ВН 446/199/АВ було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 14 березня 2019 року № ВН 446/199/АВ/П/МГ-ФС, якою вирішено накласти на ТОВ «Термопрактик» штраф у розмірі 19х10х4173=792 870,00 грн.
Не погоджуючись із прийнятими відповідачем наказом від 21 лютого 2019 року № 205-о та постановою про накладення штрафу від 14 березня 2019 року № ВН 446/199/АВ/П/МГ-ФС, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
IIІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
За позицією позивача наказ є протиправним, оскільки прийнятий не у порядку та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством. Водночас позивач зазначав, що інспекційне відвідування проведено поверхнево та із порушенням встановлених вимог, а висновки про порушення позивачем норми статті 33 Закону України «Про оплату праці» є необґрунтованими.
В свою чергу відповідач у відзиві на позов зазначив, що під час інспекційного відвідування встановлено порушення частини 2 статті 30 та статті 33 Закону України «Про оплату праці», а саме у табелі обліку робочого часу не обліковують роботу працівників у вихідні дні та 19 працівникам у грудні 2017 року не проведено індексацію заробітної плати. Факт не проведення індексації заробітної плати і став підставою для прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу № ВН 446/199/АВ/П/МГ-ФС від 14 березня 2019 року на підставі норм абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України).
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що неточність у наказі щодо періоду інспекційного відвідування є формальним недоліком цього рішення, який не вказує на порушення прав позивача у спосіб проведення інспекційного відвідування протягом періоду тривалістю більше двох робочих днів, оскільки інспекційне відвідування було проведено в один день - 22 лютого 2019 року (в межах періоду вказаного в направлені), в цей день і було складено Акт від 22 лютого 2019 року № ВН 446/199/АВ.
Щодо аргументів позивача про протиправність оскаржуваної постанови № ВН 446/199/АВ/П/МГ-ФС від 14 березня 2019 року, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Термопрактик» визнало факт порушення ним статті 33 Закону України «Про оплату праці», оскільки на адресу відповідача позивачем скеровано лист вих. № 452 від 11 березня 2019 року із додатками, у якому зазначено про усунення виявлених інспекційним заходом порушень та донарахування індексації заробітної плати працівникам.
Водночас надання позивачем до суду інших розрахункових відомостей (відмінних від тих, що надавалися під час інспекційного відвідування) та заперечення факту порушення вимог статті 33 Закону України «Про оплату праці» оцінено судом, як намагання уникнути передбаченої законом відповідальності за виявлені порушення.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що інспекційне відвідування було проведено у день, який не передбачений наказом від 21 лютого 2019 року № 205-о, що в свою чергу свідчить про недотримання відповідачем встановлених законом вимог щодо його проведення.
Водночас, за позицією суду апеляційної інстанції, оскільки відповідачем фактично реалізовано його компетенцію на проведення перевірки та оформлення її результатів, оскаржуваний наказ Управління Держпраці у Вінницькій області щодо призначення перевірки та її проведення не є такими, що порушує права позивача.
При оцінці постанови № ВН 446/199/АВ/П/МГ- ФС від 14 березня 2019 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про помилковість висновку суду першої інстанції про наявність підстав для застосування до позивача штрафу.
Зокрема, за позицією суду апеляційної інстанції, даючи правову оцінку висновкам відповідача щодо порушення позивачем вимог Закону України "Про оплату праці", суд першої інстанції не дотримався вимог статті 2 КАС України.
Так, судом апеляційної інстанції зазначено, що з акту інспекційного відвідування не вбачається, яким чином розраховано, та на підставі чого (документи та правові норми) суму індексації - 54,62 грн. Також інспектором, що здійснював перевірку не зазначено, в якому саме періоді відбувався перегляд мінімальної заробітної плати, при цьому, місяць підвищення не вказує на факт наявності перегляду мінімальної заробітної плати у грудні 2017 року. За позицією суду, наведені обставини не обґрунтовані належним чином із посиланням на норми закону, документи та розрахунки.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що мінімальна заробітна плата у 2017 році діяла з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року і у грудні 2017 року не переглядалась. Разом з тим, ні з акту, ні з постанови не вбачається механізм вчиненого порушення та чому індексація мала бути нарахована саме у грудні 2017 року.
Водночас, за позицією суду апеляційної інстанції, твердження позивача про те, що індексацію за грудень 2017 року було проведено, підтверджується відповідним аудиторським звітом.
