ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/15612/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - судді - Губенко Н.М., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Коровай Л.В.;
за участю представників учасників справи:
позивача - Шипілов О.В.,
відповідача - не з`явився
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська та партнери"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Приходько І.В.)
від 02.08.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Тищенко О.В., судді - Чорногуз М.Г., Станік С.Р.)
від 18.11.2021
у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Шрівастава Саміра
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська та партнери"
про стягнення 340 048,76 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська та партнери"
до Фізичної особи-підприємця Шрівастава Саміра
про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення №1 від 26.02.2019,
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2020 року Фізична особа-підприємець Шрівастава Самір (далі - ФОП) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська та партнери" (далі - Товариство) про стягнення 340 048,76 грн.
2. Позов обґрунтований простроченням відповідачем сплати орендних платежів за умовами договору оренди нежитлового приміщення №1 від 26.02.2019 (далі - Договір).
3. 26 лютого 2021 року Товариство звернулося із зустрічною позовною заявою до ФОП про визнання недійсним Договору.
4. Зустрічні вимоги обґрунтовані тим, що Договір не містить істотної умови, а саме об`єкта оренди, відсутні склад та вартість такого майна, а орендодавець не є власником об`єкта оренди, що суперечить вимогам частини першої статті 761 ЦК України та частини третьої статті 283 ГК України та є підставою для визнання Договору недійсним.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
5. 26.02.2019 сторони уклали договір оренди нежитлового приміщення №1 (Договір), відповідно до умов якого орендодавець (позивач) передає орендарю (відповідач) в тимчасове платне користування без права викупу нежитлового приміщення (далі - приміщення) загальною площею 200 кв.м. для здійснення підприємницької діяльності. Приміщення розташоване в будівлі № 37 по вул. Уманська в м. Києві на строк з 27.02.2019 по 27.02.2020.
6. Пунктом 1.2 Договору сторони передбачили, що приміщення, що надається в оренду, належить орендодавцеві на підставі договору купівлі-продажу та є його приватною власністю. Також у п. 3.2 Договору міститься інформація про те, що приміщення, яке вказано в п. 1.1. Договору, належить орендодавцю на праві власності.
7. Зі змісту пунктів 5.1, 5.3.2 Договору вбачається, що розрахунки за користуванням приміщенням здійснюються у безготівковому порядку, шляхом щомісячного перерахування, не пізніше 10 банківських днів розрахункового місяця, орендарем грошових коштів (орендної плати) на розрахунковий рахунок орендодавця. Сторони попередньо погодили, що на строк оренди місячний розмір орендної плати за один квадратний метр складає 330 грн.
8. 27.02.2019 сторони підписано акт прийому-передачі приміщення № 1 від 26.02.2019, відповідно до якого відповідачу фактично передано в належному стані нежиле приміщення 200 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Уманська, будинок № 37.
9. Акт прийому-передачі підписано директором відповідача та скріплено печаткою підприємства без жодних заперечень та зауважень, в тому числі щодо розміру приміщення, його стану, правильності адреси розташування об`єкта оренди тощо.
10. 25.02.2020 сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої погодили строк дії Договору з 27.02.2020 по 27.02.2021 включно.
11. У період з липня 2019 року по травень 2020 року відповідач здійснював орендні платежі, частково порушуючи умови Договору стосовно строків та розміру внесення орендної плати.
12. Починаючи з травня 2020 року відповідач взагалі не здійснював внесення орендної плати, у зв`язку з чим утворилася основна заборгованість у загальному розмірі 320 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
13. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2021, первісний позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства на користь ФОП основну заборгованість у розмірі 320 000,00 грн, пеню у розмірі 18541,25 грн, інфляційні збитки у розмірі 1507,51 грн та витрати зі сплати судового збору за подання первісного позову у розмірі 5100,73 грн. У задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним Договору відмовлено.
14. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи первісний позов, виходили з того, що на виконання Договору орендар передав за актом приймання-передачі орендодавцю об`єкт оренди, відповідач з липня 2019 року по травень 2020 року здійснював орендні платежі з порушенням строків та розміру, а з травня 2020 року взагалі не здійснював внесення орендної плати, у зв`язку з чим утворилася основна заборгованість у загальному розмірі 320 000,00 грн, яка відповідно до статей 625, 629 ЦК України, частини першої статті 283 ГК України підлягає стягненню з урахуванням індексу інфляції за час прострочення у розмірі 1 507, 51 грн, а також відповідно до статей 546, 549 ЦК України, статті 230, частини шостої статті 232 ГК України підлягає стягненню пеня у розмірі у розмірі 18 541,25 грн за шість місяців прострочення від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
15. Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи в зустрічному позові, дійшли висновку, що підстави для визнання Договору недійсним відсутні, оскільки:
- орендар підписав акт прийому-передачі приміщення, в якому підтвердив, що йому фактично передано в належному стані нежиле приміщення 200 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Уманська, будинок № 37;
- 25.02.2020 сторони підписали Додаткову угоду № 1 до Договору, в якій дійшли згоди продовжити строк дії Договору на один рік;
- орендар не вчиняв дій щодо повернення спірного нежитлового приміщення за актом приймання-передачі, частково сплачував орендні платежі; жодних претензій стосовно відсутності будь-якої істотної умови Договору, або ж невідповідності фактичної адреси місцезнаходження об`єкта оренди з зареєстрованою адресою розташування спірного приміщення, не висловлював; змін до Договору у спірний період не ініціював;
- посилання позивача за зустрічним позовом на технічний паспорт (інв. справ № 7741) не є підставою для визнання правочину недійсним, оскільки технічний паспорт виданий на групу приміщень № 93 загальною площею 234,2 кв.м, тоді як об`єктом оренди безпосередньо виступало нежитлове приміщення площею 200 кв.м.;
- у разі фактичної невідповідності об`єкта оренди умовам Договору (його площі, адреси розташування тощо), орендар мав право зазначити про це в якості зауважень до акту приймання-передачі, або ж ініціювати зміни до Договору в частині уточнення реквізитів об`єкта оренди;
- відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 506/450/19, якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивачів з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання їх прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав;
- посилання на умови договору іпотеки, сторонами якого є орендодавець та окремий суб`єкт (іпотекодержатель), не можуть бути підставою для визнання Договору оренди недійсним, оскільки договір іпотеки було укладено пізніше, і орендарем не доведено, що укладення договору іпотеки будь-яким негативним чином виплинуло на можливість користування об`єктом оренди;
- відповідно до висновку Верховного Суду, що викладено у постанові від 22 червня 2020 року в справі № 177/1942/16-ц, наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним;
- позивач за зустрічним позовом не довів факт порушення власних прав та інтересів, що є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу
16. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю та задовольнити зустрічний позов, не передаючи справу на новий розгляд.
17. Скаржник визначає підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на те, що суди неправильно застосували норми статті 193 ГК України, статей 526, 762 ЦК України, частини першої статті 761 ЦК України та частини третьої статті 283 ГК України, оскільки не брали до уваги, що об`єкт оренди за адресою вул. Уманська, 37, м. Київ у власності ФОП не знаходиться і майнові права йому не належать, і відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм частини першої статті 761 ЦК України та частини третьої статті 283 ГК України.