ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2022 року
м. Київ
справа № 640/9861/20
адміністративне провадження № К/990/1665/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 червня 2021 року (головуючий суддя Пліш М.А., судді - Большакова О.О., Гінда О.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2021 року (головуючий суддя Бужак Н.П., судді - Грибан І.О., Костюк Л.О.) у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Державної податкової служби України, Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У травні 2020 року Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (далі - ПАТ «Укрнафта») звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС України), Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Центральне МУ ДПС по роботі з ВПП), яке є правонаступником Офісу великих платників податків ДПС (далі - Офіс ВПП ДПС), в якому просило визнати нечинними рішення ДПС України №6013/6/99-00-08-05-05-06 від 17 лютого 2020 року «Про продовження строку розгляду скарги» з 21 лютого 2020 року; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (форма "Ш") Офісу ВПП ДПС від 15 січня 2020 року: № 0000094503, яким на підставі статті 126 ПК України за затримку на 26 календарних днів сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 62025,20 грн застосовано штраф у розмірі 10% на суму 6202,52 грн та № 0000084503, яким на підставі статті 126 ПК України за затримку на 165, 164, 166, 149, 147, 148, 135, 143, 120, 133, 130, 138, 134, 119, 144, 131, 123, 139, 129, 129, 123 календарних днів сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 651546850,05 грн застосовано штраф у розмірі 20% на суму 130309370,01 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2021 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення (форма «Ш») від 15 січня 2020 року №0000094503 та №0000084503. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Cтягнуто на користь ПАТ «Укрнафта» за рахунок бюджетних асигнувань Центрального МУ ДПС по роботі з великими платниками податків понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 21020 грн.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Центральне МУ ДПС по роботі з ВПП звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою Центрального МУ ДПС по роботі з ВПП на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2021 року.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі визначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі №808/2290/17, від 5 червня 2018 року у справі №821/1750/17 та від 17 квітня 2018 року у справі №2а/0570/4025/12.
ПАТ «Укрнафта», скориставшись своїм правом надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. Зокрема, позивач вказує, що посилання у касаційній скарзі контролюючого органу на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у наведених постановах Верховного Суду є безпідставним, оскільки обставини справи, що розглядається та обставини справ, які зазначає відповідач не є подібними.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Офісом ВПП ДПС було проведено камеральну перевірку ПАТ «Укрнафта» щодо порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість за звітні періоди, задекларовані податковими деклараціями за березень 2017 року (від 20 квітня 2017 року № 9070696668), за лютий 2019 року (від 20 березня 2019 року №9051135197), за березень 2019 року (від 20 квітня 2019 року № 9079412804), за квітень 2019 року (від 20 травня 2019 року №9103966828) та уточнюючими розрахунками податкових зобов`язань за січень 2019 року (від 20 травня 2019 року №9104081168), за лютий 2019 року (від 20 травня 2019 року №9104081233), за квітень 2019 року (від 20 червня 2019 року № 9131817685), за результатами якої 10 грудня 2019 року складено Акт № 689/28-10-45-03/00135390 (далі - Акт перевірки).
Згідно висновків Акта перевірки встановлено порушення позивачем:
пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України (далі - ПК України), несвоєчасно сплачено самостійно визначені податкові зобов`язання за результатами декларування податку на додану вартість за звітні періоди, задекларовані податковими деклараціями за березень 2017 року (від 20 квітня 2017 року №9070696668), за лютий 2019 року (від 20 березня 2019 року №9051135197), за березень 2019 року (від 20 квітня 2019 року №9079412804), за квітень 2019 року (від 20 травня 2019 року №9103966828) та уточнюючими розрахунками податкових зобов`язань за січень 2019 року (від 20 травня 2019 року № 9104081168), за лютий 2019 року (від 20 травня 2019 року №9104081233), за квітень 2019 року (від 20 червня 2019 року №9131817685);
пункту 57.1 статті 57 ПК України, несвоєчасно сплачені самостійно визначені податкові зобов`язання за результатами декларування податку на додану вартість за звітні періоди, задекларовані податковими деклараціями за березень 2017 року (від 20 квітня 2017 року №9070696668), за лютий 2019 року (від 20 березня 2019 року №9051135197), за березень 2019 року (від 20 квітня 2019 року №9079412804), за квітень 2019 року (від 20 травня 2019 року №9103966828) та уточнюючими розрахунками податкових зобов`язань за січень 2019 року (від 20 травня 2019 року №9104081168), за лютий 2019 року (від 20 травня 2019 року №9104081233), за квітень 2019 року (від 20 червня 2019 року №9131817685).
