ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 240/6189/18
адміністративне провадження № К/9901/15259/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів - Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2019 (колегія суддів: Моніч Б.С., Капустинський М.М., Охрімчук І.Г.) у справі №240/6189/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат про зобов`язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу,
ВСТАНОВИВ:
В грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати пункт 21 рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 як особі, звільненій з військової служби, у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому інвалідності ІІ групи, з 01.01.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювань пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.10.2018 № 104, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 20.03.2018 у справі № 295/3091/17, від 21.08.2018 у справі № 278/2478/17, від 25.09.2018 у справі № 820/2764/16, від 26.09.2018 у справі № 711/6129/17, від 13.12.2018 року у справі № 623/1711/17, від 13.12.2018 у справі 328/2196/17 про право особи, звільненої із військової служби, в тому числі строкової, на отримання одноразової грошової допомоги на дату встановлення вищої групи інвалідності незалежно від часу звільнення з військової служби та встановлення інвалідності вперше, відповідно до Закону № 2011-ХІІ в редакції чинній із 01.01.2014 та пункту 6 Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, чинного з 24.01.2014;
- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 як особі, звільненій з військової служби, одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому інвалідності ІІ групи внаслідок поранення, контузії, захворювань пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 21.01.2016, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції Закону № 5040-V від 04.07.2012, чинного з 01.01.2014 та Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, чинного з 24.01.2014.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2019 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 скасовано.
Прийнято нову постанову, якою позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано пункт 21 рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 як особі, звільненій з військової служби, у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому інвалідності ІІ групи з 21.01.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювань пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.10.2018 № 104.
Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 як особі, звільненій з військової служби, одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому інвалідності ІІ групи внаслідок поранення, контузії, захворювань пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 21.01.2016, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції Закону № 5040-V від 04.07.2012 та Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач проходив строкову військову службу, ІІІ група інвалідності йому встановлена 18.02.2011, а тому відповідно до частини 6 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції, чинній на момент встановлення інвалідності, граничний термін отримання інвалідності, яка б давала підстави для виплати позивачу допомоги у разі інвалідності, сплинув після закінчення трьох місяців з моменту звільнення зі служби, що вказує на відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу зазначеної допомоги.
Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2019 відкрито касаційне провадження.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що з 21.04.1983 по 30.10.1984 проходив строкову військову службу на території Республіки Афганістан та брав участь в бойових діях, під час яких отримав вогнепальне поранення, контузію та захворювання.
Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військової лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 10.12.2010 року № 1254 отримані позивачем поранення, ЗЧМТ- контузія головного мозку захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії..
Як вбачається з копії судово-медичного обстеження бюро судово-медичної експертизи Житомирської обласної ради від 22.07.2010 № 2621, у позивача рубець в волосяній частині голови та рубці на лівій нозі могли утворитись внаслідок поранення осколком та кульового поранення час бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан.
18.02.2011 під час первинного огляду Житомирською МСЕК-2 Позивачу встановлена третя група інвалідності, а 19.02.2016 - з 21.02.2016 друга група інвалідності внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
При цьому, позивач ні як інвалід ІІІ групи, ні як інвалід ІІ групи одноразову грошову допомогу, інших компенсаційних виплат відповідно до законодавства, у зв`язку з встановленням йому вказаних груп інвалідності, не отримував.
Позивач 09.07.2018 через Житомирський ОВК звернувся до відповідача із заявою про призначення та виплату спірної одноразової грошової допомоги.
До вказаної заяви позивачем, на виконання приписів п.11 Порядку № 975, було долучено всі необхідні документи, в тому числі і посвідчені копії витягу із протоколу засідання ЦВЛК від 10.12.2010 № 1254, копію акту судово-медичного обстеження бюро судово-медичної експертизи Житомирської обласної ради від 22.07.2010 № 2621 та архівної довідки МО РФ від 02.04.2010 №6/3/1-421, довідки Житомирської обласної МСЕК № 2 серія 10 ААА № 732144 від 18.02.2011 та серія 12 ААА № 514004 від 19.02.2016, які свідчать про причину та обставини отримання позивачем поранення (контузія) в 1984 році, копію військового квитка, копії паспорту та ідентифікаційного номеру, картку реквізитів рахунку банку.
Житомирським обласним військовим комісаріатом вказані документи у повному обсязі щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи внаслідок поранення, контузії, захворювань пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, було направлено до Міністерства оборони України.
Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.10.2018 №104, затвердженим Міністром оборони України, позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги.
Мотивуючи підстави для визнання відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги відповідач зазначив, що остання призначається особам, звільненим із строкової військової служби, у разі якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. Позивачу інвалідність встановлено понад 3-місячний термін.
Не погоджуючись із вказаною відмовою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся із позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для призначенні позивачу ОГД в зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, оскільки ані статтею 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ані Порядком № 499, які діяли на час настання інвалідності позивача, не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцем строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що допомога при встановленні ІІІ групи інвалідності позивачу взагалі не виплачувалась, а тому вважає, що позивач має право на одноразову грошову допомогу в зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок поранення, контузії, захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, на підставі Порядку № 975 в редакції станом на час встановлення ІІ групи інвалідності.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-ХІІ (у редакції, чинній на час звернення позивача до відповідача - 17 грудня 2015 року) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".