ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 640/11937/21
адміністративне провадження № К/9901/44295/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2021 (головуючий суддя - І.П. Васильченко)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021 (головуючий суддя - Я.М. Василенко, судді - О.М. Ганечко, В.В. Кузьменко)
у справі № 640/11937/21
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора
про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 1 200 350 грн 52 коп.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2021, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021, закрито провадження у справі № 640/11937/21.
3. При прийнятті рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в межах справи № 640/408/20 вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що і в даній справі.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
4. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги позивач вказує, що на порушення вимог частини сьомої статті 235 Кодексу законів про працю України, а також принципу обов`язковості судового рішення, відповідач до цього часу не виконав рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2020 у справі № 640/408/20, оскільки видав наказ про поновлення позивача на роботі, але фактичного допуску позивача, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків не відбулось.
Позивач зазначає про безпідставність твердження судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги у цій справі спрямовані на перегляд судового рішення у справі № 640/408/20, оскільки позивач подав позов про стягнення середнього заробітку у зв`язку з невиконанням рішення суду, що набрало законної сили та застосування коефіцієнту підвищення, що не було предметом розгляду ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанцій.
Позиція інших учасників справи
5. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами касаційної скарги позивача не погоджується. Зазначає, що судами правильно встановлено обставини справи та ухвалено законні і обґрунтовані судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рух касаційної скарги
6. Ухвалою Верховного Суду від 22.12.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
7. Ухвалою Верховного Суду від 26.07.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Нормативне врегулювання
8. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
9. За змістом статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
10. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
11. Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі № 11-257заі18 тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
12. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
13. Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України є одночасна сукупність наступних умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
Оцінка Верховного Суду
14. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.
15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2020 у справі № 640/408/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування наказу та рішення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення кадрової комісії № 2 Генеральної прокуратури України від 10.12.2019 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 21.12.2019 № 2116ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві (з місцем постійної дислокації у місті Києві) управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві (з місцем постійної дислокації у місті Києві) управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 25.12.2019. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.12.2019 по 24.12.2020 у розмірі 374 622 грн 50 коп без урахування обов`язкових відрахувань. В решті позовних вимог відмовлено. Вказане рішення залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021.