ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2022 року
м. Київ
справа №0840/2873/18
адміністративне провадження № К/9901/11187/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів - Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року (суддя Бойченко Ю.П.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року (колегія суддів: Добродняк І.Ю., Бишевська Н.А., Семененко Я.В.) у справі № 0840/2873/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 25 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.06.2018 № 65;
- зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку із настанням інвалідності IIІ групи, внаслідок травми, поранення, контузії та захворювання, пов`язаних з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 у розмірі 112000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.11.2017 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності. Оскільки інвалідність настала як наслідок виконання позивачем обов`язків військової служби, то позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У встановленому законодавством порядку позивач звернувся через уповноважений орган до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, проте, рішенням Міністерство оборони України позивачу безпідставно та необґрунтовано відмовило у нарахуванні та виплаті відповідної допомоги.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.10.2018, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач проходив строкову військову службу, інвалідність йому встановлена 08.11.2017, а тому відповідно до частини 6 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" граничний термін отримання інвалідності, яка б давала підстави для виплати позивачу допомоги у разі інвалідності, сплинув після закінчення трьох місяців з моменту звільнення зі служби, що вказує на відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу зазначеної допомоги. Також зміна групи інвалідності відбулася після спливу дворічного строку після її первинного встановлення.
Ухвалою Верховного Суду від 25.04.2019 відкрито касаційне провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу, в тому числі в складі діючої армії в період бойових дій з 17.11.1987 по 12.08.1988 при виконанні інтернаціонального обов`язку у Демократичній Республіці Афганістан, що підтверджується довідкою Гуляйпільського районного військового комісаріату №10 від 24.01.2018.
Згідно Висновку спеціаліста Запорізького обласного бюро судмедекспертизи № 49 від 26.10.2015, при огляді позивача виявлено рубці на голові та на лівій нижній кінцівці. Давність виникнення рубців понад 15 років; рубці не виключають можливості спричинення поранень в серпні 1987 року при участі позивача в бойових діях на території Афганістану.
Відповідно до Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 30.10.2015 № 4039 позивач має мінно-вибухову травму, осколкові поранення голови та лівої ноги, наслідком яких стали МВТ, ЗЧМТ (контузія головного мозку) та рубці.
За висновком комісії травма, поранення (контузія), захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
08.11.2017 комісією МСЕК ОСОБА_1 безстроково встановлено IІI групу інвалідності у зв`язку з травмою, пораненням (контузією) і захворюванням, пов`язаним із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що підтверджується копіює довідки серії АВ № 0840037.
29.11.2017 позивач отримав посвідчення інваліда ІІІ групи серії НОМЕР_1 , яке підтверджує право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького обласного військового комісаріату з заявою про направлення до Міністерства оборони України його особистих документів для прийняття рішення щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 925 від 25.12.2013.
Міноборони України прийняло рішення, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №65 від 22.06.2018 (пункт 25), відповідно до якого, ОСОБА_1 не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з пп. 6 п. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також пп. 3 п. 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим зі строкової служби, якщо інвалідність настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що позивач має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги як інвалід ІІІ групи, інвалідність якого пов`язана з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (надалі - Закон №2232-XII), виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.