ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2022 року
м. Київ
справа № 713/2085/19
провадження № 51-1327км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів Білик Н.В., Щепоткіної В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Антонюка Н.В.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 08 вересня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015260060000271, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Так, ОСОБА_1 інкримінувалося те, що він 13 травня 2015 року, близько 18:50, перебуваючи на вул. Головній у с. Лопушна Вижницького району Чернівецької області, діючи спільно з особами, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, та з іншими не встановленими досудовим розслідуванням особами, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, ігноруючи загальноприйняті норми моралі та поведінки в суспільстві, умисно, як шляхом словесного підбурювання до вчинення активних дій, так і особисто, з хуліганських спонукань, почали розхитувати автомобіль марки "Renault Kangoo", д.н.з. НОМЕР_1, який належить членам громадського формування "ІНФОРМАЦІЯ_2" та в якому перебували ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, а потім перекинули його. Від протиправних дій ОСОБА_1 та інших осіб пасажири транспортного засобу зазнали удару, що спричинив їм фізичний біль і моральне приниження, а сам автомобіль було пошкоджено.
Вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 24 листопада 2020 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 296 КК України, та виправдано у зв`язку із відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 08 вересня 2021 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, зазначаючи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Аргументуючи свою позицію, зазначає, що зібрані у кримінальному провадженні докази є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, а висновки про відсутність у його діях суб`єктивної сторони хуліганства є необґрунтованими.
Вважає, що апеляційний суд, порушуючи вимоги статей 23, 404 КПК України, не здійснив безпосереднього дослідження всіх доказів, на підставі яких суд першої інстанції ухвалив виправдувальний вирок, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
Також, на думку прокурора, апеляційний суд не звернув уваги на те, що фактично ОСОБА_1 було виправдано за двома підставами, що суперечить положенням КПК України.
Крім цього, зазначає, що ухвала суду апеляційної інстанції не містить належних та достатніх мотивів прийнятого рішення, а тому не відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу прокурора захисник Глинська І.П. в інтересах ОСОБА_1 подала письмові заперечення, де зазначила, що не підтримує заявлені вимоги та просить залишити ухвалу суду апеляційної інстанції без зміни.
У судовому засіданні прокурор Гошовська Ю.М. просила задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Положеннями статей 2, 7, 370, 404, 419 КПК України визначено, що при перегляді оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 цього Кодексу, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Тобто в цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржників і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.
Указаних вимог закону суд апеляційної інстанції не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_1 інкримінувалося вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
У ході судового розгляду місцевий суд, дослідивши наявні докази та надавши їм відповідну оцінку, дійшов висновку, що в діянні ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення, а вина і причетність обвинуваченого до скоєного злочину не доведена належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим останній підлягає виправданню.
Не погоджуючись із вироком районного суду, прокурор та потерпілий ОСОБА_2 подали апеляційні скарги, у яких стверджували про протилежне.
Суд апеляційної інстанції в ухвалі перерахував указані аргументи апеляційних скарг прокурора та потерпілого, проте належним чином їх не перевірив, не навів переконливих мотивів для їх спростування та підстав, через які залишив їх без задоволення, вказавши лише про те, що суд першої інстанції з достатньою повнотою з`ясував усі обставини справи та правильно виправдав ОСОБА_1 .
Статтею 296 КК України передбачено відповідальність за грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом
Безпосереднім об`єктом кримінально-правової охорони за вказаною статтею закону України про кримінальну відповідальність є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також морально-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників, і зводиться до дотримання усталених правил співжиття.
Кримінально каране хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на правоохоронювані цінності (честь, гідність, здоров`я, безпеку громадян, їх спокійний відпочинок та безперешкодну працю, втілення інших природних, соціальних і культурних прав), що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється в людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров`я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об`єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб`єктивної сторони злочину.
Так, хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок, а проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковим цинізмом у контексті ст. 296 КК визнаються дії, що демонструють брутальну зневагу до загальноприйнятих норм моралі, зокрема прояви безсоромності чи грубої непристойності, публічне оголення, знущання з хворих, дітей, людей похилого віку, осіб, що перебувають у безпорадному стані.
Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.
Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством, заподіянням тілесних ушкоджень або шкоди майну, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти.
З урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК України, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.