ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2022 року
м. Київ
справа №727/399/17
адміністративне провадження № К/9901/67987/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в касаційній інстанції адміністративну справу № 727/399/17
за позовом Колективного проектно-кошторисного бюро побуту до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, треті особи: Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_8 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року (головуючий суддя Моніч Б.С., судді: Охрімчук І.Г., Капустинський М.М.),
ВСТАНОВИВ:
В січні 2017 року Колективне проектно-кошторисне бюро побуту (далі також - позивач) звернулось до суду з позовом до виконавчого комітету Чернівецької міської ради (далі також - відповідач), треті особи: Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення 25 засідання виконавчого комітету Чернівецької міської ради №832/25 від 28 грудня 2016 року "Про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 ".
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне рішення прийнято виконавчим комітетом Чернівецької міської ради з численними порушеннями норм чинного законодавства та без дотримання принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 липня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення 25 засідання виконавчого комітету Чернівецької міської ради №832/25 від 28 грудня 2016 року "Про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1".
Судами встановлено, що 11 серпня 2015 року Управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради було надано Колективному проектно-кошторисному бюро містобудівні умови та обмеження №1075/15 від 11 серпня 2015 року забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 .
30 жовтня 2016 року до виконавчого комітету Чернівецької міської ради надійшла електронна петиція "Про заборону будівництва багатоповерхового будинку в центрі міста на місці спортивного майданчика по АДРЕСА_1 ".
28 грудня 2016 року виконавчим комітетом Чернівецької міської ради прийнято рішення №832/25 "Про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 ".
Зазначене рішення прийнято відповідно до статей 31, 52, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про охорону культурної спадщини", Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, який затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011р. №109 чинним на момент прийняття рішення.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення про скасування містобудівних умов та обмежень є законним, прийнято на підставі наданих відповідачу повноважень та є обґрунтованим, а підстав для його скасування судом не встановлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд прийшов до висновку, що виконавчий комітет Чернівецької міської ради, не маючи повноважень здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, протиправно скасував рішення про надання містобудівних умов та обмежень.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, третя особа ОСОБА_8 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ОСОБА_8 наголошує на тому, що, скасовуючи містобудівні умови та обмеження, виконавчий комітет Чернівецької міської ради діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України, зокрема, ст.52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", в якій прямо вказано, що виконавчий комітет має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог такої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке просить залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Відповідно до статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.
Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.
Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.
Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:
1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;
2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;
3) затвердження проектної документації;
4) виконання підготовчих та будівельних робіт;
5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;
6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
Основними ж складовими вихідних даних, у розумінні частини першої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" є:
1) містобудівні умови та обмеження;
2) технічні умови;
3) завдання на проектування.
За визначенням, наведеним у пункті 8 частини першої статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
За змістом частин другої, третьої четвертої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.
Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:
1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;
2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;
3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Наведеним законодавчим приписам кореспондує частина четверта статті 33 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", якою встановлено, що розміщення об`єктів будівництва на території населених пунктів та за їх межами під час комплексної забудови території здійснюється виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, районною державною адміністрацією відповідно до їх повноважень шляхом надання містобудівних умов та обмежень або видачі будівельного паспорта відповідно до містобудівної документації у порядку, передбаченому цим Законом.
Органи, що здійснюють управління у сфері містобудівної діяльності, архітектурно-будівельного контролю та нагляду, визначені статтею 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", частинами першою, другою якої встановлено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування.
До уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України "Про архітектурну діяльність". Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (частина третя цієї ж статті).
За змістом статті 13 Закону України "Про архітектурну діяльність", до якої відсилає стаття 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", до уповноважених органів містобудування та архітектури належать, в тому числі, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні".