ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 554/2977/18
провадження № 51-4070 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів Анісімова Г. М., Ковтуновича М. І.,
за участю:
секретаря судового засідання Гановської А. М.,
прокурора Сеник В. Г.,
в режимі відеоконференції
захисника Пустяк А. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанцій, на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 20 липня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДРза № 12018170040001864, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Полтави, неодноразово судимого, востаннє: 11 травня 2018 року вироком Ленінського районного суду м. Полтави за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 24 грудня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 11.05.2018 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено у виді тримання під вартою.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 20 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 24 грудня 2020 року змінено.
Виключено з обвинувачення ОСОБА_1 епізод викрадення надувного човна "Thunoler" моделі ТМ-330 з приміщення кладової потерпілого ОСОБА_2 .
Пом`якшено покарання за ч. 3 ст. 185 КК України та визначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 9 місяців.
Виключено з резолютивної частини вироку вказівку про призначення ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України.
Вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 11 травня 2018 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки із застосуванням ст. 75 КК України постановлено виконувати самостійно.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 27 грудня 2017 року, у нічний час, повторно, умисно, з корисливих мотивів за допомогою металевої арматури пошкодив навісний замок та проник до приміщення гаражу № НОМЕР_1 гаражного кооперативу "Автомобіліст - 2" по АДРЕСА_3, де металевою арматурою пошкодив цегляну стіну сусіднього гаража № НОМЕР_2, проник до нього, після чого таємно викрав майно, що належить ОСОБА_3, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 16 461,55 грн.
В ніч з 11 на 12 лютого 2018 року, повторно, умисно, з корисливих мотивів, шляхом пошкодження врізного замка, проник до підсобного приміщення у другому під`їзді будинку АДРЕСА_4, звідки таємно викрав двоколісний металевий візок, чим спричинив Комунальному підприємству "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради матеріальну шкоду на суму 762,38 грн.
У період з 27 травня по 03 червня 2018 року, в нічний час, повторно, умисно, з корисливих спонукань, шляхом пошкодження навісного замку, проник до приміщення кладової ОСОБА_2 в підвалі будинку АДРЕСА_5, звідки таємно викрав надувний човен "Thunoler" моделі ТМ-330 вартістю 3 766,67 грн, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить оскаржуване судове рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального-процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що стало підставою для виключення застосування ст. 71 КК України при призначенні ОСОБА_1 покарання. Обґрунтовуючи свої доводи зазначає про безпідставне виключення з обвинувачення епізоду викрадення надувного човна у потерпілого ОСОБА_2, оскільки апеляційний суд не врахував вимоги ч. 7 ст. 223 КПК України та дійшов помилкового висновку про визнання протоколу огляду місця події від 14.06.2018 року недопустимим доказом, надавши перевагу доводам сторони захисту щодо відсутності понятих при проведенні вказаної слідчої дії. Також вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно визнав недопустимим доказом висновок судово-товарознавчої експертизи № 1172 від 26.06.2018 року надувного човна з посиланням на відсутність в розпорядженні експерта об`єкта дослідження. При цьому, клопотання сторони обвинувачення про виклик в судове засідання експерта для дачі пояснень щодо методики проведення експертизи, апеляційним судом було відхилене.
В запереченнях на касаційну скаргу захисник Пустяк А. В., що діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на безпідставність, на її думку, доводів касаційної скарги прокурора, просить залишити її без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор підтримала доводи касаційної скарги.
Захисник Пустяк А. В. просила відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без зміни.
Від засудженого ОСОБА_4 та представника потерпілого Шевчик О. С. надійшли клопотання про проведення касаційного розгляду за їх відсутності.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість при перегляді судових рішень виходить з фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Ухвала апеляційного суду - це рішення стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і вона повинна відповідати вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України.
Як зазначено в ч. 2 ст. 419 КПК України, у разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляцію визнано необґрунтованою. На виконання цієї вимоги в ухвалі слід проаналізувати, зіставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами, всі наведені в апеляційній скарзі доводи і обґрунтувати кожен із них.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
До того ж суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України. Водночас, у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).