ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 120/2144/20-а
адміністративне провадження № К/9901/11595/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 120/2144/20-а
за позовом Повного товариства (далі - ПТ) «Гарант Сервіс Україна» Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Делюкс Фінанс і Компанія» до Державної митної служби України (далі - також ДМС України, Держмитслужба) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ДМС України
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.09.2020, ухвалене у складі головуючого судді Поліщук І.М.
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Гонтарука В.М., суддів Білої Л.М., Курка О.П.,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 25.05.2020 ПТ «Гарант Сервіс Україна» ТОВ «Делюкс Фінанс і Компанія» звернулось до суду з позовом, у якому просило:
визнати протиправними дії Комісії з питань розгляду документів про надання, підтвердження статусу гаранта або вирішення питання про виключення гаранта із реєстру гарантів, створеної наказом ДМС України від 20.01.2020 №16 щодо повторного розгляду на її засіданні документів ПТ «Гарант Сервіс Україна» ТОВ «Делюкс Фінанс і Компанія»;
визнати протиправною бездіяльність ДМС України, яка полягає в ухиленні від укладанні угоди про надання фінансових гарантій із ПТ «Гарант Сервіс Україна» ТОВ «Делюкс Фінанс і Компанія» відповідно до вимог статті 314 Митного кодексу України (далі - МК України);
зобов`язати ДМС України укласти із ПТ «Гарант Сервіс Україна» ТОВ «Делюкс Фінанс і Компанія» угоду про надання фінансових гарантій.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю дій Комісії з питань розгляду документів про надання, підтвердження статусу гаранта або вирішення питання про виключення гаранта із реєстру гарантів, створеної наказом ДМС України від 20.01.2020 №16 щодо повторного розгляду на її засіданні документів ПТ «Гарант Сервіс Україна» ТОВ «Делюкс Фінанс і Компанія», оскільки загадана вище Комісія ДМС України не мала правових підстав для повторного розгляду поданих ним документів з огляду на те, що рішенням Комісії з питань розгляду документів (матеріалів) про надання, підтвердження статусу гаранта або вирішення питань про виключення гаранта із реєстру гарантів, створеної наказом ДФС України від 30.05.2018 № 337, засідання якої відбулось 02.12.2019, він був включений до реєстру гарантів.
2. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 10.09.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021, частково задовольнив позовні вимоги:
визнав протиправними дії щодо повторного розгляду документів ПТ «Гарант Сервіс Україна» ТОВ «Делюкс Фінанс і Компанія» на засіданні Комісії з питань розгляду документів про надання, підтвердження статусу гаранта або вирішення питання про виключення гаранта із реєстру гарантів, створеної наказом ДМС України від 20.01.2020 №16;
зобов`язав ДМС України вчинити дії, спрямовані на укладення із ПТ «Гарант Сервіс Україна» ТОВ «Делюкс Фінанс і Компанія» угоди про надання фінансових гарантій у відповідності до статті 314 МК України, та з урахуванням висновків суду першої інстанції, відображених в його рішенні;
в решті позовних вимог - відмовив.
4. 29.03.2021 ДМС України звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.09.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021, ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.
5. Верховний Суд ухвалою від 05.04.2021 поновив ДМС України строк на касаційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.09.2020 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021 у справі № 120/2144/20-а; відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
6. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 26.04.2021 №747/0/78-21 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями на підставі ухвали Верховного Суду від 23.04.2021 про самовідвід судді-доповідача Ханової Р.Ф., суддів Пасічник С.С., Юрченко В.П.
7. Протоколом розподілу справи від 26.04.2021 визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи: Рибачук А.І.- головуючий суддя, судді: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.
8. Ухвалою судді Верховного Суду від 27.04.2021 прийнято до свого провадження зазначену вище справу.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. У справі, яка розглядається суди встановили, що позивач звернувся до ДФС України із листом від 11.11.2019 №9/11-19 щодо набуття статусу гаранта.
За результатами розгляду вказаного звернення, на засіданні Комісії з питань розгляду документів (матеріалів) про надання, підтвердження статусу гаранта або вирішення питань про виключення гаранта із реєстру гарантів, яке відбулось 02.12.2019, у відповідності до частини п`ятої статті статті 314 МК України прийнято рішення про включення ПТ «Гарант Сервіс Україна» ТОВ «Делюкс Фінанс і Компанія» до реєстру гарантів, про що його повідомлено листом від 10.12.2019 №44000781/6/99-99-18-04-02-15.
При цьому, встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу України та Держмитслужбу, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1217-р «Питання Державної митної служби України» функції і повноваження Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи Держмитслужба здійснює з 08.12.2019.
Таким чином, з 08.12.2019 вжиття заходів щодо врегулювання взаємовідносин з позивачем як гарантом належить до повноважень Держмитслужби.
Листом від 13.12.2019 № 8/12-19 позивач відповідно до частини другої статті 307 та частини третьої статті 314 МК України звернувся до Держмитслужби з проханням надати проект угоди для підписання.
Однак, з моменту подання листа від 13.12.2019, відповідачем не вчинялось жодних дій з метою виконання положень МК України.
