Постанова
Іменем України
25 липня 2022 року
м. Київ
провадження № 51-1579 ск 18
Суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Ємець О.П., розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2022 року щодо нього,
встановив:
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження вироку Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2012 року та ухвали Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2022 року рішення суду першої інстанції залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений порушує питання про перегляд зазначених судових рішень у касаційному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 387 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року) зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам, зазначеним у ст. 350 КПК.
Згідно із положеннями ст. 350 КПК 1960 року у касаційній скарзі, крім іншого, зазначається вказівка на те, в чому полягає незаконність судових рішень та доводи на її обґрунтування, а також прохання особи, яка подає касаційну скаргу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року підставами для скасування оскаржуваних рішень касаційним судом є: істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону; неправильне застосування кримінального закону; невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність підстав для скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370-372 КПК 1960 року.
Разом з тим, у касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 зазначає, що істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, допущеним судом першої інстанції при постановленні рішення, є розгляд клопотання про поновлення строків на касаційне оскарження за його відсутності. Проте, які порушення допущені місцевим судом, який відмовив у задоволенні його клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вищевказаних судових рішень, а також порушення допущені апеляційним судом і в чому вони полягають, з огляду на положення статей 370-372 КПК України 1960 року, не зазначає.
Також, засудженим не долучено копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції, чим порушено вимоги ст. 387 КПК 1960 року.