ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 760/17964/16-а
адміністративне провадження № К/9901/11206/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Міністерства оборони України
на постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 20.06.2017 (суддя Кушнір С.І.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 (колегія у складі суддів Парінова А.Б., Грибан І.О., Губської О.А.)
у справі № 760/17964/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
третя особа Запорізький обласний військовий комісаріат
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа Запорізький обласний військовий комісаріат, в якому просив:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги;
- зобов`язати відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із настанням ІІ групи інвалідності внаслідок поранення (контузії), отриманої під час виконання обов`язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
2. Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 20.06.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017, позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги, як військовослужбовцю, який отримав ІІ групу інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»;
- зобов`язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги та прийняти рішення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- в решті позову відмовлено.
3. 29.01.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, у якій відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
4. Ухвалою Верховного Суду від 23.02.2018 відкрито касаційне провадження.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 у період з листопада 1982 по січень 1985 приймав участь у бойових діях в Республіці Афганістан, що підтверджується довідкою Шевченківського районного військового комісаріату та копією військового квитка.
6. Відповідно до висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 24.11.2015 відносно ОСОБА_1 , рубець в потиличній ділянці є наслідком загоєння рани, яка виникла внаслідок розривної дії снаряду, могла бути спричинена у 1983 році.
7. Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 4410 від 25.11.2015 комісією встановлено, що вогнепальне осколкове поранення голови ОСОБА_1 пов`язано з виконанням обов`язків військової служби у діючій армії, при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
8. 18.01.2016 позивачу було встановлено інвалідність ІІ групи, в зв`язку з пораненням (контузією) та захворюванням, що пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країні де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до Акта огляду МСЕК від 18.01.2016, серії АВ № 0550945.
9. 21.01.2016 позивач звернувся до Запорізького обласного військового комісаріату з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням групи інвалідності внаслідок поранення, надавши необхідні для призначення допомоги документи. Запорізький обласний військовий комісаріат надіслав головному розпоряднику коштів - Департаменту фінансів Міністерства оборони України документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
10. 20.05.2016 комісія з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби повернула на доопрацювання документи, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травм або каліцтва, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено п.11 Порядку.
11. Вважаючи такі дії Міністерства оборони України протиправними, позивач звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
12. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що має право на отримання належної грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому з 18.01.2016 другої групи інвалідності.
Також зазначав, що направляючи документи на доопрацювання, відповідач фактично порушив його право на звернення та об`єктивний розгляд заяви, обмежив його в праві на отримання одноразової грошової допомоги, що передбачено чинним законодавством України.
13. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність його дій.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що звернення позивача про виплату одноразової грошової допомоги відповідач не розглянув та відповідного рішення у визначеному законодавством порядку не прийняв, що фактично позбавляє позивача можливості оскаржити відмову у виплаті одноразової грошової допомоги в судовому порядку.
За висновком суду першої інстанції, належним способом захисту права позивача, на відновлення якого поданий даний позов, є зобов`язання Міністерства оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 і прийняти рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Вимоги щодо зобов`язання Міністерства оборони України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу не підлягають до задоволення, оскільки суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
16. Скаржник зазначає, що: