ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/4307/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.,
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І. І.,
за участю представників сторін:
позивача - Алхімова Д. О.,
відповідача - Мохналь М. М.,
третьої особи - Зазуляк В. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 (судді: Кропивна Л. В. - головуючий, Буравльов С. І., Руденко М. А.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 (суддя Кирилюк Т. Ю.)
за позовом Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"
до Концерну "Техвоєнсервіс"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерство оборони України
про стягнення 5 481 637,93 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" (далі - ДП "Житомирський бронетанковий завод", Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Концерну "Техвоєнсервіс" (далі - Концерн, Відповідач) про стягнення 5 481 637,93 грн, з яких 4567827,96 грн інфляційних втрат та 913 809,97 грн 3% річних.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009 у справі № 13/127, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2009, повністю задоволено позов військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та в особі Державного підприємства "Житомирський ремонтно-механічний завод" (назву змінено на Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод") до Державного господарського об`єднання "Концерн "Техвоєнсервіс" про стягнення заборгованості. Стягнуто з Державного господарського об`єднання "Концерн "Техвоєнсервіс" на користь Державного підприємства "Житомирський ремонтно-механічний завод" 11 673 095,05 грн основного боргу за надані послуги та 583 993,33 грн пені.
Враховуючи невиконання Відповідачем грошового зобов`язання, розмір якого підтверджено судовим рішенням, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Концерну 4 567 827,96 грн інфляційних втрат та 913 809,97 грн 3% річних, нарахованих за період з 01.04.2016 по 31.03.2019.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021, позов задоволено частково. Стягнуто з Концерну "Техвоєнсервіс" на користь ДП "Житомирський бронетанковий завод" 869 245,00 грн - 3 % річних, 4 154 844,50 грн - інфляційних втрат. Відмовлено в іншій частині позову.
2.2. Зазначені судові рішення обґрунтовано тим, що факт наявності простроченого грошового зобов`язання встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили. При цьому надані Відповідачем документи (у тому числі лист слідчого від 31.05.2015, судове рішення про визнання Концерну потерпілою особою та вручення йому пам`ятки) не є належними доказами, що спростовують встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину і обов`язки Відповідача виконати свої грошові зобов`язання.
Разом з тим, суди дійшли висновку, що Позивачем було завищено інфляційні втрати та три відсотки річних, які він просив стягнути з Відповідача, оскільки пеня, що стягнута судовим рішенням у справі № 13/127, не змінює своєї правової природи та не трансформується в грошове зобов`язання на яке можливо здійснити нарахування відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
3.1. У касаційній скарзі Міністерство оборони України просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу передати на новий розгляд.
3.2. У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 203, 215, 235 Цивільного кодексу України, викладених в постановах від 27.01.2020 у справі №761/26815/17, від 27.03.2019 у справі № 903/439/18, від 29.03 2018 у справі № 923/333/16, від 04.03.2019 у справі № 642/4737/16-ц.
3.3. Крім того, обґрунтовуючи наявність підстав для подання вказаної скарги, заявник посилається на те, що апеляційним господарським судом було неналежним чином досліджено подані Відповідачем і Міністерство оборони України докази (щодо відсутності у Позивача будь-яких документів на підтвердження заборгованості Концерну), які мають значення для правильного вирішення спору.
3.4. 05.07.2022 від Позивача надійшов відзив на касаційну скаргу в якому ДП "Житомирський бронетанковий завод" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
4. Розгляд справи Верховним Судом
4.1. Ухвалою Верховного Суду від 22.02.2022 (у складі колегії суддів Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 у справі №910/4307/19 та призначено розгляд вказаної справи у судовому засіданні на 30.03.2022.
4.2. Водночас 30.03.2022 судовий розгляд справи № 910/4307/19 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду не відбувся з огляду на обставини, пов`язані з військовою агресією Російської Федерації, у тому числі введенням воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
4.3. Розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №29.3-02/926 від 19.05.2022 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/4307/19 у зв`язку з увільненням судді Міщенка І. С. від роботи у зв`язку із призовом на військову службу по мобілізації.
