ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2022 року
м. Київ
справа № 161/20383/19
провадження № 51-2194км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів: Білик Н.В., Кишакевича Л.Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Антонюка Н.В.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
а також у режимі відеоконференції
захисника Стасюка О.В.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Стасюка О.В. на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 березня 2020 року та вирок Рівненського апеляційного суду від 4 жовтня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120190300100004483, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця тажителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого на АДРЕСА_2, раніше судимого:
- вироком Ленінського районного суду м. Донецька від 23 травня 2013 року за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 2 роки;
- вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 9 жовтня 2015 року за ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць. Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 17 травня 2019 року звільнений умовно-достроково від відбування покарання на строк 1 рік 3 місяці 14 днів;
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 березня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_1 частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 9 жовтня 2015 року та остаточно визначено до відбуття - 3 роки позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 залишено до вступу вироку в законну силу, а строк тримання визначено рахувати із 24 листопада 2019 року.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Рівненський апеляційний суд 4 жовтня 2021 року вирок місцевого суду скасував, постановив новий вирок, яким ОСОБА_1 засудив за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_1 частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 9 жовтня 2015 року та остаточно визначено до відбуття - 5 років 7 місяців позбавлення волі.
Згідно з вироком апеляційного суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 23 листопада 2019 року біля 21:00, перебуваючи в салоні автомобіля "Skoda Fabia", д.н.з НОМЕР_1, що був припаркований на вул. Карбишева, 6-А у м. Луцьку, Волинської області, діючи умисно, вчинив напад на ОСОБА_2, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров`я останнього, який виразився у демонструванні ножа, в ході якого заволодів мобільним телефоном "Sony Xperia XZ1" та портативним зарядним пристроєм "Xiaomi 16 000 AM", чим завдав майнової шкоди потерпілому на загальну суму 7000 гривень.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Стасюк О.В., зазначаючи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 .
Аргументуючи свою позицію, зазначає про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а наявні у матеріалах кримінального провадження докази, не доводять факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого злочину.
Стверджує, що судом апеляційної інстанції було порушено принцип безпосередності дослідження доказів та проігноровано факт недопустимості як доказу протоколу пред`явлення для впізнання.
Крім цього, захисник не погоджується із позицією судів, які дійшли висновку про недоцільність призначення судової товарознавчої експертизи, та вважає, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які належні та допустимі докази заподіяння матеріальної шкоди потерпілому.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Стасюк О.В. та засуджений ОСОБА_1 просили задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
Прокурор Гошовська Ю.М. просила залишити вирок апеляційного суду щодо засудженого ОСОБА_1 без зміни як законний, а касаційну скаргу захисника - без задоволення як необґрунтовану.
Мотиви Суду
За змістом ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, при цьому він перевіряє правильність застосування цими судами норм матеріального і процесуального права та правової оцінки, з огляду на ті фактичні обставини справи, які встановлені й визнані доведеними судами першої та апеляційної інстанцій (судами факту).
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.
За встановлених апеляційним судом у даному кримінальному провадженні обставин, доводи захисника про помилкову кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 187 КК України та наявність підстав для закриття кримінального провадження з огляду на положення п. 3 ч. 1 ст. 284 КК України є неспроможними з огляду на таке.
З об`єктивної сторони розбій вчинюється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.
Під нападом слід розуміти раптову, несподівану для потерпілого, короткочасну, агресивну, насильницьку дію, спрямовану на протиправне заволодіння чужим майном, яка пов`язана із фізичним або психічним насильством, що виступає способом заволодіння майном або його утримання. При цьому, психічне насильство при розбої полягає в погрозі негайно застосувати фізичне насильство, небезпечне для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу.
Форма висловлення погрози під час вчинення розбійного нападу не обмежується конкретними словами про можливе застосування насильства. Вона має місце і тоді, коли винна особа, зокрема, своїми жестами, демонстрацією зброї або інших предметів, які потерпілий об`єктивно може оцінити як такі, що при їх застосуванні його здоров`ю чи життю загрожуватиме небезпека, бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він протидіятиме нападаючому або не виконає його вимог, то ця погроза буде реалізована.