ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2022 року
м. Київ
справа № 819/355/18
касаційне провадження № К/9901/56997/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Фермерського господарства «Золотий Жайвір» (далі - Господарство) на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.05.2018 (суддя Мартиць О.І.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2018 (головуючий суддя - Попко Я.С., судді - Онишкевич Т.В., Хобор Р.Б.) у справі за позовом Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - Управління) до Фермерського господарства «Золотий Жайвір» про зупинення видаткових операцій,
У С Т А Н О В И В:
Управління у лютому 2018 року звернулось до суду із позовом до Господарства, у якому просило накласти арешт на кошти на рахунках Господарства шляхом зупинення видаткових операцій Господарства на рахунках та інших фінансових установах (крім операцій з виплати заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу).
На обґрунтування зазначених позовних вимог Управління послалося на те, що ФОП Господарство не допустило перевіряючих до проведення документальної планової виїзної перевірки, призначеної згідно наказів Управління від 12.07.2017 № 1238, від 09.08.2017 № 1466, від 27.10.2017 № 2150, від 15.11.2017 № 2273 та від 04.01.2018 № 17.
Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 04.05.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2018, позов задовольнив повністю: зупинив видаткові операції Господарства шляхом накладення арешту на кошти платника податків на рахунках у банках та інших фінансових установах, крім операцій з виплати заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що Господарство протиправно відмовило у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки документальної планової виїзної перевірки за наявності у контролюючого органу законних підстав для її проведення.
Господарство оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 07.08.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що: наказ Управління від 04.01.2018 № 17 був оскаржений у судовому порядку (справа № 819/412/18); на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень накази Управління від 27.10.2017 № 2150 та від 15.11.2017 № 2273 були визнані протиправними та скасовані постановами Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 у справі № 819/2081/17 та від 19.06.2018 у справі № 819/101/18; до Плану-графіку проведення планових документальних перевірок платників податків на 2018 рік, який був розміщений 22.12.2017 на офіційному веб-сайті ДФС України, Господарство включене не було; у наказах про проведення документальної планової виїзної перевірки Господарства всупереч вимогам пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України не зазначено підстав для проведення перевірки, а також місця проведення такої перевірки; відповідно до положень абзацу 2 пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України контролюючий орган має право на проведення документальної планової виїзної перевірки платника податків виключно у випадку, коли платнику платків не пізніше, ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки було вручено під розписку або ж надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення такої перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку перевірки, чого Управлінням дотримано не було.
У відзиві на касаційну скаргу Управління просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав того, що: наказ Управління від 12.07.2017 № 1238 в судовому засіданні не оскаржувався і є чинним; Управлінням 16.08.2017 було прийняте рішення від 16.08.2017 № 5017/10/19-00-14-01-13/11537 про застосування умовного адміністративного арешту майна Господарства, обґрунтованість якого підтверджена постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.08.2017 у справі № 819/1357/17, яка набрала законної сили; посадові особи Управління неодноразово здійснювали виїзд на адресу Господарства з метою вручення керівнику Господарства копії наказу та ознайомлення з направленнями на перевірку, проте керівник Господарства відмовлявся від їх отримання.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.07.2022 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 26.07.2022.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Управлінням на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України були прийняті накази № 1238, № 1466, № 2150, № 2273, № 17 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки» щодо проведення документальної планової виїзної перевірки Господарства за період з 01.04.2014 по 31.03.2017 тривалістю десять календарних днів. Початком проведення такої перевірки згідно вказаних наказів було визначено 31.07.2017, 10.08.2017, 31.10.2017, 04.12.2017 та 15.01.2018 відповідно.
На підставі зазначених наказів та направлень на перевірку фахівцями контролюючого органу були здійснені виїзди на документальну планову виїзну перевірку Господарства, за результатами яких були складені: акт неможливості проведення планової виїзної перевірки Господарства у зв`язку з відсутністю посадових осіб за юридичною адресою від 31.07.2017 № 5053/19-00-14-01/35578504; акт відмови від отримання наказу та ознайомлення з направленнями на перевірку Господарства від 10.08.2017 № 5220/19-00-14-01/35578504 та акт відмови від допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки Господарства від 10.08.2017№ 5219/19-00-14-01/35578504; акт невстановлення місцезнаходження платника податків від 31.10.2017 № 6842/19-00-14-01/35578504; акт щодо встановлення місцезнаходження платника податків від 04.12.2017 № 7423/19-00-14-01/35578504; акт щодо встановлення місцезнаходження платника податків від 15.01.2018 № 187/19-00-14-01/35578504; акт відмови від отримання наказу та ознайомлення з направленнями на перевірку Господарства від 21.02.2018 № 1024/19-00-14-01/35578504 та акт відмови від допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки Господарства від 21.02.2018 № 1050/19-00-14-01/35578504.
Також, Управлінням було прийняте рішення від 16.08.2017 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків - Господарства, обгрунтованість якого підтверджена постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.08.2017 у справі № 819/1357/17, яка набрала законної сили.
З огляду на не допуск фахівців контролюючого органу до проведення документальної планової виїзної перевірки, Управління звернулось до суду із даним позовом.
Підпунктами 20.1.31, 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що контролюючі органи мають право: звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень; звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України.
За визначенням, наведеним у пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.
Згідно з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.