ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 520/2922/19
адміністративне провадження № К/9901/39046/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у складі головуючого судді Зінченка А.В. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року у складі колегії суддів: Рєзнікової С.С., Мельнікової Л.В., Бегунца А.О. у справі № 520/2922/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій та вимоги,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, контролюючий орган, податковий орган), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.03.2019 № 0002251305, № 0002261305, № 0002271305, від 11.07.2019 №0006031305; рішення про застосування штрафних санкцій від 07.03.2019 №0002191305, №0002201305, №0002211305, №0002221305, №0002231305; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.03.2019 № Ф-0000021305; скасувати податкову вимогу від 01.04.2019 № 33341-56 на суму 7 369 378,12 грн.
Справа неодноразово розглядалася судами попередніх інстанцій.
Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2019, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ОСОБА_1 в охоплений перевіркою період провадив діяльність, пов`язану із будівництвом за рахунок власних та залучених у інших осіб коштів житлових будинків, у тому числі багатоквартирних, та здійснював продаж зазначених будинків та (або) квартир іншим особам для задоволення їх соціальних потреб і отримання прибутку, що є свідченням того, що відповідна діяльність позивача для цілей оподаткування має кваліфікуватися як підприємницька.
Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.12.2020 скасовано судові рішення та справу направлено на новий розгляд, у зв`язку з тим, що суди не дослідили жодні докази щодо формування позивачем витрат, пов`язаних із провадженням підприємницької діяльності щодо продажу нерухомості, а також не надали оцінки доводам щодо проведення не повного розрахунку за укладеними договорами відчуження об`єктів нерухомості та не з`ясували, чи впливають такі обставини на визначення суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за спірними актами індивідуальної дії. Поза межами судового дослідження та перевірки також залишились доводи позивача щодо включення до складу доходу вартості майна в сумі 786 412,00 грн, переданого за договором про задоволення вимог заставодержателя від 08.08.2016 № 699, яке надавалось позивачем на погашення отриманої позики за цивільно-правовою угодою, що спростовує, на думку останнього, отримання доходу за такою операцією.
Під час нового розгляду справи рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2021, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2021, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано складені ГУ ДПС у Харківській області щодо ОСОБА_1 : рішення про застосування штрафних санкцій від 07.03.2019 №0002191305, №0002201305, №0002211305, №0002221305 і №0002231305; податкові повідомлення-рішення від 07.03.2019 №0002241305, №0002251305, №0002261305, №0002271305 і від 11.07.2019 №0006031305; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.03.2019 №Ф-0000021305.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 9605,00 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що контролюючим органом не правильно визначено базу оподаткування, всупереч пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до необґрунтованих висновків акта перевірки, які, у свою чергу, слугували підставою для прийняття оскаржуваних рішень.
Відповідачем не вірно визначено об`єкт оподаткування позивача як чистий оподатковуваний дохід без урахування різниці між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи, що призвело до неправильного визначення та безпідставного нарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску, військового збору.
Також податковим органом при формуванні висновків акта перевірки не встановлено, що є в даному випадку операцією з першого постачання житла з урахуванням перевірки тієї обставини, чи залучалася позивачем для будівництва об`єктів житлової нерухомості підрядна організація, що призвело до безпідставного та незаконного нарахування позивачу зобов`язань зі сплати податку на додану вартість.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ГУ ДПС у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів із сум доходів від здійснення діяльності, пов`язаної з будівництвом та продажем об`єктів нерухомого майна за період з 01.01.2013 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 08.02.2019 № 350/20-40-13-05-08/ 2556313211 .
Згідно з висновками акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем:
- статті 58 та частини шостої статті 128 Господарського кодексу України в частині здійснення господарської діяльності без державної реєстрації фізичної особи-підприємця та незабезпечення ведення обліку результатів підприємницької діяльності;
- статті 18 Закону України від 15.05.2003 № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в частині неподання державному реєстратору документів для державної реєстрації фізичної особи-підприємця;
- підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, пункту 177.5, пункту 177.11 статті 177 ПК України в частині неподання декларацій про майновий стан і доходи за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки;
- пункту 177.10 статті 177 ПК України в частині неведення платником податків ОСОБА_1 . Книги обліку доходів і витрат;
- підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, пунктів 177.1, 177.2 статті 177 ПК України в частині заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2013 по 31.12.2017 у загальній сумі 2 110 303,98 грн, у тому числі за 2013 рік - 52 079,60 грн, за 2014 рік - 521 499,36 грн, за 2015 рік - 165 443,80 грн, за 2016 рік - 426 565,44 грн та за 2017 - 944 715,78 грн;
- абзацу 4 пункту 2 статті 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (зі змінами та доповненнями) в частині неподання звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки;
- пункту 2 частини першої статті 7, статті 8, частини восьмої статті 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (зі змінами та доповненнями) в частині заниження бази нарахування єдиного внеску, внаслідок чого донараховано єдиний внесок в загальній сумі 102 714,26 грн, у тому числі за 2013 рік - 6766,15 грн, за 2014 рік - 36 603,29 грн, за 2015 рік - 8128,82 грн, за 2016 рік - 15 554,00 грн, за 2017 рік - 35 662,00 грн;
- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України в частині заниження податкового зобов`язання з військового збору у періоді з 01.01.2015 по 31.12.2017 на суму 114 333,82 грн, у тому числі за 2015 рік - 12 453,96 грн, за 2016 рік - 23 153,55 грн та за 2017 рік - 78 726,31 грн;
- пункту 181.1 статті 181, пункту 183.4 статті 183, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 пункту 188.1 статті 188, пункту 200.1 статті 200 ПК України в частині заниження податку на додану вартість за період з 01.01.2014 по 31.12.2017 у загальній сумі 2 139 413,00 грн.
