ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/7875/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця»
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2022 (колегія суддів: Парусніков Ю.Б. - головуючий, Вечірко І.О., Верхогляд Т.А.)
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця»
до Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Дніпровська міська рада
про стягнення збитків
за участю:
позивача: Руденко С.А. (адвокат)
відповідача, третьої особи: Ярличенко І.В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» (далі - позивач) звернувшись з позовом просило стягнути з Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради (далі - відповідач) 4 207 906,51 грн збитків за пільгове перевезення пасажирів за період з 01.10.2018 по 31.12.2018.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем у спірний період надано послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян, але відповідач, який є розпорядником бюджетних коштів, не провів розрахунків за ці перевезення, внаслідок чого позивачу спричинені збитки у заявленому розмірі.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2021 (суддя Манько Г.В.), позов задоволено повністю.
2.2. Рішення суду мотивовано тим, що зобов`язання відповідача відшкодувати позивачу витрати, пов`язані з перевезенням окремих категорій громадян залізничним транспортом, виникли відповідно до вимог законодавства.
2.3. Оскарженою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2022 вище вказане рішення суду скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.
2.4. Свій висновок апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції не врахував, що на момент звернення з позовом у даній справі законодавство, яке просить застосувати позивач до спірних правовідносин втратило свою чинність та у 2018 році воно вже не регулювало спірні правовідносини. За цих обставин дійшов висновків про наявність правових підстав для скасування рішення місцевого господарського суду, та про відмову у позові.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
3.2. На обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на те, що оскаржувана постанова суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 904/94/19 та постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 917/1739/17. Також вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування підпункту «г» пункту 3 частини першої статті 91 Бюджетного кодексу України у подібних правовідносинах.
3.3. Відповідач та третя особа у відзивах на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування апеляційним судом норм чинного законодавства, зазначили про безпідставність доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просили залишити оскаржувану постанову суду без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
4. Мотивувальна частина
4.1. Апеляційний суд встановив, що листом від 08.08.2017 № Н-21/999 позивач звернувся до відповідача, у якому просив передбачити у бюджеті міста на 2018 рік кошти на компенсацію пільгового проїзду окремих категорій громадян у приміському сполученні у розмірі не менше 10 мільйонів гривень та вжити заходів щодо укладення на 2018 рік договору на компенсацію збитків за перевезення пільгової категорії пасажирів у приміському сполученні до введення в дію графіка руху на 2017 - 2018 роки.
4.2. Також встановлено, що бюджетом міста Дніпра на 2018 рік не передбачено фінансування на покриття збитків від перевезення пасажирів пільгової категорії залізничним транспортом, договору на компенсацію збитків за перевезення пільгової категорії пасажирів укладено не було.
4.3. За період жовтень - грудень 2018 року позивач надавав пільговий проїзд окремим категоріям громадян, які мають право на відповідні пільги при користуванні залізничним транспортом, у зв`язку із чим, як зазначив позивач, загальний розмір недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом зазначеної категорії громадян за ІV квартал 2018 року склав 4 207 906,51 грн.
4.4. Наполягаючи на задоволенні позову, позивач вказував, що всі станції, де було реалізовано залізничні квитки перебувають у безпосередній територіальній компетенції відповідача по відшкодуванню збитків за перевезення окремих категорій громадян залізничним транспортом.
4.5. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.6. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
4.7. Відтак згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 вказаного Кодексу підставами касаційного оскарження судових рішень є виключно неврахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
4.8. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення з підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України суд касаційної інстанції зазначає наступне.
4.9. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове, про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд керувався тим, що згідно з Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2017 з Бюджетного кодексу України була виключена норма щодо здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту.