Постанова
Іменем України
22 липня 2022 року
м. Київ
справа № 756/2415/19
провадження № 61-16873св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Адвокатське бюро "Герасько і партнери", Адвокатське об`єднання "Максимальний захист",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р.,Борисової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У 2019 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Адвокатського бюро "Герасько і партнери" (далі - АБ "Герасько і партнери"),Адвокатського об`єднання "Максимальний захист" (далі - АО "Максимальний захист") про визнання договорів та додаткової угоди недійсними.
Позов, з урахуванням заяви про зміну підстав позову та об`єднаної позовної заяви, обґрунтований тим, що ОСОБА_3 на момент укладення договору про надання правової допомоги від 08 грудня 2016 року № 0812/16 (далі - договір № 0812/16) та додаткової угоди № 1 до договору (далі - додаткова угода) уклала шлюб, змінила прізвище та паспорт громадянина України. На момент підписання договору № 0812/16, паспорт громадянина України з прізвищем " ОСОБА_4" був недійсним.
У договорі № 0812/16 та додатковій угоді не зазначено реквізитів замовника, паспортних даних, на підставі яких вони укладались, є описки по батькові замовника, підписи замовника в договорі № 0812/16 та додатковій угоді відрізняються.
Недотриманий порядок укладення додаткової угоди про гонорар, яку замовник і адвокат повинні підписати протягом одного року з моменту укладення договору, відповідно до пункту 4.1. договору № 0812/16.
АО "Максимальний захист"не мало правоздатності на укладення договорів про надання правової допомоги від 15лютого 2019 року № 1502/19 (далі - договір № 1502/19) після 24 жовтня 2018 року, оскільки на момент укладення договору № 1502/19 у складі АО "Максимальний захист" був лише один учасник-адвокат. Дії АО "Максимальний захист" не відповідаютьвимогам статті 14 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
ОСОБА_1 є заінтересованою особою щодо договору № 0812/16, оскільки представники за цим договором беруть участь в судовому процесі про стягнення з нього коштів в інших судових справах.
ОСОБА_2 постійно проживає за межами території України, що викликає сумнів в укладанні нею оскаржуваних договорів.
Просив визнати договір № 0812/16 та додаткову угоду, що укладені між ОСОБА_5 та АБ "Герасько і партнери", недійсними з моменту їх укладення; визнати договір № 1502/19, укладений між ОСОБА_2 та АО "Максимальний захист", недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 07 липня 2020 року позов задоволено. Визнано недійсним договір № 0812/16 та додаткову угоду, укладені між ОСОБА_5 та АБ "Герасько і партнери" з моменту їх укладення. Визнано недійсним договір № 1502/19, укладений між ОСОБА_2 та АО "Максимальний захист". Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 08 грудня 2016 року громадянка ОСОБА_3 не могла укласти договір № 0812/16 та додаткову угоду, оскільки громадянина України з таким прізвищем та паспортом не існувало з 28 листопада 2016 року. Договір № 1502/19 укладений 15 лютого 2019 року, місцем укладення зазначено місто Київ. Договір № 1502/19 ОСОБА_2 15 лютого 2019 року в місті Києві не підписувала, оскільки державний кордон України не перетинала та перебувала за межами території України. ОСОБА_1 вважається заінтересованою особою, яка має право оспорювати договори про надання правової допомоги, незважаючи на те, що він не є стороною цих договорів, тому, що згідно з оскаржуваними договорамиАБ "Герасько і партнери" та АО "Максимальний захист" здійснюють представництво інтересів ОСОБА_2 у інших справах щодо стягнення коштів з позивача, матеріали цих справ містять клопотання про забезпечення судових витрат, зокрема, витрат на правову допомогу, яка надана ОСОБА_2 АБ "Герасько і партнери" та АО "Максимальний захист".
Позивач має власний інтерес вимагати визнання недійсними договорів про надання правової допомоги з метою забезпечення можливості здійснювати належний захист власних прав та інтересів.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року апеляційну скаргу адвоката Опалюка С. В., який діє в інтересах ОСОБА_2, АБ "Герасько і партнери", АО "Максимальний захист" задоволено. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 07 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове про відмову в позові. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції мотивував рішення тим, що оспорювані правочини не містять положень щодо особи ОСОБА_1 та/або належного йому майна (речей, майнових прав тощо). Той факт, що в процесі виконання правочинів його учасники, виконавці послуг, вчиняли процесуальні дії щодо ОСОБА_1, не свідчить про порушення прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача під час вчинення оспорюваних правочинів. Події, які відбулися в порядку виконання правочину в інших справах за участю позивача та ОСОБА_2, у справі, що переглядається, не мають правового значення для визначення кола осіб, прав та законних інтересів яких стосувалися оспорювані договори про надання послуг під час їх вчинення (укладення).
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, з огляду на те, що ОСОБА_1 не є особою, яка має власний інтерес вимагати визнання оскаржуваних договорів недійсними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 направив поштовим зв`язком до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо визначення заінтересованої особи, яка оскаржує договір про надання послуг, але не є його стороною.
Заявник має власний інтерес вимагати визнання недійсними договорів про надання правової допомоги з метою забезпечення можливості здійснювати належний захист власних прав та інтересів.