На підставі Акта перевірки Офісом ВПП ДПС 15 січня 2020 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
№ 0000094503, яким на підставі статті 126 ПК України за затримку на 26 календарних днів сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 62025,20 грн застосовано штраф у розмірі 10% на суму 6202,52 грн;
№ 0000084503, яким на підставі статті 126 ПК України за затримку на 165, 164, 166, 149, 147, 148, 135, 143, 120, 133, 130, 138, 134, 119, 144, 131, 123, 139, 129, 129, 123 календарних днів сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 651546850,05 грн застосовано штраф у розмірі 20% на суму 130309370,01 грн.
Позивачем до ДПС України подано скаргу на зазначені вище податкові повідомлення-рішення.
ДПС України від 17 лютого 2020 року прийнято рішення № 6013/6/99-00-08-05-05-06 про продовження строку розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення від 15 січня 2020 року № 0000094503 та № 0000084503.
Позивач, вважаючи, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15 січня 2020 року №0000094503, 0000084503, а також рішення ДПС України від 17 лютого 2020 року № 6013/6/99-00-08-05-05-06 про продовження строку розгляду скарги є безпідставними та прийнятими з порушенням норм податкового законодавства, звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними та про їх скасування.
Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги та скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення виходив з того, що по-перше, оскільки у виконуючого обов`язки директора Департаменту правового забезпечення ДПС України Павловича Д.М. були відсутні повноваження на прийняття та підписання рішення від 17 лютого 2020 року № 6013/6/99-00-08-05-05-06 про продовження строку розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення від 15 січня 2020 року: № 0000094503 та №0000084503, то в силу приписів пунктів 56.8, 56.9 статті 56 ПК України, скаргу позивача з дня, наступного за останнім днем визначеними вказаними нормами строків, необхідно вважати задоволеною, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15 січня 2020 року - скасованими. По-друге, cудом під час розгляду справи встановлено, у позивача був відсутній обов`язок щодо сплати грошового зобов`язання, оформленого податковим повідомленням-рішенням від 4 липня 2018 року № 0007641401, оскільки останнє було скасовано у судовому порядку, а тому контролюючий орган безпідставно зараховував кошти, сплачені згідно із деклараціями від 20 березня 2019 року №9051135197, від 20 квітня 2019 року №9079412804, від 20 травня 2019 року №9103966828 та розрахунками від 20 травня 2019 року № 9104081168, від 20 травня 2019 року №9104081233, від 20 червня 2019 року № 9131817685. Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у ПАТ «Укрнафта» несвоєчасно сплачених самостійно задекларованих податкових зобов`язань, а у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій у зв`язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов`язань.
Зазначена позиція підтримана Шостим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
У касаційній скарзі відповідачем не спростовано та наведено жодних обґрунтувань щодо висновків судів попередніх інстанцій про відсутність повноважень виконуючого обов`язки директора Департаменту правового забезпечення ДПС України Павловича Д.М. приймати рішення про продовження строку розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення, а тому у суду касаційної інстанції відсутні підстави для перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині.
Що стосується правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 15 січня 2020 року № 0000084503, то колегія судді касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про його безпідставність, з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, під податковим зобов`язанням розуміється сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно пункту 49.1 статті 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Підпунктами 49.18.1 - 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 ПК України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
За приписами пункту 56.11 статті 56 ПК України, не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.
Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Згідно із пунктом 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.