ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 911/964/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Київської області від 24.06.2021 (суддя Янюк О. С.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 (головуючий суддя Пашкіна С. А., судді Буравльов С. І., Сітайло Л. Г.)
у справі № 911/964/20
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях
до ОСОБА_1,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сігма Компанє",
про зобов`язання повернути об`єкт незавершеного будівництва,
(у судовому засіданні взяли участь: представник позивача - Котовський В. М., відповідач - Буша А. В.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - Фонд, позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, відповідач), в якій просить суд, з урахуванням заяви б/н б/д (вх. №197/21 від 06.01.2021) про уточнення позовних вимог, зобов`язати ОСОБА_1 повернути об`єкт незавершеного будівництва - "площадка РБЦ", що знаходиться за адресою: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Привокзальна, на користь держави в особі Фонду.
2. Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 11, 321, 509, 526, 610-611 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", аргументовані тим, що договір купівлі-продажу державного майна - об`єкта незавершеного будівництва, який продано на аукціоні, "площадка РБЦ" від 08.01.2003 №5-НБ-ЗД, укладений між позивачем та відповідачем, розірвано в судовому порядку, проте відповідач ухиляється від будь-яких дій щодо повернення об`єкта незавершеного будівництва до державної власності, що призводить до неможливості проведення подальшої приватизації даного об`єкта та до недоотримання державним бюджетом коштів від приватизації що, в свою чергу, порушує інтереси держави.
3. Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що 25.07.2001 між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сігма Компанє" (далі - третя особа, ТОВ "ТД "Сігма Компанє"), укладено договір про сумісну інвестиційну діяльність №2507/3. Оскільки розміщення інвестицій у будь-яких об`єктах визнається невід`ємним правом інвестора та охороняється законом, а також оскільки тільки інвестору належить право володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення, відповідач зазначає про відсутність можливості виконати вимоги позивача щодо передачі об`єкта незавершеного будівництва "площадка РБЦ" шляхом підписання акта приймання-передачі.
Короткий зміст судових рішень
4. Рішенням Господарського суду Київської області від 24.06.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022, позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути об`єкт незавершеного будівництва - "площадка -РБЦ", що знаходиться за адресою: 08300, Київська обл., м.Бориспіль, вул. Привокзальна, на користь держави в особі Фонду.
5. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що:
- договір купівлі-продажу державного майна від 08.01.2003 №5-НБ-ЗД розірвано в судовому порядку;
- відповідач у добровільному порядку, шляхом підписання акта приймання-передачі об`єкта приватизації, об`єкт незавершеного будівництва "площадка РБЦ" у державну власність не повернув;
- доводи відповідача та третьої особи про існування між ними інвестиційної діяльності на підставі договору від 25.07.2001 №2507/3, у зв`язку з чим відповідач не може передати у державну власність шляхом підписання акта приймання-передачі спірний об`єкт, ані спростовують, ані підтверджують в установленому порядку неможливість (ускладнення) виконання обов`язку в частині повернення відповідного майна, тоді як повернення приватизованого об`єкта, у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв`язку з невиконанням покупцем договірних зобов`язань, прямо передбачено спеціальним Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 24.06.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022, справу № 911/964/20 передати повністю на новий розгляд.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
7. У касаційній скарзі щодо питання застосування приписів статті 331 ЦК України скаржник посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду в справі № 914/2070/19.
8. Щодо питання застосування приписів статей 1, 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" скаржник посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду в справі № 916/4644/15.
9. В частині порядку та підстав розірвання господарських договорів (стаття 651 ЦК України, статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України)) скаржник посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 916/1684/18.
10. Скаржник зазначає, що суди не врахували укладений між відповідачем і третьою особою договір про сумісну інвестиційну діяльність від 25.07.2001 № 2507/3, на виконання умов якого, за твердженнями відповідача, об`єкт незавершеного будівництва добудований та введений в експлуатацію, а спірне майно за цим договором є спільним майном. Також скаржник посилається на неможливість виконання рішення суду про повернення майна, оскільки об`єкт незавершеного будівництва, що є предметом оренди, не існує, оскільки він був добудований, введений в експлуатацію та знаходить на балансі третьої особи.
Позиція інших учасників справи
11. Фонд подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Позивач зазначає, що суди в повному обсязі дослідили наявні в матеріалах справи докази та дійшли законного і обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. 08.01.2003 між Фондом як продавцем та громадянином України ОСОБА_1 як покупцем укладено договір №5-НБ-ЗД купівлі-продажу державного майна - об`єкта незавершеного будівництва, який продано на аукціоні (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупця об`єкт незавершеного будівництва - площадка РБЦ, яка знаходиться за адресою: 08300,Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна (далі - об`єкт незавершеного будівництва) на земельній ділянці, питання відведення, купівлі або довгострокової оренди якої вирішується покупцем самостійно з місцевими органами влади в порядку установленому чинним законодавством, і є об`єктом приватизації згідно з наказами Фонду державного майна України від 10.06.2002 №1004 і Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 21.06.2002 №5-27-1/22, а покупець зобов`язується прийняти цей об`єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначених у цьому договорі.
13. Передача об`єкта приватизації здійснюється продавцем покупцю в 5-денний термін після сплати повної вартості придбаного об`єкта. Передача об`єкта продавцем і прийняття об`єкта покупцем посвідчується актом прийому-передачі, який підписується сторонами (п.п. 3.1., 3.2. Договору).
14. Передача відповідачу об`єкта незавершеного будівництва відбулася 24.01.2003, що, в свою чергу, не заперечується відповідачем та підтверджується відповідним актом прийому-передачі.
15. Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.05.2017, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 28.05.2018 у справі №910/5717/17, позов Фонду задоволено повністю, розірвано Договір.
16. Ухвалюючи вказане рішення, Господарський суд м. Києва зазначив, що відповідач в порушення умов Договору, об`єкт продажу не добудував та не ввів в експлуатацію, не здійснив відповідні дії щодо переоформлення права забудовника на об`єкт приватизації, не забезпечив виконання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про неотримання позивачем очікуваного результату при укладенні договору, що є істотним порушення відповідачем умов Договору.
17. Відповідач у добровільному порядку, шляхом підписання акта приймання-передачі об`єкта приватизації, об`єкт незавершеного будівництва "площадка РБЦ" не передав.
18. Відповідач і третя особа, у своїх заявах по суті спору, зазначають про існування між ним інвестиційної діяльності на підставі договору від 25.07.2001 №2507/3, у зв`язку із чим відповідач не може передати у державну власність шляхом підписання акта приймання-передачі об`єкт незавершеного будівництва. На підтвердження зазначеного відповідач до матеріалів справи надав договір про сумісну інвестиційну діяльність від 26.07.2010 №2507/3.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
19. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
20. Судові рішення у справі оскаржуються відповідачем з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
21. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішень не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм права в подібних правовідносинах (пункти 7-9 цієї постанови).
22. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
23. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
24. Разом з тим на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).