ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2022 року
м. Київ
справа №240/9634/19
адміністративне провадження № К/9901/15447/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Тацій Л.В., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 240/9634/19
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року (прийняту у складі головуючої судді Чернової Г.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Сушка О.О., суддів: Мацького Є.М., Залімського І.Г.)
у с т а н о в и в :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка призвела до не нарахування та не виплати з 17 липня 2018 року йому підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення в розмірі визначеному статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов`язати відповідача провести з 17 липня 2018 року нарахування та виплату йому підвищення до пенсії як не працюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення в розмірі визначеному статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що він є непрацюючим пенсіонером, має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає в м. Олевськ Житомирської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесений до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме до зони посиленого радіоактивного забруднення. Враховуючи зміст рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 позивач вважає, що він має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії відповідно до норм статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), у розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 із 17 липня 2018 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
3. Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що місто Олевськ Житомирської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а також з того, що рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 відновлено дію статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року, а тому позивач має право на отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, що проживає на території зони радіоактивного забруднення - зони гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам.
Судами зазначено, що дана справа є типовою щодо зразкової справи № 240/4937/18 (Пз/9901/55/18), предметом якої були правовідносини, які виникли при застосуванні положень статті 39 Закону № 796-ХІІ після прийняття Конституційним Судом України рішення від 17.07.2018 №6-р/2018.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. 29 квітня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ПФУ в Житомирській області.
Скаржник просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що позов подано поза межами строку визначеного частиною першою та другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ), у зв`язку з чим позовні вимоги щодо здійснення перерахунку за минулий час, починаючи з 17 липня 2018 року, задоволенню не підлягають.
Також відповідач зазначив, що оскільки м. Олевськ віднесено до зони посиленого радіоактивного контролю, позивач не має права на отримання передбаченої статтею 39 Закону № 796-XII доплати непрацюючим пенсіонерам за проживання на території радіоактивного забруднення.
5. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 квітня 2021 року визначено склад колегії суддів: Желєзний І.В. (головуючий суддя), Берназюк Я.О., Мороз Л.Л.
На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 13.12.2021 № 2261/0/78-21, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Желєзного І.В., що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Бевзенко В.М., суддів Шарапи В.М., Стародуба О.П.
На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 02.05.2022 № 509/0/78-22, у зв`язку з виведенням судді Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді Бевзенка В.М. зі складу судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, що унеможливлює його участь у розгляді судових справ, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
Позивач відзиву на касаційну скаргу не надавав.
Верховний Суд ухвалою від 26 липня 2022 року прийняв до провадження зазначену касаційну скаргу та призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 27 липня 2022 року.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є пенсіонером, має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується відповідним посвідченням, і проживає у зоні гарантованого добровільного відселення.
Звернувшись до ГУ ПФУ в Житомирській області щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, отримав відповідь від 22 березня 2019 року про те, що з 01 липня 2015 року по час надання відповіді щомісячне підвищення до пенсії не нараховується і не виплачується.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати з 17 липня 2018 року підвищення до пенсії, як не працюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, позивач звернувся до суду.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється у частині застосування норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015, передбачала: «Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
9. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.».
10. 28 грудня 2014 року прийнято Закон України № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), який набрав чинності 01 січня 2015 року та підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону № 796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.
11. 01 січня 2016 року набрав чинності Закон № 987-VIII, яким до Закону № 796-ХІІ включено статтю 39 такого змісту: «Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України».
12. Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
За змістом частин другої і третьої статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.