ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2022 року
м. Київ
справа № 640/3437/21
адміністративне провадження № К/9901/33024/21
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2021 (суддя - Гарник К.Ю.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2021 (головуючий суддя - Пилипенко О.Є., судді: Беспалов О.О., Глущенко Я.Б.) у справі №640/3437/21.
встановив:
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 16.12.2016 №00059611306 та №0005971306.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без розгляду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2021 ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2021 залишено без змін.
Не погодившись з ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2021, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2021 ОСОБА_1 оскаржив їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.06.2021, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2021 та передати справу на новий розгляд.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не звернуто уваги на той факт, що позивачем не було отримано податкові повідомлення-рішення, які оскаржуються, оскільки були направлені на адресу реєстрації за його відсутності.
У відзиві на касаційну скаргу Державна податкова інспекція у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Крім того, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві заявлено клопотання про заміну відповідача правонаступником, яке згідно із статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами, 09.11.2016 Головним управлінням ДФС у м. Києві видано наказ №917 щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 17.11.2016 по 23.11.2016 терміном 5 робочих днів, у зв`язку з чим останньому направлено повідомлення №9698/Х-26-54-13-06-26 від 09.11.2016, в якому зазначено про необхідність надання всіх необхідних документів, що підтверджують отримання доходу та понесені витрати від операції з інвестиційними активами, протягом 2015 року, які підлягають декларуванню згідно чинного законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.
Вказані наказ та повідомлення отримані позивачем особисто 03.12.2016, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
23.11.2016 за результатами перевірки складено акт №296-26-54-13-06-17-2922513636 та акт, за яким засвідчено факт неможливості вручення та підписання платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 акта за результатами перевірки.
Примірники вказаних актів були отримані позивачем 03.12.2016, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
16.12.2016 контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які направлені на адресу позивача: АДРЕСА_1 та які повернуті на адресу контролюючого органу з відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням встановленого строку зберігання».
Постановляючи ухвалу про залишення даного позову без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.12.2016 № 00059611306 та № 0005971306, оскільки позивачу з 2016 року було відомо про проведення перевірки, що підтверджується, в тому числі власноручним підписом на зворотньому повідомленні про вручення поштового відправлення; оскаржувані податкові повідомлення-рішення було направлено за належною адресою та вважаються врученими.
Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Строк звернення до адміністративного суду врегульований статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої цієї статті позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
За приписами частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Статтею 102 Податкового кодексу України врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов`язань, які становлять 1095 днів.
Зі змісту вказаних положень вбачається, що платник податків може звертатися до суду з вимогою щодо скасування податкового повідомлення-рішення протягом 1095 днів з моменту отримання такого рішення.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому термін «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Судами з`ясовано, що відповідно до акту, складеному за результатами перевірки, було зазначено виявлені податковим контролюючим органом порушення вимог законодавства, примірник якого отримано позивачем 03.12.2016, що в свою чергу свідчить про обізнаність позивача щодо встановлених порушень при проведенні перевірки.
Здійснення позивачем заходів досудового врегулювання спору судами не встановлено.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строків звернення до суду, представник позивача послався на відсутність опису вкладення до рекомендованого повідомлення про вручення 03.12.2016 ОСОБА_1 примірника акта перевірки.
Надаючи оцінку таким доводам, суди попередніх інстанцій, з урахуванням Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, дійшли вірного висновку щодо відсутності у податкового органу обов`язку направлення акта перевірки або будь-яких інших документів з описом вкладення та підписом працівника поштового зв`язку. Також матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що працівник поштового зв`язку порушив Правила надання послуг поштового зв`язку та вручив вказане відправлення іншій особі.
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов`язана визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більш однієї адреси.
Згідно із пунктом 70.1 статті 70 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
За приписами підпункту 70.2.4 пункту 70.2 статті 70 Податкового кодексу України до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься інформація про місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство.
Відповідно до пункту 70.7 статті 70 Податкового кодексу України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.