Висновки відповідача про порушення наведених норм ґрунтуються на тому, що ОСОБА_1 у період з 01.01.2013 по 31.12.2017 провадив господарську діяльність, що полягала у будівництві та наступному продажу об`єктів нерухомого майна, доходи від якої не були включені до загального річного оподатковуваного доходу, та з яких не був утриманий податок на доходи фізичних осіб.
Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, протягом указаного періоду позивачем за нотаріально посвідченими угодами купівлі-продажу квартир реалізовано населенню квартири на загальну суму 11 004 763,00 грн, у тому числі за 2013 рік - 307 700,00 грн, за 2014 рік - 3 074 808,00 грн, за 2015 рік - 830 264,00 грн, за 2016 рік - 1 543 570,00 грн, та за 2017 рік - 5 248 421,00 грн.
ОСОБА_1 виступав замовником будівництва вказаних об`єктів нерухомості, розміщених на земельних ділянках з цільовим призначенням «будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд», придбаних останнім на підставі договорів купівлі-продажу.
Беручи до уваги обсяги побудованих житлових та багатоквартирних житлових будинків, реалізованих об`єктів нерухомості (квартир), систематичний характер такої діяльності, контролюючий орган в акті перевірки дійшов висновку про здійснення позивачем підприємницької діяльності без реєстрації фізичною особою-підприємцем.
Крім того встановивши, що сума від здійснення операцій з постачання квартир у 2013, 2014, 2016, 2017 році перевищила 300 000,00 грн, контролюючий орган дійшов висновку, що позивач набув статусу платника податку на додану вартість, у зв`язку з чим операції з постачання об`єктів нерухомості підлягали оподаткуванню податком на додану вартість.
На підставі акта перевірки відповідач прийняв спірні індивідуальні акти, а саме:
- рішення про застосування штрафних санкцій від 07.03.2019 № 0002201305, №0002211305, № 0002221305, № 0002231305 за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», за 2014, 2015, 2016, 2017 роки у розмірі 170,00 грн за кожен рік;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та донараховано 102 714,26 грн єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;
- податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.03.2019 №0002241305 про сплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, а також штрафних санкцій у розмірі 850,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.03.2019 № 0002251305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 2 637 879,97 грн, зокрема за податковими зобов`язаннями - 2 110 303,98 грн, за штрафними санкціями - 527 575,99 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 07.03.2019 № 0002261305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 142 917,28 грн, зокрема за податковими зобов`язаннями - 114 333,82 грн, за штрафними санкціями - 28 583,46 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 07.03.2019 № 0002271305 про збільшення податку на додану вартість у розмірі 2 674 266,25 грн, зокрема за податковими зобов`язаннями - 2 139 413,00 грн, за штрафними санкціями - 534 853,25 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 11.07.2019 № 0006031305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 15 492,96 грн, зокрема за податковими зобов`язаннями - 12 393,57 грн, за штрафними санкціями - 3 098,39 грн;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.03.2019 № Ф-0000021305 на суму 102 714,26 грн;
- податкову вимогу від 01.04.2019 № 33341-56 на суму 7 369 378,12 грн.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Не погодившись із судовими рішеннями, ГУ ДПС у Харківській області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме неправильне застосування судами попередніх інстанцій пункту 167.2 статті 167 ПК України без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 13.03.2018 у справі № 826/13138/15, від 09.12.2020 у справі № № 520/2922/19; абзацу 1 пункту 44.6 статті 44 ПК України - без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 06.08.2019 у справі № 160/8441/18, від 29.05.2020 у справі №826/27811/15, від 22.06.2020 у справі № 520/4539/19; підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 ПК України - без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 06.11.2020 у справі № 826/6329/16.
Крім того, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилися доводи щодо обставин вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 Кримінального кодексу України (кримінальне провадження від 31.08.2018 у справі № 32018220000000176), який з метою звільнення від кримінальної відповідальності у грудні 2019 року відшкодував у повному обсязі завдані державі збитки, донараховані на підставі висновків акта перевірки від 08.02.2019 № 350/20-40-13-05-08/ 2556313211 .
У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, натомість доводи відповідача є хибними та не ґрунтуються на матеріалах справи, у зв`язку з цим відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Предметом спору у цій справі є оподаткування доходу фізичної особи, отриманого внаслідок продажу нерухомого майна у період з 01.01.2013 по 31.12.2017, сплата військового збору з отриманого доходу від продажу зазначеного майна, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податку на додану вартість із операцій з продажу нерухомого майна, а також декларування доходу, отриманого від продажу нерухомого майна.
Оподаткування доходу фізичних осіб врегульовано нормами розділу IV ПК України.
Так, відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.