В той же час, листом від 12.02.2020 №08-5/18-02/13/2067 відповідач повідомив позивача про те, що 07.02.2020 відбулось нове засідання Комісії з питань розгляду документів (матеріалів) про надання, підтвердження статусу гаранта або вирішення питання про виключення гаранта із реєстру гарантів, на якому розглядалось питання про укладення з позивачем угоди про надання фінансових гарантій. За результатами розгляду документів встановлено наступне:
у договорі від 04.11.2019 № 19/8844/0Д2, укладеному між Товариством з додатковою відповідальністю (далі - ТДВ) «Страхова компанія «Гардіан» (далі - Страховик) та ПТ «Гарант Сервіс Україна» ТОВ «Делюкс Фінанс і Компанія» про добровільне страхування відповідальності перед третіми особами, в тому числі, відповідальності перед митними органами щодо сплати митних платежів, не обумовлено максимальний розмір суми, яку Страховик, у разі настання страхового випадку, зобов`язаний сплатити митним органам. Договір страхування з боку ПТ «Гарант Сервіс Україна» ТОВ «Делюкс Фінанс і Компанія» був укладений директором, який діяв на підставі Засновницького договору. Відповідно до пункту 5.10 розділу 5 Засновницького договору у ПТ «Гарант Сервіс Україна» ТОВ «Делюкс Фінанс і Компанія» створюється виконавчий орган - Директор, який вирішує усі питання діяльності ПТ «Гарант Сервіс Україна» ТОВ «Делюкс Фінанс і Компанія», за винятком тих, що належать до виключної компетенції Загальних зборів учасників. Згідно з абзацом восьмим пункту 5.4 розділу 5 Засновницького договору, до виключної компетенції Загальних зборів ПТ «Гарант Сервіс Україна» ТОВ «Делюкс Фінанс і Компанія», рішення по яким набирають чинності у разі одностайного прийняття їх усіма учасниками, належить прийняття рішення щодо укладання договорів (угод) на суму, що перевищує 2 000 000,00 грн. Таким чином директор ПТ «Гарант Сервіс Україна» ТОВ «Делюкс Фінанс і Компанія», який діяв на підставі Засновницького договору, не мав повноважень укладати договори (угоди) на суму, що перевищує 2 000 000,00 грн;
розділом 8 договору страхування передбачаються підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, при цьому договором страхування не встановлюється мінімальна сума страхового відшкодування, яка підлягає безумовній виплаті митним органам;
крім вище зазначеного, договір страхування містить низку невідповідностей, наприклад:
1) пункти 4.1 та 4.2 розділу 4 «Права та обов`язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору» мають однакову назву і визначають права Страховика, тоді як права Страхувальника, тобто ПТ «Гарант Сервіс Україна» ТОВ «Делюкс Фінанс і Компанія», взагалі відсутні;
2) у пунктах 4.1 та 4.1.1 розділу 4 вказується, що «Страховик має право отримати від Страховика будь-яку інформацію...»;
3) у абзаці третьому пункту 9.5 розділу 9 зазначено, що дія договору, а також кожної окремої Додаткової угоди, припиняється та втрачає чинність у разі «несплати Страхувальником зобов`язань перед Страхувальником у повному обсязі»; та інші.
З огляду на наведене вище, відповідач зазначив, що не має можливості чітко визначити максимальний розмір усіх одночасно наданих гарантом митним органам фінансових гарантій для зазначення суми в Угоді, а тому запропонував терміново усунути вищезазначені недоліки.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, ПТ «Гарант Сервіс Україна» ТОВ «Делюкс Фінанс і Компанія» звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскільки позивач був включений до реєстру гарантів, його право на укладення із відповідачем угоди про надання фінансових гарантів, є беззаперечним.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. Касаційна скарга ДМС України обґрунтована тим, що укладення з позивачем угоди для врегулювання взаємовідносин між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику та гарантами можливе лише за умови дотримання позивачем критеріїв, визначених у частині другій статті 314 МК України, одному з яких позивач не відповідає.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, виходить із наступного.
13. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 306 МК України одним із способів забезпечення сплати митних платежів є фінансові гарантії.
15. Згідно із частинами першою та другою статті 307 МК України юридичні особи, які мають намір виступати гарантом забезпечення особою своїх зобов`язань перед органами доходів і зборів України зі сплати митних платежів, уповноважуються на це і вносяться до реєстру гарантів у порядку, визначеному цим розділом.
Взаємовідносини між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та гарантами регулюються на підставі укладених угод.
16. Порядок отримання статусу гаранта регламентовано, зокрема положеннями статті 315 МК України, згідно із якою юридична особа, що має намір отримати статус гаранта відповідно до статті 314 цього Кодексу, повинна отримати офіційне підтвердження:
1) для банківських установ - у передбачених законодавством випадках від Національного банку України - про дотримання (виконання) встановлених для цих установ нормативів, які забезпечують безумовне виконання платіжних зобов`язань перед державним бюджетом;
2) від контролюючого органу за місцем реєстрації юридичної особи як платника податків - про відсутність збитковості та відсутність заборгованості із сплати податків і зборів до бюджетів всіх рівнів за останні три календарні роки;
3) для банківських установ - від незалежної аудиторської компанії, внесеної до Реєстру аудиторів банків Національного банку України, яка здійснює аудит відповідно до Міжнародних стандартів аудиту, - позитивний аудиторський висновок за останні три звітні роки.
17. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 314 МК України гарантом може виступати незалежний фінансовий посередник - юридична особа, створена у формі повного або командитного товариства.
18. При цьому, положеннями частини другої статті 314 МК України встановлено критерії, яким повинна відповідати банківська установа, інша юридична особа, яка має намір одержати від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в установленому цим Кодексом порядку повноваження гаранта, а саме:
1) для банківських установ - мати відповідну чинну ліцензію (дозвіл, витяг з реєстру) Національного банку України;