Також суд апеляційної інстанції не погодився з позицією суду першої інстанції про те, що позивач визнав факт порушення ним статті 33 Закону України «Про оплату праці», надіславши лист виx. № 452 від 11 березня 2019 року із додатками, у якому зазначено про усунення виявлених інспекційним заходом порушень та донарахування індексації заробітної плати працівникам», оскільки в даному випадку за результатом службового розслідування було встановлено, що бухгалтер помилково (повторно) здійснила нарахування індексації за грудень 2017 року.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржником зазначено, що аудиторський висновок на підставі якого прийнято оскаржувану постанову, проведено 19 липня 2019 року, рішення Вінницького окружного адміністративного суду ухвалено 25 липня 2019 року, водночас до ухвалення рішення по суті позивачем не повідомлялось про наявність аудиторського висновку.
На противагу висновку суду апеляційної інстанції про відсутність в акті інспекційного відвідування розрахунку сум індексації, з посиланням на норми закону, скаржник наголосив, що законодавством не визначені такі вимоги до акту інспекційного відвідування.
В касаційній скарзі відповідачем наведений розрахунок індексації, який також надався до суду першої інстанції.
За позицією скаржника, місяць підвищення посадових окладів липень 2017 року та приріст індексу споживчих цін для індексації -3,1 %. Стверджує, що сума індексації для кожного працівника складає -54,62 грн, яка мала бути врахована та виплачена у грудні 2017 року. Проте на момент інспекційного відвідування індексація 19 працівникам не проведена, про що свідчить розрахункова відомість за грудень 2017 року. Також іншим 8 працівникам посадові оклади у штатному розкладі станом на 01 липня 2017 року були встановлені у розмірі, що не підлягають індексації або підвищеному розміру посадового окладу у зв`язку із зміною індексу інфляції.
Відповідач вважає, що інспекторами праці вірно встановлено порушення, що знайшло своє підтвердження у висновках суду першої інстанції.
В свою чергу позивач вважає рішення суду апеляційної інстанції законним та обґрунтованим, таким, що прийнято з чітким дотриманням вимог матеріального та процесуального законодавства.
За позицією позивача, ні з акту, ні з постанови не вбачається механізм вчиненого порушення та чому індексація мала б бути нарахована саме у грудні 2017 року, що означає «місяць підвищення липень 2017 року» та на що це впливає. Також з акту інспекційного відвідування не вбачається, яким чином розраховано, та на підставі чого (документи та правові норми) суму індексації -54,62 грн. Позивач стверджує, що перелічені обставини не обґрунтовані належним чином із посиланням на норми закону, документи та розрахунки, що вказує на очевидну безпідставність та необґрунтованість висновків Акту інспекційного відвідування.
Позивач вважає саме акт джерелом доказової бази щодо вчинених порушень вимог трудового законодавства.
Також позивач наголошує на тому, що інспектор праці в акті інспекційного відвідування не посилається на порушення вимог інших законів та/ чи нормативних актів, а яким саме чином порушено вимоги статті 33 Закону України «Про оплату праці» з акту не вбачається.
Звертає увагу, що суд першої інстанції, мотивуючи свою відмову у задоволені позову, посилається на порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», чим замість відповідача визначає суть і механізм нібито вчиненого позивачем порушення вимог трудового законодавства.
Вважає, що суд першої інстанції всупереч принципам адміністративного судочинства зобов`язав відповідача надати додаткове обґрунтування висновків акту інспекційного відвідування, які в подальшому відобразив в своєму рішенні.
Водночас позивач наполягає на проведенні нарахування та виплати індексації заробітної плати усім працівникам за грудень 2017 року. Стверджує, що під час проведення інспекційного відвідування, інспектор праці виявила розрахункову відомість, у якій були відсутні дані про нарахування деяким працівникам індексації заробітної плати і більше не бажала нічого перевіряти. Виплата індексації заробітної плати за грудень 2017 року проводилась у два етапи, спочатку одним працівникам і пізніше іншим.
Також зазначає, що в порушення норм пунктів 19, 20 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26 квітня 2017 року № 295 ( далі також Порядок № 295) акт інспекційного відвідування від 22 лютого 2019 року складено не в останній день такого інспекційного відвідування, оскільки в наказі № 205-О від 21 лютого 2019 року вказано інспекційне відвідування провести 21 лютого 2019 року та 06 березня 2019 року.
Звертає увагу на неврахуванні судом першої інстанції звільнення ОСОБА_8 до грудня 2017 року , а також перебування у відпустці двох працівників ( ОСОБА_16 та ОСОБА_12 ).
Серед іншого, позивач покликається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.