ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2022 року
м. Київ
справа № П/811/3457/15
касаційне провадження № К/9901/28373/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.02.2016 (суддя Мирошниченко В.С.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 (головуючий суддя: Щербак А.А., суддів: Суховаров А.В., Баранник Н.П.) за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі у тексті - ФОП ОСОБА_1 , позивач) до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі у тексті - Кіровоградська ОДПІ, Інспекція) про визнання протиправним та скасування рішень та вимоги,
УСТАНОВИВ:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Кіровоградській області, у якому просив, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області від 08.10.2015 № 0004071701; визнати протиправним та скасувати рішення від 04.12.2015 № 0004671701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником не нарахованого єдиного внеску; визнати протиправним та скасувати вимогу Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області про сплату боргу від 04.12.2015 № Ф- В0000 481701.
Обґрунтовуючи позовну заяву, вказував на помилковість висновків контролюючого органу про заниження ним податкових зобов`язань з ПДФО, оскільки правомірно включив до складу валових витрат за 2013 - 2014 рік вартість придбаного бензину, податку на додану вартість сплаченого до бюджету, а також розмір судового збору.
У письмових запереченнях на позовну заяву відповідач зазначив, що позов ним не визнається у повному обсязі з огляду на те, що реалізація пального у перевіряємому періоді не підтверджено позивачем під час перевірки документально.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.02.2016, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 08.10.2015 № 0004071701, в частині збільшення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності з основного зобов`язання на суму 4 225, 47 грн та штрафних (фінансових) санкцій на суму 1 056, 37 грн; визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 04.12.2015 № 0004671701, в частині збільшення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 суми штрафної санкції у розмірі 794, 07 грн; визнано протиправною та скасувано вимогу про сплату боргу Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 04.12.2015 № Ф- В 0000481701, в частині стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 8 740, 82 грн. У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що згідно з досліджених у ході розгляду справи доказів, позивач довів реальність господарських операцій з придбання пального у ТОВ «УНК», ТОВ «БЕЛ ОІЛ», а тому правомірно включив до витрат вартість придбаного пального у 2013 році у розмірі 23 399, 78 грн, а також у 2014 році у розмірі 6 529, 50 грн; відповідачем же - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі у тексті - КАС України, у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи останнім не доведено обставин, які свідчать про нереальність господарських операцій пального. Відмовляючи у частині суди зазначили, що податковим законодавством заборонено позивачу включати до витрат суму податку на додану вартість сплаченого до бюджету у 2013 - 2014 роках та суми судового збору, сплаченого в 2013 році, оскільки відповідно до п. 177.3 ст. 177 Податкового кодексу України, для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). Доводи стосовно права включати до витрат суми сплаченого судового збору визнані необгрунтованими, відповідно до наявного у матеріалах справи розрахунку, позивачу податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за включення до витрат суми судового збору 5 161, 50 грн не було визначено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив скасувати судові рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог та прийняття ними рішення за неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням процесуальних норм, посилаючись на обставини, викладені у акті перевірки ФОП та просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.02.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 в частині задоволення позовних вимог фізичної особи підприємця ОСОБА_1 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні адмінстративного позову ФОП ОСОБА_1 .
Позивач у письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу просить залишити без змін рішення суду першої та апеляційної інстанцій.
Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.07.2022 прийняв касаційну скаргу Митниці до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 26.07.2022.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач зареєстрована як ФОП та у період, який перевірявся Інспекцією, перебував на загальній системі оподаткування.
Інспекцією у період з 14.04.2015 по 17.07.2015 проведена документальна виїзна планова перевірка позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2014, за наслідками якої складено акт від 29.07.2015 № 523/11-23-17-01/ НОМЕР_1 .
Актом перевірки було встановлено порушення п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено суму податкового зобов`язання з єдиного внеску на загальну суму 27 446, 52 грн, в тому числі за 2013 рік в сумі 22 749, 72 грн та за 2014 рік в сумі 4 696, 80 грн; пп 139.1.6, пп 139.1.9, пп 139.1.11, п. 139.1 ст. 139, пп. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України - донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 13 176, 57 грн, в т.ч. за 2013 рік в сумі 9 834, 19 грн, за 2014 рік в сумі 3 342, 38 грн.
На підставі вказаного акту перевірки від 29.07.2015 № 523/11-23-17-01/ НОМЕР_1 відповідачем 08.10.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004071701, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності з основного зобов`язання на суму 12 402, 34 грн та штрафних (фінансових) санкцій на суму 3 100, 59 грн, № 0004671701 від 04.12.2015, яким стосовно позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 2 330, 71 грн.
Так, 04.12.2015 відповідачем направлена вимога про сплату боргу № Ф-В 0000481701 про стягнення з позивача суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 25 655, 48 грн.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.
Як було встановлено судами, між позивачем (покупець) та ТОВ «УНК» (продавець) було укладено договір поставки пального.
Придбання товару позивачем підтверджено наданими видатковими накладими, товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття товару, платіжними дорученнями на підтвердження оплати.
ТОВ «УНК» виписано позивачу податкові накладні за серпень 2013 року на загальну суму 38 970, 42 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 7 794, 08 грн, за липень 2013 року на загальну суму 2 375, 00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 475, 00 грн.