ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 1540/3642/18
адміністративне провадження № К/9901/8945/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Рибачука А.І., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в касаційній інстанції адміністративну справу № 1540/3642/18
за позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 (суддя Катаєва Е.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2019 (головуючий суддя Турецька І.О., судді: Стас Л.В., Шеметенко Л.П.),
ВСТАНОВИВ:
В липні 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одеса (далі також - відповідач, Управління), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління №831278 від 02.04.2018 про відмову йому, як судді у відставці, у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням доплати за почесне звання "Заслужений юрист України";
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо перерахунку та виплати щомісячно довічного грошового утримання з урахуванням почесної нагороди "Заслужений юрист України" в розмірі 15% посадового окладу згідно довідки Апеляційного суду, починаючи з моменту звернення -28.03.2018;
- зобов`язати відповідача перерахувати та виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання з урахуванням почесної нагороди "Заслужений юрист України" у розмірі 15% посадового окладу згідно довідки Апеляційного суду, починаючи з моменту звернення - 28.03.2018 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період роботи суддею Апеляційного суду Одеської області Указом Президента України №696/2006 від 19.08.2006 йому було присвоєно звання "Заслужений юрист України" та виплачувалась надбавка у розмірі 15% посадового окладу відповідно до п. "в" ч. 3 Постанови КМУ№2288 від 13.12.1999 та наказу голови Апеляційного суду Одеської області № 124-е від 18.09.2006. Отримавши довідку Апеляційного суду Одеської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням доплати за почесне звання "Заслужений юрист України", позивач звернувся до Управління із заявою про перерахунок його утримання, з урахуванням доплати за вказане почесне звання, однак, відповідач протиправно відмовив у здійсненні такого перерахунку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з квітня 1976 року по червень 1982 року працював народним суддею Великомихайлівського районного народного суду Одеської області, з червня 1982 року по вересень 1986 року - народним суддею Овідіопольського районного народного суду Одеської області, з липня 1983 року по вересень 1986 року обіймав також посаду голови суду, з вересня 1986 року - суддею Апеляційного суду Одеської області.
15 травня 1997 року обраний безстроково суддею Одеського обласного суду (Апеляційний суд Одеської області).
Указом Президента України №696/2006 від 19 серпня 2006 року позивачу присвоєно звання "Заслужений юрист України".
Наказом голови Апеляційного суду Одеської області №124-ос від 18 вересня 2006 року, з 19 серпня 2006 року позивачу була встановлена надбавка за почесне звання "Заслужений юрист України" у розмірі 15 відсотків його посадового окладу відповідно до постанови КМУ від 13.12.1999 року №2288.
Згідно з архівними відомостями по заробітній платі ОСОБА_1, вказану надбавку він отримував у період з 19 серпня 2006 року по 31 грудня 2011 року.
Рішенням Вищої Ради Юстиції № 301/0/15-13 від 16 травня 2013 року до Верховної Ради України внесено подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.
Постановою Верховної Ради України №313-VII від 23 травня 2013 року ОСОБА_1 звільнений з посади судді Апеляційного суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.
15 березня 2018 року позивач отримав довідку Апеляційного суду Одеської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за вихід.№154, в якій зазначено, що станом на 15.03.2018 розмір його суддівської винагороди, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці склав 35786,00 грн, у тому числі щомісячна доплата за почесне звання "Заслужений юрист України" у розмірі 2640,00 грн.
ОСОБА_1 звернувся до Управління із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі вказаної довідки Апеляційного суду Одеської області.
Відповідач рішенням №831278 від 02 квітня 2018 року у здійснені такого перерахунку відмовив.
У рішенні зазначено, що згідно із ст. 133 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" №2453-VI від 07.07.2010 та ст. 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат: за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в судді; науковий ступінь; за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. При цьому врахування при обчисленні довічного грошового утримання судді у відставці в суддівську винагороду інших виплат, окрім зазначених, чинним законодавством не передбачено. Таким чином, щомісячна доплата за почесне звання "Заслужений юрист України" не може бути врахована для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що законодавство, чинне на момент виходу позивача у відставку, не передбачало врахування у склад суддівської винагороди щомісячної доплати за почесне звання "Заслужений юрист України", а відтак підстави для проведення перерахунку довічного грошового утримання позивача з урахуванням такого звання відсутні.
Не погодившись з судовими рішеннями, вважаючи їх такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням фактичних обставин справи, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі зазначено, що суди першої та апеляційної інстанцій, приймаючи рішення у цій справі, не надали належної оцінки основному аргументу позову, який ґрунтується на положеннях Конституції України, зокрема, щодо неможливості звуження прав суддів у відставці на належне соціальне забезпечення, оскільки матеріальне забезпечення суддів у відставці не відповідає матеріальному забезпеченню діючих суддів.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог такої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.126 Конституції України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у ч.1 ст.126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься суддівська винагорода та щомісячне довічне грошове утримання.
Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування.
Відповідно до п.14 ч.1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України.