4.4. Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 19.05.2022 для розгляду касаційної скарги Міністерства оборони України у справі №910/4307/19 визначено колегію суддів у складі: Зуєв В. А. - головуючий, Берднік І. С., Суховий В. Г.
4.5. Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2022 (у складі колегії суддів Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.) прийнято до провадження справу №910/4307/19 за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.07.2022.
4.6. Ухвалою Верховного Суду від 06.07.2022 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги Міністерства оборони України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 у справі №910/4307/19 до 27.07.2022.
4.7. Ураховуючи наведене, а також з огляду на обставини, пов`язані з військовою агресією Російської Федерації, у тому числі введенням воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 і від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", справа розглядається у розумний строк.
5. Обставини, встановлені судами
5.1. Господарськими судами встановлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009 у справі № 13/127, яку залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2009, повністю задоволено позов військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та в особі Державного підприємства "Житомирський ремонтно-механічний завод" (назву змінено на Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод") до Державного господарського об`єднання Концерн "Техвоєнсервіс" про стягнення заборгованості. Стягнуто з Державного господарського об`єднання Концерн "Техвоєнсервіс" на користь Державного підприємства "Житомирський ремонтно-механічний завод" 11 673 095,05 грн основного боргу за надані послуги та 583 993,33 грн пені.
5.2. При цьому у постанові Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009 у справі № 13/127 було встановлено факт порушення господарського зобов`язання Відповідачем та наявність у нього грошової заборгованості перед Позивачем за договором № 225/К/112-06-9 від 11.08.2006 у сумі 11 673 095, 05 грн.
5.3. Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 26.10.2017 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документа - судового наказу у справі № 13/127.
5.4. Під час примусового виконання судового рішення на користь Позивача стягнуто 24018,60 грн.
5.5. Спір у справі виник у зв`язку з несплатою Відповідачем заборгованості за договором № 225/К/112-06-9 від 11.08.2006, розмір якої встановлено судовим рішенням та присуджено до стягнення з Концерну у примусовому порядку.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України у частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в решті заявлених вимог касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.
6.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.3. У якості підстави для подання касаційної скарги заявник посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 203, 215, 235 Цивільного кодексу України, викладених в постановах від 27.01.2020 у справі №761/26815/17, від 27.03.2019 у справі № 903/439/18, від 29.03 2018 у справі № 923/333/16, від 04.03.2019 у справі № 642/4737/16-ц.
6.4. Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
6.5. Отже, за змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
6.6. При цьому згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
6.7. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
6.8. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
6.9. У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.
6.10. Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
6.11. Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
6.12. Так, у справі № 761/26815/17 розглядались позовні вимоги про скасування рішення загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, обґрунтовані тим, що позивач у вказаній справі відповідно до договору дарування нежитлового приміщення є власником нежитлових приміщень першого поверху. Рішенням загальних зборів членів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку йому, як власнику зазначених нежитлових приміщень, підвищено плату за утримання та обслуговування житлово-будинкового комплексу за 1 кв. м загальної площі нежитлового приміщення. Таке підвищення плати обґрунтоване зростанням тарифів на електроенергію, воду та водовідведення, теплову енергію, зростання мінімальної заробітної плати. На дату прийняття цього рішення позивач не був членом об`єднання, проте таке рішення є обов`язковим для виконання позивачем в силу укладеного між ним та відповідачем у наведеній справі договору. Позивач зазначав, що для власників житлових приміщень, які становлять абсолютну більшість усіх приміщень зазначеного будинку, розмір плати на утримання та обслуговування житлово-будинкового комплексу з 2009 року та станом на день подання позову залишався незмінним. На думку позивача у наведеній справі, підвищення плати на утримання та обслуговування житлово-будинкового комплексу відповідачем було здійснено вибірково та суперечить вимогам Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" і Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869.