ОСОБА_1 є заінтересованою особою щодо договору № 0812/16 та додаткової угоди до нього та договору № 1502/19, оскільки представники за цими договорами беруть участь у справі про стягнення з нього коштів та інших судових справах, беруть участь у засіданнях та подають процесуальні документи. За заявами адвокатів АБ "Герасько і партнери" та АО "Максимальний захист" накладено арешт на кошти позивача в порядку забезпечення позову в іншій справі, подано клопотання про забезпечення судових витрат шляхом внесення ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду 10 000,00 грн в рахунок оплати витрат на правову допомогу.
ОСОБА_1 заявляв відвід колегії суддів суду апеляційної інстанції у справі, що переглядається, з підстав, що судді у складі цієї колегії розглядали іншу справу за його участю та участю представників ОСОБА_2, в якій сформували суб`єктивні внутрішні переконання щодо спірних правовідносин, тому при розгляді справи, що переглядається, були упередженими, що є порушенням вимог цивільного процесульного законодавства. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 411 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції за таких обставин підлягає обов`язковому скасуванню.
Аргументи інших учасників справи
Відзив представника відповідачів на касаційну скаргу мотивований тим, що позивач не довів факту порушення його прав оспорюваними договорами.
Касаційна скарга не містить посилань на конкретну норму права, яка була неправильно застосована судом апеляційної інстанції.
Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. Позов особи, яка не була учасником правочину, про визнання недійсним оспорюваного правочину може бути задоволений лише в тому разі, якщо таким правочином порушено право цієї особи, не учасника правочину, і воно може бути відновлено шляхом повернення сторін цього правочину до первісного стану.
Договори про надання правової допомоги не містять жодних положень щодо особи ОСОБА_1 та/або щодо належного йому майна (речей, майнових прав тощо).
Право ОСОБА_2 користуватися правовою допомогою захисників гарантоване Конституцією України та чинним процесуальним законодавством, тому не може порушувати права позивача.
ОСОБА_1 не довів, що реалізація ним своїх прав залежить від оспорюваних договорів. Договір про надання правової допомоги є одним із видів правочинів, щодо оспорення правочинів заінтересованою особою Верховний Суд викладав висновки неодноразово, тому підстав для відкриття касаційного провадження немає.
В іншій справі колегія суддів суду апеляційної інстанції переглядала правильність забезпечення позову судом першої інстанції за заявою представників ОСОБА_2, та виходила із дійсності договорів правової допомоги, оскільки вони не були оспорені. Тому допуск судом апеляційної інстанції представників ОСОБА_2 до участі у справі, в якій ці договори оспорюються, не свідчить про упередженість суддів. Підстав для відводу складу суду в апеляційній інстанції не було.
Позивач одночасно змінив підстави та предмет позову, тому суд першої інстанції мав відмовити у прийнятті заяви позивача про зміну предмета позову. За додану вимогу немайнового характеру суд першої інстанції не стягнув судовий збір. Суд першої інстанції безпідставно об`єднав вимоги позивача в одне провадження, визнав недійсними договори з підстав, які не передбачені законом.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів.
ОСОБА_1 пропустив строк на подання доповнень до касаційної скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05березня 2021 року зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року в частині стягнення судових витрат.
23 грудня 2020 року адвокат Опалюк С. В., що діє в інтересах ОСОБА_2, АБ "Герасько і партнери", АО "Максимальний захист" звернувся з клопотанням про закриття касаційного провадження.
26 квітня 2021 року ОСОБА_1 направив на адресу Верховного Суду доповнення до касаційної скарги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 листопада 2016 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено шлюб, внаслідок чого змінено прізвище на ОСОБА_8, що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб.
08 грудня 2016 року між ОСОБА_5 та АБ "Герасько і партнери" укладено договір про надання правової допомоги (цивільний) № 0812/16, предметом якого є надання юридичних послуг (послуг адвоката) в обсязі та на умовах, передбачених договором.
08 грудня 2016 року додатковою угодою № 1 до договору про надання правової допомоги від 08 грудня 2016 року № 0812/16 сторони домовились визначити ціну договору (розмір винагороди виконавця) за одну годину роботи.
15 лютого 2019 року договір № 0812/16 між ОСОБА_2 та АБ "Герасько і партнери" розірвано шляхом підписання додаткової угоди № 2 до договору про надання правової допомоги від 08 грудня 2016 року № 0812/16.
Згідно з додатковою угодою № 2 сторони домовились змінити замовника в договорі від 08 грудня 2016 року № 0812/16 ОСОБА_6 на ОСОБА_2
15 лютого 2019 року ОСОБА_2 та АО "Максимальний захист" уклали договір про надання правової допомоги (civil mam) № 1502/19, предметом якого є надання юридичних послуг (послуг адвоката) в обсязі та на умовах, передбачених договором.
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо заінтересованості особи, яка оскаржує договір про надання послуг, яка не є його стороною).
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором..
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Суб`єкти цивільних відносин користуються своїми правомочностями, та можуть передавати їх іншим учасникам цивільних правовідносин шляхом укладання правочинів.
Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину.
Відповідно до частин другої та третьої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв`язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.
При цьому, право оспорювати правочин і вимагати проведення реституції має не лише сторона (сторони) правочину, але й інші особи, що не є сторонами правочину, та мають статус заінтересованих осіб (статті 215, 216 ЦК України).
Згідно із статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.